Цікава історія сталася зі мною. Їхала я з рідного села моїх батьків Станкувате, що на Вільшанщині. Вересневе сонце лагідно гріло, а свіжо-відремонтована траса тішила око: гладенький асфальт, ніби запрошував: «Їдь легко, без клопоту». Та саме тоді, коли найбільше радієш, доля любить підкидати випробування. Десь між селами, неподалік Підгородні, «піймала» цвяха. Машина слухняно стала. Що робити? Стою собі на узбіччі й думаю: чи це знак, чи просто випадок? І тут, як у казці, з’являється хлопець: усміхнений, спокійний, наче саме для того й проїжджав повз. Він каже: «Поруч є СТО, зараз усе владнаємо». Привіз потрібний ключ — той, якого саме не вистачало в моєму багажнику, і вже за кілька хвилин я рушила далі.
СТО на вулиці Миру
СТО виявилося зовсім близько. Його власник — Віталій із Херсона. Переселенець. Людина з непростою долею: сам після операцій, із родиною тут, на новому місці, тоді як батько зараз воює на фронті. І ось яке диво: будинок, де нині вони мешкають, колись належав подружжю моїх далеких родичів — Димових Івану та Анастасії. Це мого дідуся по мамі рідна сестра тут жила. Тепер це вже інша історія, але назва вулиці промовиста — Миру. Схоже, символічно: одні їдуть, інші приходять, але дім знову наповнений життям.
Віталій працював швидко, впевнено, професійно. І не лише відремонтував колесо, а й дав відчуття, що світ не такий уже й розірваний, як здається. Є зупинка, є допомога, є нові знайомства — і ти вже їдеш далі.
Чорна кішка
Дорогою назад трапилася ще одна «дрібниця». Чорна кішка перебігла дорогу. Скільки поколінь нас учили: біда, негаразд, краще зупинись і перечекай, але я завжди в такі ситуації кажу: «Та кому ж іще не повезло, як не самій чорній кішці?»
Мені ж навпаки пощастило — зустріти хлопця, який витягнув із халепи, і Віталія, який дав урок сили та професійності.
Життя без прикмет
Мабуть, сьогоднішнє життя не про прикмети. Воно про людей — про тих, хто поруч, хто допомагає, хто знаходить сили працювати й будувати майбутнє навіть після втрат і переселень.
Я вдячна хлопцям. І тепер точно знаю: про СТО Віталія на вулиці Миру має знати більше людей. Бо там ремонтують не тільки машини, там лагодять і твою віру в те, що випадковості зовсім не випадкові.
А чорній кішці бажаю більше удач, бо, здається, саме вона й стала моїм талісманом вчорашнього дня.
