«Життя — це подорож, а дорога, якою ми мандруємо, має повороти, які іноді приводять нас до несподіваних місць і несподіваних людей. Але, у свою чергу, це завжди веде нас до місця призначення» — ці слова спали мені спали на думку, коли побувала на заняттях у колежанки, викладачки соціально-гуманітарних дисциплін гімназії «Лідер» Лариси Качуровської. Не скажу, що зустріч була несподіваною. Все було сплановано: і час занять, і запрошене студентство. А ось тема стала сюрпризом. Що ж відбувалося під час зустрічі і як ми адаптувалися до непередбачуваної ситуації — розповім.
Говорили ми про нестандартні ситуації крізь призму полонії (польської діаспори). Викладачка відразу кинула нас у польське середовище. Враховуючи, що серед нас мало було обізнаних в цій темі, то спочатку ми дещо розгубилися: як то воно про польське серед українців? Ми то поглядали одне на одного, то посміхалися, то знизували плечима, а потім, коли побачили, що виходу немає — взялися за справу. Як кажуть, скільки кота не тягни за хвіст, а роботу треба робити. Тож, оговтавшись, почали діяти. Спочатку несміливо повторювали букви, потім складали слова, затим почали вникати в суть речень. А коли зайшов на заняття місцевий ксьондз полонії, то ми уже відчували себе ледь не героями. Ми навіть розуміли, про що мова! Скоріше не від того, що відразу оволоділи мовою (ми ж не супергерої), а від того, що адаптували свій організм та налаштували мозок на сприйняття інформації, яку на початку ще зовсім не розуміли.
Отож, найкращий спосіб впоратися з ситуацією — прийняти її. А як тільки приймемо, то з нею легше буде впоратися. Так і з нами було. До кінця зустрічі ми уже отримували задоволення від усього почутого і побаченого. Окрім усього, викладачка майстерно використовувала різні інструменти в своїй роботі, які допомагали нам зрозуміти суть заняття. За це їй окрема подяка. А уже під кінець ми разом робили висновки. Для когось це стало пошуком виходу із ситуації. Для когось — веселим та пізнавальним заняттям, а хтось прийняв рішення про продовження вивчення іноземної мови. Причому не обов’язково польської.
До чого це я? До того, що несподівані речі в житті можуть принести нам як хвилювання, так і радість, або ж здивування та і багато чого іншого. Ось тому в житті, як на мене, ми маємо приймати несподіване, а іноді й самим це робити. Втім, недооцінювати і спрощувати незвичайні ситуації теж не потрібно. Бо іноді в умовах невизначеності ми можемо ухвалювати швидкі рішення, які можуть нам просто нашкодити. Тож, аби убезпечити себе від помилок, раджу подумати про варіанти вирішення несподіваної ситуації. Подумати, якщо є час, про критерії, за якими ваше рішення буде правильним. І ніколи не впадайте у відчай! Згадайте про свої сильні сторони особистості і скористайтеся ними. Для прикладу, можна уявити найгірший сценарій вирішення ситуації, і просто уникнути його. Або оцінити ситуацію на основі фактів, а не емоцій чи інтерпретацій. І, нарешті, налаштуйте себе на уникнення необгрунтованих ризиків. Ці нескладні, але дієві поради допоможуть, якщо згадати їх у потрібний момент. Перевірено життям! А ще можете завітати до викладачки Лариси Качуровської. Вона точно знає, як помістити вас у незвичне середовище і надасть масу інструментів для виходу із неї. Бажаю вам гарного дня!
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
