Мій викладач одного разу жартома сказав, буцімто я звідусіль. Родом з Миколаївщини, я навчалася в Харкові, науковий проєкт мала на Хмельниччині, а тепер сиділа перед ним в маленькій київській аудиторії. Більш влучного опису до наступної ситуації я знайти не можу: в Криму мене не було, я не бачила його гір та мечетей, Крим натомість ще не бачив мене – кучерявого волосся і ямочки на лівій щоці, втім, є в мене незбагненна любов до цього краю. Ниюче відчуття, що шматочок мого серця — десь там, і поки мені «кудись туди» — зась. Думається, що це не унікальна риса: частинка серця кожного українця десь на Мангуп-кале, на руїнах Чембало, серед скель і солоного моря, навіть якщо ми не звідти, навіть якщо ми звідусіль.
Книга про Крим. «За Перекопом є земля», Анастасія Левкова
Головна героїня — етнічна росіянка. Одна з її близьких подруг — кримська татарка, інша — українка, і всі вони живуть в Криму, намагаючись якщо не переплестися культурами, то хоча б триматися нейтралітету. От тільки татарам краще сильно не виділятися. Та й українці б, знаєте, припнули язика стосовно мовного питання, забагато вже вони хочуть — викладати дітям у школах українською мовою.
Дівчина зростає, закохується, навчається, працює в музеї, досліджує своє коріння і не може зрозуміти — хто вона така? Прихильниця «руського міра» та його культури? Українка? Аполітична й байдужа до культурних питань людина? Гостро питання постає під час окупації півострова, коли в її дім приходить хаос, нерозуміння та розруха, тоді вже часу на подібні питання не лишається, лишається лише потреба зробити вибір. Ну, і гіркота, звісно, в осаді: як тепер розмовляти з людьми, яких знав усе життя, і які не поділяють твою мораль?
Це роман-рефлексія, роман-самоідентифікація: чи визначає якимось чином людину приналежність до етносу? Чи важить те, ким були твої предки? Чи має мова значення?
Це також любовна записка до Криму та кримських татар. За ці майже 400 сторінок я дізналася про цей народ більше, ніж за роки вивчення історії: ви ходите до них в гості, чуєте азан, слухаєте легенди та казки. Про татар у цій книзі читати боляче і захопливо водночас, і таки насамперед — необхідно. Вже зараз.
Висновки будуть прості, товариство. Говоріть українською, читайте українське, підтримуйте наших авторів, наші видавництва, наші друкарні – —бо вони цього дійсно потребують, ми всі цього потребуємо, і в наших силах змінювати ситуацію на краще. 23 травня ворог завдав удару по типографії у Харкові. Кількасот гривень, на які ви замовите собі історію, дійсно матимуть значення.
Так чи інакше, з кожним днем ми стаємо ближчими до Криму, давайте ж наближати цей час разом: скорочувати дистанцію до Чуфут-кале, і до Фіоленту, і до квітучого мигдалю.
Довідково
Анастасія ЛевковаФото: book.artarsenal.in.ua
Анастасія Левкова (народилася 1 серпня 1986, Карцаг, Угорщина) — українська письменниця, редакторка, журналістка, менеджерка літературних проєктів. Членкиня українського ПЕН-клубу.
