Кажуть, що жінка змінює колір волосся не просто так. Це або весна в душі, або криза, або бажання почати все спочатку. У моєму випадку — щось так, щось ні, а десь і все одразу. Я вирішила вивести чорний колір. А це, знаєте, як вивести когось на чисту воду. Довго, обережно і не факт, що безболісно. Тож далі про мій досвід. Може, кому знадобиться.
Від «ой, що я роблю» до «о, а непогано!»
Отже, місце дії — салон краси у самому серці міста. Майстриня — Віра Гузенко, перукарка з руками золотими й нервами сталевими.
— Ну що, готова? — запитує вона.
— Як журналіст до гарячої теми, — кажу я. — Тільки, Віро, якщо вийду плямиста, назвемо називаємо це «творчим експериментом».
І почалося. Пензлики, фольга, запах аміаку й кави. Словом, класика жанру. П’ять годин кольоротерапії, під час яких я встигла прожити цілу історію життя: від «ой, що я роблю» до «о, а непогано!».
Говорили з Вірою про все: про роботу, про домашні справи, про котів і собак. Я згадувала своїх чотирилапих дівчат — як я женихів від них відганяла, щоб не зіпсували «дівочу ідилію». Сміялися, чомусь раділи, були і болісні моменти — все, як у житті. Згадали, як я колись, ще до війни, пробувала висвітлитися. Тоді результат був, скажімо так, «осінній попіл після дощу».
Далі про інсайти, які мені прийшли в голову
- Інсайт номер один. Зміна кольору — це не просто косметична процедура, а тест на довіру (бо сидіти п’ять годин під фольгою — це не для слабких духом).
- Інсайт номер два. Ніколи не йди в салон без перекусу. (Коли четверта година фарбування, ти готова віддати локон за бутерброд).
- Інсайт номер три. У новий колір не входять із старими думками (поки фарба діє, варто відпустити все, що заважає сяяти).
А для тих, хто збереться «виходити з чорного», маю кілька порад
- Запасіться терпінням. І кавою.
- Обирайте майстра, який не злякається вашої історії кольорів.
- Не запитуйте: «Ще довго?», якщо хочете залишитися живими.
- І пам’ятайте: краса — це процес, а не результат.
— Ну що, сподобалося? — хвилюється Віра.
— Дуже. Тепер я світла не тільки на голові, а й у думках.
— От бачиш, — сміється вона. — І без ретроградного Меркурія впоралися.
Чесно скажу: вийшла з салону і навіть небо стало світлішим. А може, збіг. А може, просто я перезапустила життя.
