Період зимових свят завжди був одним із найбільш улюблених у році: запах хвойних, смак цитрусових, блиск гірлянд, шурхіт «дощику». Запахи, смаки, звуки й відблиски вогників за роки повномасштабного вторгнення почали здаватися тьмяними, невиразними й змазаними, дати – нечіткими й скороминучими, свята — неважливими та нав’язливими. Ми втомлюємося, а втім допускати цього категорично не можна, тож нам залишається шукати ресурс того теплого, світлого й обнадійливого, яке ми колись могли втримати у руках — і шукати його можна в дитинстві та казках. Шукати, знаходити та ділитися з іншими. Коли, як не на Різдво, та де, як не в «Алісі у Задзеркаллі» Льюїса Керрола?
Фото: dovidka.biz.u
Зимові свята — це казки
Я не знаю жодної людини, яка ніколи не чула, не читала чи не бачила «Алісу». Ця історія всесвітньо відома, кількість мультиплікацій, екранізацій та книжкових видань цієї історії здається захмарною, її всесвіт феєричний і захоплює не тільки малечу, а й дорослих людей (ну, погодьтеся — підводних каменів там доста!). Попри це, ми продовжуємо дарувати книжки про пригоди Аліси в Країні Див та в Задзеркаллі, читати їх та дивитися кіноадаптації. І все ж Задзеркалля, на мою скромну думку, все ще залишається в тіні, хоча більш магічну та незвичайну історію для зимових читань знайти важко.
Одного сніжного й морозного вечора маленька дівчинка бавилася вдома зі своїми кошенятами, і одній (особливо вреднючій, звісно) киці вона пригрозила Задзеркаллям — місцем, де все точнісінько, як і в нашому світі, от тільки — навпаки. Аж раптом Аліса сама випадково потрапляє у цей чудернацький світ, де квіти вміють розмовляти, спрага втамовується коржиками, де одна хвилина часу коштує тисячу фунтів, а смажень — це четверта година пополудні. Дівчинка має пройти шаховою дошкою, познайомитися з Білим Лицарем, Крутем і Вертем, Шаламом-Баламом і багатьма іншими персонажами, та зрештою стати королевою, хоча, враховуючи дивакуватість жителів країни та місцевих правил — це ой як непросто.
Зимові свята — це казки. Вони зігрівають і дарують затишок не тільки малечі, а й дорослим, які цього потребують аж ніяк не менше.
Тому щиро сподіваюся, що навіть у часи, коли найбільше у світі хочеться загорнутися під ковдру й не бачити цілого світу, ви все ж зможете отримати й відчути щось добре та святкове. Повірити хоча би в одну неймовірність — і то до снідання.
Автор — Льюїс Керрол, англійський письменник, математик, філософ, логік, англіканський клірик (священник, теолог) і фотограф. Найвідоміші його літературні твори: «Пригоди Аліси у Дивокраї» і продовження «Аліса в задзеркаллі», а також поеми «Полювання на Снарка» і «Бурмоковт» (Jabberwocky: Jabber — балаканина, wacky — ідіотський, божевільний).
