Одеса три дні жила у ритмі співів, ремесел, народних традицій та дружніх зустрічей. Фестиваль «Чорноморський степ» зібрав майстрів із різних куточків України та став справжнім осередком культурного єднання. Журналістка побувала на фесті, зокрема на ярмарку культур. Це другий день триденного фестивалю.
У статті на вас чекають інтерактивне меню для зручної навігації та безліч атмосферних фото з фестивалю.
- Первомайщина на фестивалі
- 12 локацій з понад 15 областей України
- Відгуки про фестиваль
- «Другари» із Первомайська на фестивалі
- Фоторепортаж
Первомайщина потрапила на фест другого дня, коли проходив ярмарок культур
Скажу відверто: думок та вражень настільки багато, що структурувати їх доволі важкувато. Втім, спробую, бодай коротко, донести інформацію та атмосферу, що панувала на Одеському фестивалі.
Первомайщина потрапила на фест другого дня, коли проходив ярмарок культур. Представляти наш край мали честь народні майстрині із Первомайська Жанна Семененко, Оксана Кадук, Оксана Шмирко, делегація Первомайського краєзнавчого музею під керівництвом Олени Красіної. Вони представляли клуб середньовічної реконструкції Morgenstern, яким керує Андрій Киченко. Разом із ними був і учасник клубу Богдан Шелякін. Уперше поїхала на фестиваль і ГО «Молодь Болгарії в Україні «Другари» під керівництвом Наталії Клименко та Олега Сарданова. Серед представництва Первомайщини і ГО «Оберіг Катеринки» Кам’яномостівської громади, керівниця Наталія Кучмій, а також потужна делегація з Кривоозерської територіальної громади, яку очолила начальниця відділу культури Оксана Павлухіна.
Тут все говорило про українську культуру, її багатовекторність та різномаїття
12 локацій, понад трьохсот учасників з п’ятнадцяти областей України. Все це дійство — просто на березі моря, практично в самому серці Одеси — у парку Шевченка. Головна сцена парку та простір поруч — в атрибутиці «Чорноморського степу». Кого тут лишень не зустріли! Це і майстри та майстрині, реконструктори, культурологи, історики, театрали, музичні й танцювальні колективи, письменники та видавництва, громадські, волонтерські організації та спільноти вимушених переселенців — власне, всі хто сьогодні активно реалізують в Україні соціальні проєкти.
В’ячеслав Бондар на фестивалі
Фестиваль проходив за підтримки ГО «Десяте квітня». Його ідейним натхненником є В’ячеслав Бондар (відомий первомайцям як керівник розмовного клубу «Ріка»). Дійство відбувалося у три дні й об’єднало одразу кілька локацій та форматів: кобзарські сходини, ярмарок культур, майстеркласи, локації від «Музею цікавої науки» та «Країни мрій», рок-фестиваль і багато інших заходів.
Як зазначив організатор події, це був не лише фестиваль, а й платформа для обміну досвідом, об’єднання спільнот із різних регіонів і популяризації української культури.
Серед тих, хто потрапив у фотооб’єктив, не лише представники нашого регіону, а й Сходу, Запоріжжя, Кіровоградщини, Миколаївщини, Київщини, Харківщини, Черкащини, Одещини. Словом, знайомтеся, що говорять про фест і про себе герої світлин. Це такий невеличкий калейдоскоп думок, які вдалося зібрати журналістці, яка примудрилася поєднати професійну діяльність з громадською.
Що говорять про «Чорноморський степ» його учасники
Оксана Кадук
Оксана Кадук, майстриня іграшок (Первомайськ)
— Щаслива, що мала запрошення на такий крутий фестиваль. Організатори до дрібниць продумали все для комфортного перебування в Одесі. Першочергово наголошувалось на безпеці і обовʼязковою умовою було не ігнорувати тривогу. Мої іграшки вже були учасниками минулорічного фестивалю (без мене) і проклали собі стежинку на цьогорічний фестиваль. Щиро дякую організаторам за чудову можливість презентувати себе як майстриню теплих іграшок.
Оксана Шмирко, майстриня вишивки та бісероплетіння (Первомайськ)
— Цього року багато майстрів із різних регіонів України. Цікаві роботи. Тут я зустріла майстриню з вишивки Марину Шульгу, з якою давно хотіла поспілкуватися. Відчуття неймовірні. Різноманіття представлених робіт вражає. Таке відчуття, що ти потрапив до казки.
Оксана Шмирко та Марина Шульга (праворуч)
Марина Шульга, майстриня вишивки (Одеса)
— Я займаюся сорочками, відшиваю їх за стародавніми кроями. Щодо регіонів, то поки вивчаю. Вишивала з дитинства, і почала вивчати, як шиються сорочки, і тепер ділюся своїм досвідом з іншими. Мені цінно те, що тут все можна побачити наживо, бо в Одесі дуже мало, де можна бачити вироби, які б були вручну зроблені. А тут гарна можливість і познайомитися з людьми, і побачити, хто що може.
Жанна Семененко
Жанна Семененко, народна майстриня, голова Миколаївського обласного осередку Національної Спілки майстрів народного мистецтва України (Первомайськ)
— Фестиваль став місцем сили для українців. Це не просто фестиваль, це свято об'єднання України. Так приємно, коли цікавляться символами, питають про орнаменти, розповідають свою історію. А ще — нові знайомства, спілкування з майстрами та колективами з усієї України, дружня атмосфера й справжня любов до культури. Організація — на найвищому рівні, все було з душею. Дякую всім, хто був поруч.
Олена Красіна
Олена Красіна, директорка Первомайського краєзнавчого музею
— На мій погляд, все пройшло дуже вдало, організатори продумали все до дрібниць, щоб учасникам та гостям було максимально комфортно. Атмосфера фесту дуже позитивна.
Олена Красіна, Богдан Шелякін та Андрій Киченко
Андрій Киченко, голова клубу середньовічної реконструкції Morgenstern
— За своїми можливостями і етнопросвітництвом цей фест для учасників — це можливість презентувати свої роботи, уміння, частинку себе в творчості, а для глядачів це можливість доторкнутися до історії, музики, етнічної сторони нашого краю, не через телевізор, а особисто. Із досвіду: дуже багато людей цікавилось озброєнням, обладунками лицаря, і ми охоче розповідали, показували, давали приміряти і потримати в руках наші репліки шоломів, мечів. Цікавились і діти, і дорослі, і тепер відвідувачі фестивалю матимуть більш точне уявлення про лицарів, розкажуть друзям, і ця просвітницька місія вже матиме свої плоди. Хтось може зацікавиться більше і сам розпочне займатися історичною реконструкцією.
Так само за всі інші локації: люди ходили, фотографували, питали і отримували неймовірну кількість інформації від вишивальниць, музикантів, лікарів, видавців. Мені дуже сподобався захід і організацією, і відповідальністю. Все було на високому рівні. Ну і, звісно, приємне спілкування, нові знайомства, дружня атмосфера зробила цей фест дуже світлим. Класна пригода і можливість подивитися на інших і себе показати. Думаю, ми гарно представили наш Первомайський краєзнавчий музей, клуб середньовічної реконструкції Morgenstern і наше рідно місто. Тепер чекаємо на гостей-туристів.
Оксана Павлухіна
Оксана Павлухіна, начальниця відділу культури Кривоозерської ТГ
— Ми приїхали з Кривоозерської громади цілою делегацією. Крім творчості, яка у нас дуже різноманітна і багата, ще представляємо елемент нематеріальної спадщини, а саме: рецепт великодньої курки з начинкою. Це родинний старовинний рецепт, який передається родиною Наталії Володимирівни уже в четвертому поколінні. Секрет розкриваємо у рецепті, який тут же і пропонуємо усім. Дякуємо за можливість тут бути і відчути себе частинкою великої України.
Наталія Кучмій
Наталія Кучмій, голова ГО «Оберіг Катеринки» Кам’яномостівської громади
— Чорноморський степ — це справжнє свято української душі і, звісно, моєї, тому що я українка. Він подарував мені радість зустрічей, натхнення від музики, гордість за рідний край та єдність людей, об’єднаних любов’ю до культури. Це подія, яка залишила у моєму серці світлі емоції та бажання знову повертатися до атмосфери свята.
Олена та Ольга (ліворуч), ансамбль « Мрія»
Олена Чупіна, керівниця гурту «Мрія» (Маріуполь)
— Ми, учасники колективу, переважно всі переселенці, які приїхали зі сходу країни. Нас чимало тут із Маріуполя. Ми створили вокальний ансамбль «Мрія». До нас долучилися дівчата з Одеси, які нас дуже підтримали і морально, і матеріально, і всім, чим могли. Тут чимало з Херсону, з Сєверодонецька (окупованої території), Старокостянтинова. І ось ми разом стали співати. Співаємо лише українські народні пісні: веселі і сумні. Сьогодні на фестивалі будемо співати лише веселі. До речі, 18 вересня ми святкуємо дворіччя. Чому «Мрія»? Бо всі мріємо повернутися додому.
Володимир Ткалич
Володимир Ткалич, центр тактичної медицини «Схід»
— Ми навчаємо силовиків, поліцію, рятувальників ДСНС, медиків, навчаємо бойових медиків, працюємо з молоддю, з волонтерами евакуації. З усіма, кому важлива домедична допомога та тактична медицина. Ми раді з усіма комунікувати і запрошуємо до нас на Харківщину.
Алла Наконечна
Алла Наконечна, ініціативна група «Жіночий клуб» Михайлівської громади, Запоріжжя
— Ми спільнота жінок, які поєдналися під час війни, і разом намагалися вижити, користуючись арт-терапевтичними практиками, рятувалися творчістю. А тепер ми уже допомагаємо іншим. Запрошуємо усіх до своїх майстеркласів, до наших творчих зустрічей. Дуже різнопланова у нас діяльність, маємо навіть стилістку, яка допомагає жінкам вийти з депресії. Нас дуже підтримує ГО «Десяте квітня». До речі, наш жіночий простір створено, завдячуючи «Десятому квітня». А ще у нас є свій логопед. Ми активні учасники клубу «Ріка». Тісно співпрацюємо з нашими сусідами. А починали з простого: збирали клаптики матерії і зшивали художню композицію, словом, зайнялися квілтингом. У нас є комікси, вишиті на тканині. Це моя авторська ініціатива. Паралельно займаємося дітьми, тісно все це поєднали з арт-психологією. У нас багато жінок ВПО, які переїхали з Енергодару та інших населених пунктів. Проводимо практики психології, йоги, тобто, перезавантажуємося, допомагаємо знаходити роботу. Намагаємося людей надихати на творчість.
Наталія Бєлінська
Наталія Бєлінська, головна спеціалістка відділу культури Теплодарівської громади
— Представляємо громадське об’єднання із Теплодару. Насправді ми всі в громаді дуже талановиті. Враховуючи, що нам лише 44 роки, але талантів нам не позичати. Любимо все українське: співаємо, танцюємо, творимо. Тому ми тут і щиро дякуємо «Десятому квітня» за співпрацю.
Любов Гільова
Любов Гільова, майстриня з гальванопластики Теплодарівська ТГ
— Я займаюся гальванопластикою, роблю отакі прикраси із природних матеріалів. Також виплітаю із мідної проволоки. Чисто випадково зайнялася цим мистецтвом і уже два роки, як вивчаю його. Раніше працювала інженером-будівельником, підприємицею, а тепер ось майстриня і щиро дякую, що маю можливість долучитися до фестивалю.
Ольга Кулаксиз, голова обласного центру гагаузької культури (село Виноградівка, Болградський район)
— У нас представлені старовинні рушники, які дісталися в спадок від рідних. Бачите, вони вишиті гладдю. Є виткані рушники. Оце рушник сестри мого чоловіка. Цей рушник для великого дзеркала, а цей наречена вишивала нареченому. Гагаузи продовжують традиції предків, зокрема, розвивається рукоділля. Ткацтвом, на жаль, ми не займаємося. Оцей рушник — моя робота, на тканині канва. Вишивала технікою солов’їне око та алжирське око. Ці серветки мають своє значення. Для прикладу, малюнок гребіня у гагаузів — символ дощу, а квітка — символ відродження.
Дора Костова (ліворуч)
Дора Костова, головна редакторка болгарського видання «Роден край», президентка Всеукраїнської асамблеї болгар України (Одеса)
— Для мене фестиваль «Чорноморський степ» — це неочікуване, але приємне відкриття. Я побачила таку потужну українську культуру! Зустріла тут силу-силенну творчих людей, своїх однодумців. І ще раз переконалася, що ми потужна нація, яка здатна об’єднатися заради майбутнього. Вчора в Одесі пройшов Форум національних спільнот і корінних народів України, де якраз говорили про популяризацію культурної спадщини, роль молоді в суспільному житті, а також про шляхи подолання актуальних проблем, з якими наразі стикаються національні спільноти та корінні народи України. А зараз ми бачимо підтвердження того, про що йшлося. І це прекрасно.
Тетяна Пєнова
Тетяна Пєнова, відвідувачка фестивалю
Тетяна родом з Вінничини, живе нині в Одесі, вийшла заміж за болгарина з Одещини.
— Раніше я не знала, що на півдні України живе так багато болгар. Для мене це стало відкриттям, коли вийшла заміж. І, чесно кажучи, це було приємне відкриття, бо я познайомилася з іншою кухнею, іншою культурою, іншою мовою, які в принципі уже вивчила. І приємно вражена, що люди бережуть свою культуру, свої традиції, що тримаються свого осередку. Чужій людині туди потрапити дуже важко. Бо ми говорили з хрещеною мого чоловіка. Вона сама теж українка, вийшла заміж за болгарина і переїхала туди. Їй знадобилося 15 років, аби прижитися там. Спільнота дуже закрита і дуже дружна. А ще мене вразила традиція болгарської родини — передавати коштовності по жіночій лінії. Це монети, дукачі, білий янтар. А ще мені дуже подобається їхня кухня. Навчилася готувати різні страви. Знаю, як робиться бринза, паприка. Тут дуже багато автентичних приправ, саме з місцевих трав. Тому дуже цінні такі фести, де можна все це побачити та розповісти самому. Ще дуже цікавий факт, що у болгар дають імена дітям на честь предків. Імена чоловічі, для прикладу, чергуються в родині. От чоловіка звати Василь, батька Іван, дідуся Василь, прадід Іван. По жіночій лінії також. Мою доньку Марію теж названо на честь бабусі Марії Василівни. Тепер моя задача — поєднати українські традиції і болгарські, і передати своїм дітям. Я не хочу, щоб моя донька забувала. Мову, на жаль, не вийде вивчити, бо ми її не практикуємо. Тому сьогодні ми тут, щоб почути мову, пісні, подивитися костюми.
Юлія Гут-Гусаїм, солістка Одеської філармонії та випускниця коледжу Данькевича, танцівниця, хореографиня Анастасія Поліщук
Цих творчих дівчат ми зустріли випадково, неподалік головної сцени фесту. Вони записували автентичну пісню в одному із переходів, де класна акустика. Виконання просто зачарувало. Тому не пройшли повз.
— Такі фести вкрай потрібні, бо це об’єднує нас. Ми бачили, що приїхали з різних областей, в тому числі з міста Валки, що на Харківщині. Я сама з Харківщини, в Одесі уже сім років. Дуже багато побачили тут творчих людей. І це не може не радувати, бо це єднання українців. Ми нещодавно потрапили в таку неприємну історію, коли на День міста Одеси співали українською хіти Одеси, то окремі нас намагалися захейтити. Втім, ми на своїй позиції стоїмо: Одеса — українське місто. Тому ці фести дуже важливі, щоб ми знали, хто ми є, яка наша нація, які ми різносторонні і талановиті.
«Другари» знайшли підтримку та друзів
Уперше ГО «Молодь Болгарії в Україні» представляла свою діяльність на фестивалі «Чорноморський степ». Ця історія — про відродження і перспективи, про нові знайомства та досвід. Зацікавленість, проявлена до організації вразила, а народжені ідеї набули нового змісту.
Тепер у телефонній книзі голови громадської організації з десяток нових номерів. І це все нові знайомства із національних спільнот Миколаївщини, Одещини, Кіровоградщини та Київщини. Для більшості стало відкриттям, що на півночі Миколаївщини є болгарська діаспора. Тож домовилися про співпрацю і спільні проєкти.
Наталія Клименко, голова ГО
— Це не просто фестиваль. Це справжнє й щире єднання українців. Переконана в тому, що Одеса — місто, яке має потенціал та можливості для об’єднання нації. Ми зібралися усі різні, але такі однакові. Всім болить Україна і це відчувалося в кожному слові, в кожній пісні. Для мене та для організації це не просто участь, це можливості, нові контакти і нові проєкти. Щиро дякую «Десятому квітня» за запрошення і віру. Рухаємося далі попри все.
Олег Сарданов
Олег Сарданов
— Для мене це був перший досвід роботи в такому форматі. Я щиро здивований тим, як цікавилися діяльністю організації, і тепер розумію, що ми не одні. Нас багато, які прагнуть змін та єднання.
Атмосфера фестивалю в об'єктиві
