Просили міську владу визначити місця, де високі бордюри перекривають людям шлях, і почати прибирати ці перешкоди. У відповідь виконком розповів про ремонт тротуарів за 4,3 мільйона гривень і підземного переходу за 5,4 мільйона. Через відсутність фінансування у 2026 році ці роботи не розпочали. Але ж ішлося не про красу і повну реконструкцію. Якщо на шляху стоїть перешкода — її треба прибрати. Зараз. А ремонтувати весь тротуар справді можна тоді, коли знайдуться гроші.
Що ми просили зробити
У червні 2026 року Гард.City разом із ветераном Ігорем Яковенком, який після поранення пересувається на кріслі колісному, перевіряв доступність середмістя Первомайська.
Перевірка вкотре показала: навіть до будівлі з пандусом неможливо дістатися, якщо тротуар закінчується високим бордюром. Ігор живе на Богополі й через стан тротуарів та відсутність з’їздів змушений рухатися проїзною частиною поруч з автомобілями.
Тому я подала електронну петицію «Вимагаємо понизити високі бордюри та зробити тротуари Первомайська доступними».
Ми просили:
- обстежити тротуари, переходи, зупинки та підходи до важливих установ;
- визначити місця, де високі бордюри заважають пересуванню;
- облаштувати пониження бордюрів і плавні з’їзди;
- зробити з’їзди з обох боків дороги;
- оприлюднити перелік проблемних ділянок;
- повідомляти громаді про виконані роботи.
Петицію не допустили до збору підписів із формулюванням: «За своєю сутністю не є електронною петицією». Документ розглянули як звернення громадян.
21 вересня я отримала відповідь виконкому.
Замість усунення перешкод — проєкт за 4,3 мільйона
Виконком повідомив, що ще у 2025 році визначили кошторисну вартість безбар’єрного маршруту у Первомайську завдовжки 1,9 кілометра. Він має пройти ділянками п’яти вулиць: Вокзальної, Тараса Шевченка, Івана Виговського, Паркової та Михайла Грушевського.
Проєкт передбачає:
- 3 868 квадратних метрів асфальтних робіт на тротуарах;
- придбання та встановлення 415 погонних метрів нових поребриків;
- облаштування 15 місць із пониженими бордюрами.
Попередня кошторисна вартість — 4 мільйони 278 тисяч 399 гривень 69 копійок. У листі зазначено, що кошториси та дефектні акти в розрізі ділянок п’яти вулиць станом на 17 вересня 2026 року є в наявності.
Окремо розробили проєкт капітального ремонту підземного переходу на вулиці Михайла Грушевського. Він передбачає встановлення двох підйомників, щоб переходом могли користуватися маломобільні групи населення. Орієнтовна вартість — 5 мільйонів 433 тисячі 31 гривня.
Разом — понад 9,7 мільйона гривень.
У 2026 році жоден із цих проєктів не розпочали через відсутність фінансування. Для безбар’єрного маршруту не розробили календарного плану і не визначили черговість робіт.
Де закладена маніпуляція
Повний ремонт майже чотирьох тисяч квадратних метрів тротуарів справді не може коштувати дешево. Але ми не просили спочатку відремонтувати весь маршрут.
Виконком об’єднав прості роботи з усунення окремих перешкод із повним ремонтом тротуарів. Через це складається враження, що безбар’єрність обов’язково потребує мільйонів. А якщо мільйонів немає — залишається нічого не робити.
Ось тут і відбувається підміна.
Так, бордюр не завжди можна просто висмикнути із землі й залишити після нього яму. Місце демонтажу потрібно вирівняти, зробити твердий плавний з’їзд без небезпечного перепаду та забезпечити відведення води. Але для цього не обов’язково ремонтувати весь тротуар від початку до кінця вулиці.
Можна демонтувати окремі високі бордюри та облаштовувати безпечні з’їзди там, де вони потрібні найбільше: біля переходів, лікарень, аптек, зупинок і комунальних установ.
Якщо на шляху стоїть перешкода, нормальна реакція — прибрати її. Не фарбувати, не чекати повної реконструкції вулиці, а зробити прохід безпечним. Ремонтувати все покриття та наводити красу можна тоді, коли знайдуться гроші.
Сам виконком підтверджує, що це можливо
У відповіді зазначено, що під час дорожніх ремонтів підрядні підприємства поступово облаштовують понижені бордюри та плавні з’їзди. У листі це сформульовано так: роботи виконують «без капітальних витрат за рахунок коштів міського бюджету і у якості благодійної допомоги» підрядних дорожніх підприємств.
Під час першої черги реконструкції скверу Перемоги та облаштування Алеї Слави також зробили зручні з’їзди з тротуарів для людей на кріслах колісних.
Тоді чому ця робота не стала системною?
Чому у відповіді немає переліку бордюрів, які потрібно понизити? Чому не визначено першочергові місця? Чому облаштування з’їздів має залежати від благодійної допомоги підрядників? Хто перевіряє, чи є з’їзди з обох боків дороги і чи справді ними може скористатися людина на кріслі колісному?
Відповідей на ці запитання у листі немає.
«Активна робота» без адрес і результатів
Виконком повідомляє, що його структурні підрозділи обстежують об’єкти та складають картки безбар’єрності будівель і споруд на окремих маршрутах.
Але у відповіді не зазначено:
- скільки об’єктів уже обстежили;
- де вони розташовані;
- які перешкоди виявили;
- скільки об’єктів визнали доступними;
- де оприлюднені картки безбар’єрності;
- які роботи планують виконати першими.
Немає й посилання на відкритий перелік проблемних ділянок, строків, черговості та зрозумілого звіту про виконану роботу. Тож перевірити, що саме означає «активна робота», неможливо.
На Богополі відремонтували дорогу. Але людина має їхати тротуаром
Окрему частину відповіді виконком присвятив Богополю.
Посадовці повідомили, що у 2026 році на вулицях Миколи Вінграновського та Богопільській капітально відремонтували 2,85 кілометра дорожнього покриття. Також написали про справний світлофор на перехресті вулиць Миколи Вінграновського та Каховської.
На нанесення дорожньої розмітки у громаді управлінню житлово-комунального господарства виділили 650 тисяч гривень. У листі зазначено, що напередодні 350-річчя Первомайська «зебри» навпроти автовокзалу, на перехрестях вулиці Миколи Вінграновського з вулицями Гулого-Гуленка та Каховською, а також необхідну осьову розмітку на вулицях Миколи Вінграновського і Богопільській нанесли у повному обсязі.
Однак Ігор Яковенко змушений їхати проїзною частиною не тому, що на ній немає білої лінії. Він їде там, бо не може нормально пересуватися тротуаром.
Чи обстежили тротуари на його маршруті? Скільки там непрохідних бордюрів? Де саме потрібні з’їзди? Коли їх зроблять?
Цих відповідей немає.
Відремонтована дорога не робить доступним тротуар. Намальована «зебра» не допомагає, якщо перед нею стоїть високий бордюр.
Пандус — це лише останні кілька метрів маршруту
У листі зазначено, що входи до адміністративних приміщень житлово-комунальних підприємств обладнані пандусами та кнопками виклику. Але доступність починається не біля дверей. Якщо людина не може проїхати тротуаром і безпечно перетнути дорогу, маршрут обривається задовго до пандуса.
Саме тому ми просили не про окремі доступні об’єкти, а про послідовне усунення перешкод на шляху до них.
Приберіть перешкоди
Безбар’єрний маршрут на п’яти вулицях потрібен. Потрібні й ремонт тротуарів та доступний підземний перехід. Але це не причина залишати без змін решту міста.
Люди на кріслах колісних живуть тут сьогодні. Вони не можуть чекати, поки колись знайдуть понад 9,7 мільйона гривень на два проєкти.
Тому наша вимога залишається незмінною: визначте місця, де бордюри перекривають людям шлях, і почніть прибирати ці перешкоди. Зараз.
