На початку літа хор «Гомін» завірусився у TikTok з хітом Степана Гіги «Цей сон» в обробці Євгена Маляревського. За декілька днів квитки на усі концерти хору до кінця року були розкуплені. Довелося організаторам швидко спланувати додатковий тур містами України, а виконавцям — пропустити цьогорічну літню відпустку. Серед міст, куди завітав «Гомін», була й Одеса.
Що відомо про хор
Заснували «Гомін» в 1988 році при обласному відділенні Музичного товариства України. З 2023 року хор став частиною Львівського органного залу. Він представляв Україну у США, Франції, Швеції, Великій Британії і в своєму репертуарі має колядки, повстанські пісні, духовну та сучасну музику.
Квиток у подарунок
Вадим Яценко справжня зірка хоруФото: фейсбук-сторінка хору
Моя мама просто закохалася у голос Вадима Яценка (у виконанні якого і завірусився «Цей сон») і переслухала усі доступні записи пісень у виконанні хору. Тож коли постало питання, що подарувати їй на день народження, відповідь долетіла з сусідньої кімнати черговою піснею — даруємо квиток на концерт хору «Гомін».
Кілька хвилин — і стало зрозуміло, що найближчий територіально і за часом концерт має відбутися в Одесі. Ще кілька хвилин — і в поштовій скриньці два квитки на 10 вересня.
Їдемо в Одесу
За першочерговим (ідеальним, а значить — нездійсненним) планом, на концерт з моєю мамою мала піти я і наша найменша Стефанія, якій якраз виповнилося три роки. Все виглядало оптимістично, допоки за дві доби до очікуваної дати Стефу не звалив вірус з високою температурою. Їхати — не їхати, а якщо все ж їхати — то кому?!
Поки питання ніяк не вирішувалися, вірус потроху вгамувався і вже не лякав високим стовпчиком термометра. Тож до Одеси відпустили мене саму з мамою (вже й не пригадаю, коли ми мали подібний вояж вдвох).
Аншлаг
Багато часу на прогулянки ми не мали, тож витратили хвилин 20 на кружляння сусідніми вулицями в пошуках місця, де б змогли припаркуватися. Це, до речі, окрема тема невдоволеного блога про кількість автівок у туристичному центрі курортного міста. Ну, не знаю, може, вже час задуматися про обмеження руху центром Одеси.
Та повернімося до прекрасного — до Одеської філармонії, в стінах якої і мав відбутися концерт. Поки я обіймалася зі знайомою з Первомайська (Як там кажуть? Нашого цвіту — по всьому світу?), під стінами філармонії вже зібралися слухачі. Кого тут тільки не було: і поважні пані у компанії подруг, і цілі родини з малими дітьми, і молоді закохані пари. І увесь цей яскравий натовп рухався до зали.
Цікаво (і прикро), що не всі зважали на час, заповнювалась зала повільно і довго, аж настільки, що особливо нетерплячі періодично нервово плескали, викликаючи виконавців на сцену. Врешті, всілися майже всі (бо були й такі, які прийшли за хвилин 20 до завершення концерту) і концерт почався.
Очікування і тривога
Під час виконання пісень співаки можуть навіть сісти на сценуФото: фейсбук-сторінка хору
Від самого початку всі переживання присутніх крутилися виключно навколо одного питання: чи вдасться нам почути весь концерт, чи не перерве виступ оголошення тривоги. Тому пані позаду нас моніторили невпинно місцеві пабліки і повідомляли усіх навколо про те, що і куди летить.
А поки моніторили, зі сцени лунали неймовірно чисті та світлі голоси учасників хору. Увесь концерт — це ще й мікровистава, невелика замальовка на тему. Виконавці вільно почувають себе у просторі сцени, рухаються ним і помітно отримують задоволення від того, що роблять.
Програма складалася з українських хітів минулого століття. Спільно з хором Одеса виконувала хіти Володимира Івасюка, Квітки Цісик, Назарія Яремчука. І хто б ще спробував сказати, що Одеса — не українська! Зал заповнений вщент, попри всю очевидну небезпеку, одесити та гості міста прийшли послухати і поспівати українських пісень.
Віримо в ППО
Пісня «Гай, зелений гай» зірвала шквал аплодисментівФото: фейсбук-сторінка хору
Дива не сталося і в якийсь момент виступ перервало оголошення тривоги. Всі сумно рушили до виходу. Фанати чекали саме на ту пісню у виконанні Вадима Яценка. Роль сховища у філармонії виконує фойє, там всі й зібралися в очікуванні. Розходитися не хотілося, бо не почули «Цей сон», бо періщить злива і десь працює ППО.
Тож коли хтось сказав, що вже відбій, всі швиденько повернулися до зали і оплесками покликали виконавців. Наступна пісня «Гай, зелений гай» зірвала просто таки шквал оплесків. Глядачі підспівували, плескали з такою силою, здавалося, назло тим, хто продовжує кошмарити країну.
І ось нарешті Вадим Яценко заспівав «Цей сон» — десятки телефонів знімали виступ, люди підспівували і не хотіли відпускати хор зі сцени. Викликали на біс не один і не два рази. На жаль, ми вже мали виїжджати додому, тож виходили з філармонії ще до кінця концерту — нас зустріла злива, за спиною лунала «Червона рута» у виконанні хору та одеситів, а десь над морем працювало ППО.
Треба йти: моя вам порада
У час війни кожне відвідування подібних заходів — це, безперечно, ризик, особливо в місті, куди регулярно ціляють. Та, здається, українці зробили свій вибір, коли вирішили залишитися в Україні.
Чи варто піти на концерт хору «Гомін»? Однозначно так. Йдіть самі чи всією родиною, з дітьми та батьками, бо там справді відбувається те, що називається «відпочинок душею». Цього так мало сьогодні, але без цього так складно вберегти її — душу.
