Первомайський колектив Volonté розпочав свій творчий шлях у найважчий для країни час — восени 2022 року. Тоді, коли більшість українців вагалися, лишитися чи виїхати, Мар'я Міхневич зробила свій вибір і заснувала власний танцювальний колектив. Про шлях від шести учнів до великої творчої родини, про поїздки на фестивалі попри зламану ногу та про те, чому мами вихованців тепер теж виходять на сцену, — читайте в матеріалі Гард.City.
Назва, що стала маніфестом
Фото: з архіву Мар'ї Міхневич
Після закінчення Миколаївського університету культури у 2022 році Мар'я Міхневич повернулася до Первомайська і зрозуміла: нікуди не поїде. Перші кроки були символічними — виступи зі своїм колективом (у якому займалася під час навчання у школі) для військових, щоб підтримати їхній бойовий дух.
Назву ж свого власного колективу «виношувала» пів року. Хотілося чогось, що об’єднає всіх. Так з’явилося французьке Volonté («Валанті») — «Сила волі».
«Якби не моя впертість, моя сила волі, я б не досягла того, що є сьогодні. А оскільки в танці вся термінологія походить з французької, тому й назву обрала відповідну», — згадує Мар'я.
Вибір серця
Дівчина зізнається: після школи вагалася між службою в поліції та культурою. Проте кілька місяців без танців стали для неї нестерпними. Навіть зараз, попри можливість отримати вигідні контракти за кордоном, вона обирає роботу зі «своїми дітьми».
«Для мене не існує життя окрім танців. Я не хочу їхати. Гроші не замінять тієї енергії, яку дають мені діти. Коли вони пишуть: «Маша, ми вже скучили», я розумію, що я на своєму місці. Я показую їм на власному прикладі: якщо ти хочеш — ти зможеш усе, навіть якщо доля намагається підставити підніжку».
Не просто вчителька, а «старша сестра»
Методика викладання Мар'ї кардинально відрізняється від «старої школи» зі страхом перед вчителем.
«Я обожнюю і не боюсь працювати з дітьми. Головне — до кожного знайти свій підхід. Для малюків — це гра. Замість термінів — пострибаймо, як «зайчики» чи «жабенятка». Для старшого віку — більш детальне пояснення механіки виконання того чи іншого руху. Я намагаюся знайти ось цей баланс між другом та вчителем».
Мар'ї вдалося побудувати простір, де можна бути собою та проявляти всі свої емоції. Вихованці можуть підійти до керівниці з особистою проблемою, обійняти її або чесно сказати: «Сьогодні немає настрою».
Від 6 до 50: магія довіри
Свій шлях Volonté розпочали з маленької групи у шість учнів. Сьогодні ж у залі займається пів сотні вихованців віком від 3 до 18 років. Тут танцюють усі: від крихітної Олександри, яка прийшла у 2 роки й 8 місяців, до студента коледжу.
Цікаво, що в колективі багато хлопців — рідкість для танцювального світу. В деяких групах їх по троє, що дозволяє ставити складні й цікаві постановки.
Танці про «Пітьму» та вистави про гріхи
Репертуар Volonté — це не лише народні чи сучасні танці. Мар'я не боїться ризикувати. Наприклад, після прочитання книги Ілларіона Павлюка «Я бачу, вас цікавить пітьма» народився глибокий номер про внутрішнє світло.
Також колектив втілив амбітну ідею — хореографічну виставу «Сім», присвячену людським гріхам.
«На власному прикладі я вчу своїх дітей не боятися ризикувати, розвиватися у тому, що любиш, попри страх йти до своєї мрії», — каже керівниця.
Гіпс та два перших місця
Мар'я зізнається, що вона справжній трудоголік, який не знає слова «не можу». Минулого літа з нею стався нещасний випадок — перелом ноги. Лікарі наклали гіпс і заборонили рухатися мінімум місяць. Але вже були куплені квитки на фестиваль у Львів, а дітям дана обіцянка.
«Я на милицях спускалася з третього поверху і йшла на тренування. Стояла в черзі на вокзалі з поламаною ногою, щоб викупити квитки на всю групу», — розповідає керівниця.
Хоча самій Мар'ї поїхати не дозволили, вона відправила дітей під наглядом батьків. Коли на конкурсі виник форс-мажор — виявилося, що танцювати доведеться на звичайній плитці — дівчина по відеозв’язку за лічені хвилини переробила малюнок танцю. Результат — два перших місця, які діти привезли своїй наставниці як найкращий подарунок.
Коли батьки — теж зірки
Батьки у Volonté — це не глядачі, а частина команди. На останню авантюру керівниці — вийти на сцену — мами погодилися миттєво. Тепер у репертуарі є 7-хвилинний номер, який мами виконують майже як професіонали, та зворушлива постановка «Супермама». Для дітей це справжній шок і гордість — бачити рідну людину у світлі софітів.
«Всі знають, що я все роблю сама. Але я знаю, що якщо мені треба буде будь-що, в мене є такий актив батьків, яким я можу зателефонувати і вони все зроблять. Я дуже ціную цю підтримку».
