П'ять років тому Яна Євтушенко прийшла до Червоного Хреста волонтеркою, а згодом очолила первомайську організацію. Сьогодні вона залишає посаду за власним бажанням. За цей час робота філії виросла від одного напрямку — видачі гуманітарної допомоги — до шістнадцяти. Про те, як змінювався Червоний Хрест, кому сьогодні допомагають, які напрямки вдалося розвинути та чому настав час піти, — читайте в інтерв'ю на Гард.City.
Яна Євтушенко
«Я прийшла до Червоного Хреста 14 квітня 2022 року»
— Яно, пригадайте, як усе починалося?
— Моя діяльність у Червоному Хресті розпочалася 14 квітня 2022 року, майже на початку повномасштабного вторгнення. Спочатку я була волонтеркою, а невдовзі очолила Первомайський Червоний Хрест. Тоді ми створили команду людей із великим серцем. Хтось із них і досі волонтерять, хтось відійшов через життєві обставини, але всі вони залишилися дотичними до Червоного Хреста.
— Яким було ваше розуміння роботи організації на початку?
— Що Червоний Хрест допомагає людям, які цього потребують.
Фото: з особистого архіву Яни Євтушенко
«На початку це були близько 20 тонн продуктів на тиждень»
— Із чого починали роботу?
— Насамперед треба було знайти приміщення, залучити волонтерів і організувати роботу. Першим і найнеобхіднішим напрямком була гуманітарна допомога. На початку повномасштабної війни ми видавали близько 20 тонн продуктів на тиждень. Люди отримували також гігієнічні набори, постіль, ковдри, пледи, подушки, дитяче харчування та памперси. Допомагали внутрішньо переміщеним людям, людям з інвалідністю, багатодітним і малозабезпеченим родинам, одиноким батькам та іншим вразливим категоріям. Згодом допомоги стало менше. Вона залежить від можливостей і вимог донорів.
«Ми є виконавцями донорських програм»
— Як відбувається співпраця з донорами?
— Донори визначають, яким категоріям населення потрібна допомога. Ми визначаємо потреби людей і вже отримуємо допомогу через Миколаївську обласну організацію Товариства Червоного Хреста України. За все звітуємо та всю звітність надаємо в обласну організацію.
— А скільки людей загалом отримали допомогу за ці роки?
— Точну цифру зараз не назву. Для цього треба підняти документи. Не хочу помилитися.
«Від одного напрямку ми дійшли до 16»
— Що змінилося за майже п'ять років?
— Дуже багато. Коли ми починали, був один напрямок — гуманітарна допомога. За чотири з половиною роки, майже за п'ять, ми розгорнули 16 повноцінних напрямків. Це гуманітарна допомога і банк одягу, мінна безпека, психосоціальна підтримка, мобільна робота з дітьми, пральня «Дбайливі руки», перукарня, пункт прокату засобів реабілітації, догляд вдома, відновлення родинних зв'язків (пошук безвісти зниклих). Також працюють молодіжний простір, донорство крові, клуб активного довголіття, напрямок зміцнення здоров'я громад та інформаційна діяльність.
«Майже все реабілітаційне обладнання у людей»
— Які з цих напрямків сьогодні найбільш затребувані?
— Дуже активно працює пункт прокату засобів реабілітації. У нас є два інвалідні візки, ходунки, милиці. Людина може взяти їх у тимчасове користування за договором. Майже все обладнання зараз у людей. Коли його вже не потребують, повертають, і ми передаємо тим, хто звертається. Попитом користується і пральня.
«Пошук безвісти зниклих — дуже важливий напрямок»
— Ви також працюєте з родинами, які шукають близьких?
— Так. Відновлення родинних зв'язків і пошук безвісти зниклих — дуже важливий напрямок. Ми консультуємо людей, допомагаємо заповнювати анкети. Далі інформація передається до Національного комітету та міжнародного Червоного Хреста. Буває, що люди отримують повідомлення про те, що їхній близький живий або перебуває в полоні. Але ми не афішуємо такі історії. Тут багато складних і конфіденційних ситуацій.
Фото: з особистого архіву Яни Євтушенко
«Цього року зареєстрували два представництва»
— Що вдалося зробити цього року?
— Ми офіційно зареєстрували два представництва: у Врадіївській та Кривоозерській громадах. У Врадіївці працюють гуманітарна допомога, банк одягу, психосоціальна підтримка та інші напрямки. Є простір психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, обладнаний необхідними меблями й технікою для роботи з дітьми та дорослими. У Кривоозерській громаді також працюють гуманітарна допомога, психосоціальна підтримка, мінна безпека та гуманітарна освіта. Там є молодіжний простір, в якому волонтерять та читають сесії для молоді наші фасилітатори Червоного Хреста, і є сертифікований інструктор із мінної безпеки.
Фото: архів Гард.City
«Я ніколи не думала, що людям це настільки важливо»
— Як з'явився клуб активного довголіття?
— Це наш новий напрямок. Його веде волонтерка Юлія Анатоліївна, їй 72 роки. Вона проводить заходи та просто зустрічі для жінок 65+, і вони із задоволенням приходять. Вони малюють, вишивають, співають українські пісні під акомпанемент баяну учасниці клубу. Я ніколи не думала, що людям це настільки важливо. А їм справді важливо.
«Ми говоримо і про здоров'я, і про мінну безпеку»
— Розкажіть про освітню роботу.
— Ми проводимо інформаційні сесії з мінної безпеки, говоримо про здоров'я, шкоду паління, вчимо розпізнавати ознаки інфаркту, інсульту та інших захворювань. Працює молодіжний простір, де молодь може навчатися, спілкуватися та проводити власні заходи. Є волонтери — донори крові, проводимо інформаційні акції про донорство.
«Ми встигли виконати пілотний проєкт із активним виявленням туберкульозу»
— У вас був і спеціальний проєкт щодо туберкульозу?
— Так. Це був пілотний проєкт з інтегрованих підходів до виявлення туберкульозу. Він тривав із червня до вересня. До роботи залучили волонтерів та одного співробітника. Було багато комунікації, адже інформація про людей, які можуть хворіти, конфіденційна. Проєкт ми виконали, визначені індикатори також.
— А скільки випадків вдалося виявити?
—Я не медик і такої статистики раніше не вела, але виявлення є.
«Замість мене прийде молодша людина зі свіжими ідеями»
— І тепер про ваше рішення залишити посаду. Чому?
— Мене ніхто не звільняє. Я йду за власним бажанням. Я повідомила про це Андрію Скороходу, голові Миколаївської обласної організації Товариства Червоного Хреста України. Він був здивований, але я вважаю, що свою місію в Червоному Хресті виконала. Мені потрібно трохи відпочити, зайнятися здоров'ям, сім'єю, нагальними питаннями. Я не кажу, що не повернуся волонтеркою чи не буду дотична до Червоного Хреста. Це було моє життя протягом усього цього часу. Я люблю свою роботу, як би не було важко, але зараз іду за власною волею.
— Що хочете побажати тому, хто прийде вам на зміну?
— Замість мене прийде молодша людина, креативніша, талановитіша, зі свіжими ідеями. Я хочу, щоб наша філія процвітала, щоб кількість волонтерів збільшувалася, щоб розвивалися нові напрямки і Червоний Хрест і надалі ніс людям допомогу.
Фото: з особистого архіву Яни Євтушенко
«Усі люди, які несуть добро, — це і є Червоний Хрест»
— Кому хочете подякувати за ці роки?
— У першу чергу хочу висловити щиру подяку своїй команді — людям із великим серцем, неймовірною силою та щирим бажанням робити добру справу. Саме завдяки вашій підтримці, відданості та щоденній праці ми долали труднощі й досягали нових результатів.
Я щиро ціную кожного з вас і пишаюся тим, що весь цей час ми працювали пліч-о-пліч. Окрема подяка голові Миколаївської обласної організації Товариства Червоного Хреста України Андрію Скороходу, Інні Ярован, Анні Базиляк, Антону Дубовику та всім співробітникам обласної організації. Ми не змогли б зробити всього цього самотужки. Дякую владі та всім партнерам, із якими ми співпрацювали, за допомогу, підтримку і кожен крок назустріч. І хочу подякувати всім людям, із якими ми зустрічалися, спілкувалися, співпрацювали. Тому що, по суті, ми — Червоний Хрест. Але всі люди, які несуть добро, вони і є Червоний Хрест. Бажаю кожній людині в нашій країні міцного здоров’я, толерантності одне до одного та милосердя. Бережіть себе і своїх рідних. Добро врятує світ. Скорішої перемоги та миру.
