Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Василь не вагався: одразу пішов до військкомату. Через вік спершу отримав відмову, але наполегливість зробила своє. Уже у квітні 2022 року він був у лавах 40-ї окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта. Сьогодні — головний сержант 5-ї батареї 2-го взводу. Права рука комбата, організатор і справжній «Батя» для свого розрахунку.
Це ще одна історія, привезена журналісткою Гард.City зі сходу. Ще одне нагадування про бійців, які боронять Україну.
Друга хата ближче до фронту
На позицію вирушаємо зранку. Бойова автівка готова, закидаємо апаратуру — і вперед. Через певний час ми вже на місці. Вітер розносить запах лісу й диму. Неподалік — вибухи. Хлопці саме перепочивають і чекають на нас. Потрапляємо на обідню перерву, нас пригощають.
Далі йдемо у бліндаж. Його нещодавно відбудували: міцно, чисто, з душею. «Це, як друга хата, тільки ближче до фронту», — жартують бійці. Розповідають, як усе робили гуртом, бо тут інакше не можна — єдина команда, єдиний дух. «Ось, дивіться, — кажуть вони, — з чого робився бліндаж. Це скоби, які ви нам надсилали, а це плівка. Хай люди знають, куди ми це використовуємо».
Від шкільного завгоспа до сержанта
Пан Василь 22 роки пропрацював завгоспом у школі села Салькове на Гайворонщині. Потім працював вахтовим способом у Києві. Саме там його застала звістка про початок повномасштабної війни.
— Дружина вранці зателефонувала, — згадує Василь. — Я не повірив. А коли полетіли перші ракети та почув вибухи — зрозумів: війна. Повернувся додому і відразу пішов до військкомату.
Попри відмову через вік, він наполіг — і вже у квітні був у строю.
— Мене визначили головним сержантом батареї. З квітня 2022 року воюю з хлопцями, — каже Василь.
Василь «Батя», 40-ва окрема артилерійська бригада імені Великого князя Вітовта
«Головний сержант — і батько, і мати для розрахунку»
— Що означає бути головним сержантом? — запитую.
— Головний сержант — це права рука комбата, — пояснює Василь. — Організатор побуту, дисципліни, підготовки, підтримки. І батько, і мати для особового складу.
— А що таке розрахунок?
— Це як сім’я. Якщо згуртована — то непереможна. Один подає, інший наводить, третій стріляє. Кожна секунда важлива, кожна дія рятує життя.
Плече побратима
— Кажуть, в бою важливе плече побратима? — запитую.
— Плече побратима — не просто важливе, воно необхідне, — каже «Батя». — Якщо не впевнений у товариші, важко виконати завдання. А коли команда злагоджена — усе працює, як годинник.
Згадує початок війни — хаос, розгубленість. А нині відточена робота, злагодженість, взаєморозуміння.
— Тепер таких нестандартних ситуацій майже не буває. Кожен знає свою функцію — і ми працюємо як один механізм, — говорить Василь.
Василь «Батя»
Бій, який не забути
— Про бій, який запам’ятався найбільше, можете розповісти?
— Ми стояли біля Малинівки, на Харківщині, — пригадує. — Не встигли розгорнутися, як почався потужний удар. Нас накрило, ледь відійшли. Техніку залишили, але потім повернулися. Таке запам’ятовується назавжди.
Гумор, як броня
— Чи бувають психологічні зриви у бійців. І як управляєтеся?
— Бувають зриви, — чесно каже сержант. — Але рятує гумор. Згадуємо смішне, сміємося. Волонтери приїжджають з гостинцями, дитячими малюнками, і це додає сил. Якщо сумно, то сумуємо разом. Головне, що ми не самі.
Наталія та Василь
Про рідних і віру
— Як рідні реагують, що ви уже четвертий рік на фронті? Що кажуть?
— Хвилюються, звісно, — говорить Василь. — Дружина емоційна, переживає. Але ми постійно на зв’язку. Дзвоню при першій нагоді, щоб не хвилювалася.
«Ми на своїй землі і маємо її берегти»
Коли запитую, чи не втрачають хлопці віру в сенс боротьби, Василь лише усміхається: для нього все ясно.
— Є приказка: «Дай палець — відкусять по лікоть». Ми на своїй землі, боронимо себе. Їхня територія — хай їхня, а ми мусимо берегти своє, — каже сержант.
Мрія, яка гріє
— Про що мрієте? — запитую наостанок
— Хочу, щоб усі мої хлопці повернулися. Щоб настав мир, і ми просто зібралися вдома. У мене тепер велика військова родина. Напевне, поважають. А це й є щастя, про яке мрію, — відповідає «Батя».
