Ось і мав настати четвертий день нашого перебування в Карпатах, наближався час вирушати додому. А отже, треба було щось утнути на завершення цієї чудової пригоди, щось таке, про що потім із приємністю згадувати довго-довго. Читайте про світанок у горах і дивіться фото й відео, як сходить сонце у Карпатах.
Авторка блогу — «сова», дуже люблю засидітися допізна, а потім поспати. Проте цього разу поставила будильник на 5 ранку. Гаразд, на 5:10. Заради того, щоб побачити схід сонця у горах. Уже бачила ці вершини і в ранковому серпанку, і ополудні, й у вечеровому освітленні. А от на світанку...
Упродовж ночі прокидалася що дві години. Снилося мені, що пропустила схід сонця. Але за вікнами було темно, тільки з-за смерекової гілки зазирала у вікно цікава зірка. Бо першого разу було дві ночі, а другого — пів на п'яту. Аж ось тихесенько пролунав будильник (бо якщо він лунає гучно, хочеться кинути його об стіну), так само тихесенько зібралася і вийшла із сонної бази надвір.
Світанок в Карпатах
Довкола нікого, тільки ясний світанок після вчорашньої грози, промоклі пухівки серед трави, гори і я. Вирушаю вогкою стежкою вгору, на чорничний схил, туди, де ми вчора піднімалися на Перемичку. Карпатський мох на галявині вологий, як губка: набрався дощу. Десь скраєчку, за смереками, чути голос струмка, що погучнішав після нічної зливи. А на сріблястих лапах ялівцю мерехтять краплі води.
Ялівець
Де і поділися вчорашні грозові хмари: небо чисте й блакитне, тільки на обрії, над горами, — синьо-сіра смуга, і не збагнеш, чи то ще гори, чи вже хмари. Сонце ще не зійшло, тільки над самісінькою верхівкою найближчої гори хмарка розфарбована рожевими смужками-пір’їнками.
Ранок у горах
А між горами у долині — туман. Густий, білий, волохатий, як плед-ліжник з овечої вовни.
Поки відволіклася на чорницю, з-за верхівки гори визирнув краєчок сонця. Чомусь воно так: дивишся, чекаєш, аж відвернешся на мить — і ось воно, вже тут!
Так траплялося й на морі, коли, ще до 2022 року, щоліта їздили у Затоку і щоранку гуляли там уздовж берега, щоб спіймати момент, коли сонце сходить над морем.
Схід сонця на Драгобраті
І ось з-за гори викотилося сонце: кругле, червоне і ще зовсім не спекотне, і дивитися на нього можна. Ці хвилини завжди якісь чарівні, щоразу народження нового дня спостерігаєш як вперше.
Уже незабаром сонце підніметься вище, стане золотим, покотиться по небу, над синіми верхівками гір, своїм правічним шляхом.
Світанок в Карпатах
Сонце сходить над Карпатами
Початок нового дня у горах
Карпатський ранок
А наш шлях лежатиме додому: спочатку з чорничного схилу до бази, де можна ще подрімати і поспілкуватися, поснідати і покавувати.
Кава в Янтрах
А потім — на позашляховиках донизу, з гір до станції Ясіня.
Смерічка
Ще сорок хвилин споглядання гір у вікна та у відкритий люк на даху машини, і водночас 40 хвилин екстриму, бо ж трясе і гойдає так, що куди там веселим гіркам у парку!
А потім на станції вже чекатиме поїзд, який під стукіт коліс і погойдування вагонів повезе нас назад, із синіх гір до південних степів.
До речі, є щось дуже схоже між нашим Бузьким Гардом і Карпатами. Там і там росте чебрець, хоч і пахне по-різному. Там і там є річки зі стрімкими порогами, хоча характер у них дещо різний. Там і там є схили, хоча гранітні скелі Гарду здаються мініатюрними після величі Карпат. А найголовніше, що там і там — наша Україна, така різна і така файна, наша, яку ми любимо завжди і всюди, з усіма її степами і горами, полями і лісами, річками і морями.
Кава в кафе Янтри
Подорож добігає завершення, але, як завжди, це початок чогось нового. Кожен з колег з усіх куточків країни, які побували на ретріті в Карпатах, знайшли щось своє. Але усі віднайшли те, що було загубилося серед викликів і стресів, метушні і повсякденності. Карпати поділилися своїм спокоєм і красою, а організатори навчили, як дбати про себе, щоб цей стан зберегти якомога довше.
Дякуємо!
Гардівці висловлюють щиру подяку тим, завдяки кому відбулася ця поїздка, сповнена вражень, натхнення, котра стала для журналістів справжнім перезавантаженням й надала сил, щоб ми і надалі працювали для вас, наших читачів.
- Ця подорож стала можливою завдяки проєкту Mental Support for Media.
- «Все включено» стараннями: Фундація Суспільність, Хаб стійкості, БрейнКульт».
- Дякуємо нашим чудовим організаторам Андрію Сидоренку, Анастасії Ніжник та усій їхній родині за тепле спілкування, незабутні враження, домашню атмосферу і захопливу програму. А також за несподіваний сюрприз: подарунки для усіх учасників ретриту. Перед від'їздом нам вручили чарівні скриньки, у яких були файні речі, що стануть в пригоді, щоби подбати про себе: смаколики й термос, розмальовки-антистрес і кольорові олівці, щоденник вдячності і календар незламності, а ще запашний букет сушених трав, щоб нагадувати про гори.
- Дякуємо психологині Катерині Катеринчук за корисні і цікаві практики.
- Дякуємо пані Аллі Ніжник за чудовий майстерклас.
- Дякуємо фотографу Миколі Моложону за файні світлини.
- Вдячні персоналу бази Янтри за домашній затишок, смачну їжу і швидке вирішення усіх проблем (напркилад, де посушити мокре взуття після грози).
І, звісно, дякуємо Карпатам за натхнення, яке вони дарують! Сподіваємося іще повернутися сюди. До нових зустрічей!
