Григорій і Оксана Телятники, співогранізатори Вінграновський ART FEST, розповіли журналісту про свої враження від артмарафону в цілому та головного заходу зокрема, про очікування, результати та про деякі плани щодо майбутніх проєктів.
Цьогоріч Артмарафон Вінграновській, який тривав протягом декількох місяців, об’єднав довкола себе багато містян різного віку, різних професій і спеціальностей: ком'юніті проєкту значно збільшилось. За красивою картинкою неординарних заходів стоїть велика команда організаторів, які тривалий час працювали над концепцією, контактували з запрошеними гостями, шукали або виготовляли декорації, займалися логістичними питаннями тощо. Одними з рушіїв фестивалю є подружжя із Первомайська Григорій і Оксана Телятники, які виступили і спонсорами, і співорганізаторами марафону і головного фестивального дня. Про свої враження від участі в оргкомітеті у Вінграновський ART FEST Оксана і Григорій поділилися із журналістом.
Оксана та Григорій Телятники
«Усі встигли побачити те, що для них було підготовлене»
— Очікування і результати — якими вони були? — ставлю перше запитання подружжю, з яким ми зустрілися у затишній кав’ярні на «Фрегат».
— Думаю, цьогоріч ставка Сашка Висоцького (Олександр Висоцький — засновник фестивалю) саме на артмарафон відіграла дуже велику роль у максимальному охопленні аудиторії, — відповідає Григорій. — Тобто, оскільки усе це було розтягнуте у часі, люди могли відвідати більше заходів. Усі встигли побачити те, що для них було підготовлене. Якщо порівнювати з минулим роком, то тоді було дещо незручно бігати від локації до локації.
— Цьогоріч було настільки багато роботи, що через такий темп ми навіть самі, як організатори, просто не встигали усвідомлювати, що відбувається: настільки усе було інтенсивно, — додає Оксана. — І нині ще є декілька заходів, які поки не відбулися. І вже ми починаємо думати про наступний рік. Тож не виходить просто видихнути, проаналізувати, підбити якісь детальні підсумки.
На головній фестивальній сцені
«Людей до подій долучилося менше, ніж очікувалось»
— Якщо говорити, чи справдились очікування, то по залученню гостей, їхній величині та в цілому масштабам заходу — однозначно так, усе було чудово і на високому рівні, — продовжує Оксана. — А от щодо залучення самих первомайців — ні. Людей до подій долучилося менше, ніж очікувалось. Чому так, я не знаю. Можливо, люди не зрозуміли концепцію, хто знає. Можливо нам, організаторам, потрібно щось передивитися в цьому питанні, доопрацювати. В цілях безпеки ми не могли проводити масштабну рекламну кампанію, але, на мою думку, про заходи ЗМІ і оргкомітет в соцмережах сповіщали регулярно і не почути про це було дійсно складно. Також щодо очікувань: головна мета наразі — збір коштів для Збройних Сил. Донати — головний акцент фестивалю. Але якщо порівняти глобалізацію і масштаби ресурсів, які було вкладено у захід, зібрана сума виявилась меншою, ніж хотілося б. Можливо, люди зморені, дещо зневірені, не знаю, чому так вийшло. З боку організаторів, як на мене, було зроблено усе можливе і неможливе, аби люди побачили чудову картинку і отримали задоволення.
Нагадаємо: артфестиваль Вінграновський передав на потреби ЗСУ (закупівля обладнання, в тому числі РЕБ) 64 192 грн.
«Чомусь люди віддають чималі суми за квиток на, умовно, якусь невідому для них виставу, і при цьому нехтують відвідуванням крутих заходів із вільним входом»
— Щодо очікувань, я хотів би бачити більше людей на головному концерті, у фестивальний день, — зауважує Григорій. — Чесно кажучи, чомусь я був упевнений, що у залі буде аншлаг. Навіть переймався, чи будуть місця, де б ми всіх розмістили. Але зала була заповнена ледь на третину. Це прикро. Я зустрів знайомих, які мені сказали, що геть нічого й не чули про цей фестиваль. І це дивно. Мені здається, що наші люди мислять критеріями типу: що безкоштовне — те нецікаве. Чомусь люди з радістю віддають чималі суми за квиток на, умовно, якусь невідому для них виставу, і при цьому нехтують відвідуванням крутих заходів із вільним входом.
Для них такі заходи, мабуть, таки важливіші і потрібніші, ніж для нас. Ці діти — це ті, хто через років десять будуть формувати повістку дня у нашій державі. І я вірю, що вони будуть кращі за нас, більш свідомі і освічені.
— Окрім свого часу, ви вкладаєте у фестиваль і власні кошти, так?
— Так, ми є одними зі спонсорів заходів. Також завжди активно долучається матеріально подружжя Вовків, Алла і Володимир. І хоч Володимир нині знаходиться в лавах Збройних Сил, але він знаходить можливість усіляко підтримувати наші ініціативи — підтримує морально і матеріально.
— Зрештою вдалося трохи зарядитися від низки передфестивальних заходів?
— І зарядилися, і знову розрядилися. Марафон в три місяці — це картинка виключно для глядачів. Сама ж підготовка зайняла більше, ніж півроку. Ми закінчили цей фестиваль і вже дивимось вперед, починаємо потрохи планувати інший. Буває таке, що завершився якийсь захід, ти у піднесеному настрої, ніби все чудово, аж раптом прилітають якісь сумні новини з фронту, і стає вже зовсім не весело.
«Музейник — це для мене відкриття як захід і як локація»
— У рамках марафону було проведено багато заходів і одними із тих, що запам’яталися найбільше, є події у музеї (Первомайський краєзнавчий музей — авт.), — говорить Оксана Телятник. — Музейник — це для мене відкриття як захід і як локація. Толока на подвір’ї музею відкрила місце, яке може бути крутою локацією і існувати поза фестивалем. Взагалі артмарафон відкрив багато людей і місць, на які я подивилась під іншим кутом — це дуже незвично і цікаво.
«Різдву для нескорених — 2024» — бути
Олександр Висоцький, Оксана та Григорій Телятники
— Про плани на майбутнє. «Різдво для нескорених» відбудеться?
— Сподіваємося, що так, — відповідає Григорій. — У нашому місті «Різдво для нескорених» — це вже певного роду бренд, люди досить часто цікавляться і вже деякі починають розпитувати, чи ми проведемо його цьогоріч. Принаймні, ми ведемо про це розмови. Мої знайомі з Одеси та Києва були дуже вражені минулим «Різдвом для нескорених» і обіцяли приїхати цьогоріч. Це досить чудовий показник, як на мене, адже людей з великих міст важко чимось здивувати. Якщо не буде якихось форс-мажорів, думаю, усе вдасться
— Так, дійсно, ми вже про це говоримо, але є один важливий нюанс, — додає Оксана. — Засновник «Різдва для нескорених» Володимир Вовк нині служить у ЗСУ. Тож ми поки не знаємо, як усе це організувати без ідейного натхненника. Можливо, ми будемо вирішувати усі організаційні питання дистанційно. Хто знає, можливо, ми зможемо це якось цікаво обіграти — нашу співпрацю на відстані. Загалом усе сире і все кипить, але поки що не будемо відкривати якихось конкретних деталей.
Матеріал створений у рамках проєкту «Голоси України» в рамках ініціативи Ханни Арендт за підтримки фонду European Centre for Press and Media Freedom та Federal Foreign Office Germany. Партнери не впливають на контент і не несуть за нього відповідальності.
