Майже сто років тому, в 1936 році, на Первомайщині народився український поет-шістдесятник, письменник, режисер, актор і сценарист, лавреат Національної премії України імені Шевченка Микола Вінграновський. Досі у місті збереглися хати, де він жив у різні періоди. До річниці з дня народження Вінграновського та напередодні Вінграновський ART FEST пропонуємо вам екскурсію цими місцями.
За допомогу у підготовці статті авторка дякує знавцям історії міста Юрію Островершенку, Тетяні Хмарі, сусіду Вінграновських Віктору Максименку. Кілька років тому пан Юрій досліджував цю тему та сфотографував хати, де жила родина Вінграновських у різні роки. Восени 2025-го авторка із пані Тетяною вирушили, щоб побачити, в якому стані нині пам'ятні місця.
Голта. Хата, де народився Вінграновський
Першою є хата по вул. академіка Миколи Амосова, 1 (колишня вул. Луначарського). «У цій хаті на Голті Микола Вінграновський народився, вони знімали в родини Коломійців, перед тим, як купити хату на Богополі», — пише Юрій Островершенко.
Хата у Голті
Проте є також версія, яка стверджує, що Вінграновський народився у селі Кумарі Первомайського району, невдовзі ж родина переїхала жити в Голту. Про місце народження в Кумарях пише вчитель Кумарівської школи, редактор газети «Прибузький вісник» Данило Кіт.
Хата по вул. Амосова, 1
А поет із Первомайська Григорій Усатюк, який добре знав Вінграновських, у листі до автора серії життєписів Григорія Гусейнова згадує розповідь жителя Первомайська Павла Коломійця, який впевнений, що письменник народився саме в хаті його батьків у Голті, на Амосова, 1 (тоді Луначарського), поблизу 8-ї школи, поряд із залізничним насипом.
Журналістка Гард.City разом із краєзнавицею Тетяною Хмарою вирушили в подорож містом, щоби побачити хати, в яких у різні часи жили Вінграновські, та зазнимкувати їхній стан на осінь 2025 року. Першим відвідали Богопіль, але хати показуємо в хронологічному порядку — ця, на теперішній вулиці академіка Амосова (колишня Луначарського), була першою, де в Первомайську жила родина Вінграновських. Тут вони винаймали квартиру.
На фото нижче — родина Вінграновських: батько Степан Миколайович, мати Зінаїда (Устинія) Олексіївна з малим Миколою на руках, бабуся Катерина і старший брат Віктор, 1937 рік. Пізніше народилися молодші брат Алік та сестра Геля (Гелярія).
Родина ВінграновськихФото: Григорій Гусейнов, «Господні зерна». Книга 7
Зустрічаються дописи, де Степана записано Михайловичем, проте насправді він Миколайович, а малого Миколу назвали на честь діда, батькового батька. Мати ж за документами була Устинія, проте всі її кликали Зінаїдою. Подивитися імена можна в записі з фонду Р-5950, який опублікував у 2021 році Державний архів Миколаївської області.
Цікаво, що тоді Первомайськ, як видно з документа, належав до Одещини.
Вулиця Амосова
Хата не виглядає занедбаною, проте на стук ніхто не відчинив.
Богопіль. Хата, де виріс Вінграновський
Дощу і снігу наковтався комин,
і тин упав — навіщо городить?
Живе в тій хаті сивий-сивий спомин,
Улітку він під грушею сидить...
Ліна Костенко
Хата у Богополі
Ця хата стоїть на Богополі, а скоріш майже у Поронівці, практично на краю міста, де хати перемежовуються полями та шматками степу. Тину тут зовсім немає, обійстя заросло чагарниками та бур'яном, у хаті зараз ніхто не живе, і вона потихеньку руйнується.
Крізь шибку, де немає скла, можна зазирнути у веранду: тут повно сміття. У віконниці зачепився жовтий листок. До стіни сперті діряві ночви, перероблені на ноші.
У траві лежить іржава, та дуже гарна мереживна верхівка ринви.
Іржава верхівка ринви
А неподалік хати таки росте груша. Не та, про яку писав Вінграновський — писав він про велику стару грушу, що росла в Кумарях біля хати Ганни та Івана Кулачинських, батьків його двоюрідної сестри Лідії Пташинської. На світлині нижче на груші сидить Станіслав Кулачинський, рідний брат Лідії та двоюрідний брат Миколи Вінграновського.
Груша в Кумарях. В оригіналі підпис із помилкою: в КримціФото: сайт Первомайської міської бібліотеки
А ця груша ще тонка і молодша.
Грушки
Біля хати на Богополі
Ця хата розташована за адресою: вул. Князя Святослава, 80 (колишня вул. маршала Жукова). Нижче фото кількома роками раніше, яке зробив Юрій Островершенко. На сайті є його інтерв'ю із сусідом Вінграновських Віктором Максименком, котрий живе тут, на Богополі.
Тут Вінграновський виріс, звідси ходив у 17-ту школу
Цю хату Вінграновські купили перед початком Другої світової війни, але спершу там не жили. Період війни родина провела у селі Кумарі. Там Микола Вінграновський ходив у перший клас румунської школи, звідти мчав на залізничну станцію зустрічати батька з фронту після Перемоги. Жити на Богополі родина стала вже у повоєнний період: з цієї хати малий Микола ходив до 17-ї школи (тепер Первомайська гімназія №10 імені Вінграновського). «Але часто скорочував шлях і йшов від пологового будинку полем, засіяним кукурудзою, голосно співаючи», — пригадує Віктор Максименко.
Батько Степан Миколайович поробив кладки на протилежних берегах Бугу, човен, перепливав на інший берег та будував там до 1969 року будинок.
Наприкінці 1960-х родина продала богопільську хату та знов перебралася на голтянський берег, через річку, та оселилася майже навпроти хати на Богополі.
Вид на голтянський берег з Богополя
Про це є спогади у книзі Григорія Гусейнова «Господні зерна» (Гусейнов Г. Господні зерна: художньо-монументальний життєпис у восьми книгах. Книга сьома. — Кривий Ріг, 2003). На початку 2000-х разом з Григорієм Усатюком автор книги відвідував ці місця. Тим самим «щербатим путівцем», як автор називає цю дорогу, йшли вони на околицю. У хаті тоді жила Ксенія Митрофанівна Гурбик, котра розповідала, що 35 років тому вони з чоловіком купили у Вінграновських хату, а батьки Миколи Степановича перебралися в Голту. На той час не змінилося практично нічого. «Хіба що перекрили дах: при Вінграновських він був черепичним. Також не було прибудови веранди, — додає Віктор Максименко. — А сарай був, у ньому містилася майстерня Степана Миколайовича, який робив сусідам вікна, двері та виконував різні теслярні роботи. З майстерні був вхід на горище, на якому було багато книжок. Від хати до вулиці був город та садок, а за нею чагарники, вишняки. Забудова тих хат на той час була однаковою: сіни, одна кімната направо, інша наліво».
Знову Голта. Хата навпроти богопільської
Про третю хату, де у Первомайську жила родина Вінграновських, розповідає Юрій Островершенко: «А оце вже хата, яку вони збудували наприкінці 1960-х на березі Голти, навпроти богопільської хати, пров. Кузнєцова 25А (тепер Розвідників — авт.).
Хата в Голті
Тут різьблені двері: батько Вінграновського, напевне, сам зробив, він був знаний тесля!»
Дерев'яні двері, які ймовірно зробив Степан Вінграновський
Від хати на Амосова, 1, до провулка Розвідників відносно недалеко: хвилин 15 пішки, треба перейти через залізницю. Відшукали й цю хату: унизу провулка, неподалік річки, місцини, котру місцеві звуть пляж «Ломка» (бо поблизу була каменоломня, де добували граніт).
Хата у провулку Розвідників, 25А
Хата виглядає так, наче у ній живуть, проте господарів на момент візиту не було дома.
Від будинку недалеко до пляжу, який нині вже заріс травою, та однак мальовничий. По берегах сидять рибалки.
На завершення подорожі місцями Вінграновського ми опинилися практично навпроти того місця, де побували на її початку: на голтянському березі через річку від богопільського, де десь серед заростей, біля старої хати під грушею живе сивий спогад. Пан Віктор Максименко сам вже сивий, але на все життя запам'ятав загадку, яку Микола Степанович загадав йому 13-річному, коли вони пішли на вранішню риболовлю після довгих нічних посиденьок біля вогнища: «Що найсолодше в світі?» — «Цукерки!» — відповів. — «Неправильна відповідь, — сказав Микола хлопцю. — Правильна — це сон на світанку». І усміхнувся.
Вид на богопільський берег з голтянського
Старий цвинтар: тут похований батько Вінграновського
Юрій Островершенко пише: «На жаль, на цвинтарі 72 містечка за могилою Степана Вінграновського, де викарбувано епітафію авторства Миколи Вінграновського, ніхто не доглядає».
На цвинтарі на Кінецьпільському повороті похована мати Вінграновського. На пам'ятнику прізвище написано неправильно: «Вігнаровська Зінаїда Олексіївна».
Тут похована Зінаїда Вінграновська
Село Кумарі. Хата, де жили Вінграновські
Є ще така інформація, додає Юрій Островершенко: «До 70-річчя з дня народження Миколи Вінграновського у селі Кумарі Первомайського району було перейменовано вулицю на його честь. Збережена хата, в якій мешкала родина Вінграновських у період окупації, де малий Микола пішов у перший клас румунської школи. На будинку, де колись жила сім’я поета, 28 жовтня 2006 року встановлено меморіальну дошку з написом: «У цьому будинку жив Микола Степанович Вінграновський (1936 — 2004 рр.)». У 1943 році Вінграновський пішов у нульовий клас початкової школи в Кумарях, а продовжував навчання в богопільській десятирічці (школа №17, тепер — гімназія № 10 імені Вінграновського, — авт.), яку закінчив у 1955 році. Тоді ж він вступив до Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого на акторський відділ, де вже через два тижні обдарованого юнака вирізнив Олександр Довженко і «коронував» на долю артиста».
Хата в Кумарях, де жив Вінграновський, на вулиці його іменіФото: mykoodb.org.ua
Хата в Кримці, де гостював Вінграновський
Також варто згадати про хату в селі Кримка, де Микола Вінграновський гостював щовесни. Нині у Кримці живе двоюрідна сестра Миколи Степановича Лідія Іванівна Пташинська.
Нагадаємо, з 3 по 7 листопада 2025 року в Первомайську втретє відбудеться фестиваль Вінграновського. Долучайтеся!
