У рамках відзначення 250-річчя переселення болгар в Україну у Вільшанці, де проживають нащадки болгарських переселенців, збиралися лідери та представники болгарських регіональних громадських організацій, в тому числі і з Первомайська. Приїхав на зустріч і генеральний директор Болгарського інформаційного агентства (БТА) Кирил Валчев, який нині перебуває з візитом в Україні з нагоди Дня бессарабських болгар. Про що говорили та як все відбувалося, бачила журналістка Гард.City.
Дещо з історії болгар Кіровоградщини
250 років тому на землях сучасної Кіровоградщини поселилися болгари. Це переселення було вимушеним явищем XVIII століття. Болгари шукали собі нового пристанища у зв’язку з посиленням турецького гніту на їхній рідній землі. В 1773 році 400 сімей із балканської Болгарії, яка потерпала від турецької навали, змушені були покинути свою Батьківщину і шукати захисту на наших теперішніх землях. Перезимувавши біля фортеці Святої Єлизавети в селах Диківка, Дмитрівка та Аджамка, з дозволу російської влади в 1774 році болгари заснували село Вільшанка (Олшанка болгарською) на берегах річки Синюха. Тому по праву Вільшанщину називають «маленька Болгарія».
Болгари взялися за розбудову краю. Заснували села Добре, Станкувате, Мала Вільшанка, Мала Мазниця, Лозувате, Вербова Балка (Чорний Ташлик), Оброчне, Кацика. Згодом частина болгар із цих сіл розселилася по територіях, що поблизу. Вони збагатили місцеву культуру своїми традиціями, доповнили власними народними ремеслами, болгарською кухнею та зберегли власну мову. До речі, до кінця 40-х років XX століття у Вільшанці працювала болгарська семирічна школа, яку відвідували всі без виключення діти. Коли в Україну прийшла війна в сорокових роках, і зараз, коли точиться війна з росією, болгари стали на захист рідної їм України.
Активну позицію в розвитку болгаристики зайняли громадські болгарські організації, які розпочали свій рух ще з шістдесятих років минулого століття. Сьогодні провідні ролі в розвитку болгаристики та зв’язках з історичною Батьківщиною відіграють товариство «Алфатар», створене Анатолієм Нестеровим ще в 1992 році, Кіровоградська обласна організація «Об’єднання болгар «Нашите хора», якою керує Сергій Осадчий, «Вільшанське об’єднання болгар «Нашите хора», очільник Сергій Опря, «Центр болгарсько-української дружби», керівник Володимир Опря, Всеукраїнська болгарська організація під керівництвом Дори Костової. У цьому році на початку жовтня за сприяння селищної ради у Вільшанці пройшов фестиваль «Єднання». А 24 жовтня відбулася презентація журналу «ЛІК» для болгар в Україні та національного прес-клубу з постійним кореспондентом в Одесі.
Хто був присутнім на заході?
- Генеральний директор Болгарського інформаційного агентства (БТА) Кирил Валчев;
- кореспондентка БТА в Одесі Світлана Драгнева;
- Сергій Осадчий — голова обласної організації «Об’єднання болгар «Нашите хора»;
- Сергій Опря — голова «Вільшанського об’єднання болгар «Нашите хора»;
- Володимир Опря — голова «Центру українсько-болгарської дружби»;
- Тетяна Владова — заступниця голови Вільшанського болгарського товариства «Алфатар»;
- Наталія Олішевська — начальниця Первомайського управління культури;
- Микола Балабан — голова ГО «Голос громади», боєць ЗСУ;
- в.о. селищної ради Сергій Пироженко;
- заступник голови селищної ради Сергій Бебик, народний аматорський ансамбль болгарської пісні «Хубовіца»;
- аматорський вокальний дует «Мальва» та народний аматорський болгарський фольклорний колектив «Гуденки»,;
- працівники сектору культури Вільшанської селищної ради та корінні жителі Вільшанки.
Зліва направо: Сергій Опря, Наталія Олішевська, Володимир Опря, Сергій ОсадчийФото: Наталія Клименко
«Тема, яка найбільше нам болить сьогодні, —це російсько-українська війна»: Сергій Осадчий
Сергій ОсадчийФото: Наталія Клименко
Сергій Осадчий — голова Кіровоградської обласної організації «Об’єднананя болгар. Нашите хора» розповів про діяльність організації, про популяризацію болгаристики, налагодження двосторонніх зв’язків з історичною Батьківщиною в галузях науки, освіти та культури, про нинішні можливості та допомогу болгарам Вільшанщини. Увагу пан Сергій акцентував на необхідності продовження розвитку болгарського руху в Україні, говорив про важливість вивчення мови та про відродження культурно-освітніх традицій на Кіровоградщині.
— Наша організація, — каже Сергій Осадчий, — уже багато років поспіль є постійною учасницею Собору болгар в Малій Перещепині, організаторкою якого стала редакторка «Роден край» Дора Костова. Ми тісно співпрацюємо із закладами освіти та культури, сприяємо виданню книг болгарських авторів та намагаємося бути активними учасниками усіх культурно-освітніх заходів в регіоні та на міжнародному рівні. Сьогодні, за неофіційними підрахунками, на території Кіровоградщини проживає більше п’яти тисяч етнічних болгар, а отже рух болгаристики має продовжуватися. Тема, яка найбільше нам болить сьогодні, — це російсько-українська війна. І ми в кожному номері газети «Роден край» про це говоримо. За ініціативи нашої організації було створено відеокліп «Українсько-болгарські браття». Це міжнародний проєкт, де головними виконавцями виступили співаки Етієн Леві (Софія) та Олександр Безай (Кропивницький), вірші Олексія Кононенка, музику написав мій друг — бард. Це демонстрація нашої єдності в час кривавої війни між росією та Україною. Ми віримо в перемогу України і наша діяльність тому підтвердження. Ми даруємо бібліотеці десять екземплярів газети «Роден край» та книжки наших болгарських авторів, видані за сприяння нашої організації.
«Ми нащадки не лише Алфатару, а й північної Добруджі»: Володимир Опря
Володимир ОпряФото: Наталія Клименко
Володимир Опря привітав усіх з подією 250-річчя, розповів про діяльність центру болгарсько-української дружби на території Вільшанщини, про сприяння розвитку центру головою Всеукраїнської асамблеї болгар Дори Костової, про діяльність недільної школи, яка, на жаль, через відсутність фінансування проіснувала лише три роки.
— Можливо, колись, — каже Володимир Опря, — недільна школа зможе відновити свою діяльність, бо це важливо, аби етнічні болгари знали свою мову, культуру та традиції. Ми тримаємо зв’язки з Алфатаром, часто там буваємо і тепер знаємо, що ми нащадки не лише Алфатару, а й північної Добруджі.
Довідково: Алфатар — місто в Сілістринській області Болгарії.
«Важливо, аби болгарський прапор піднімався не в опозицію до українців»: Сергій Опря
Сергій Опря другий ліворучФото: Наталія Клименко
Сергій Опря протягом багатьох років займається питаннями походження та історій як роду болгарських родин, так і самої історії Вільшанки. Розповідає, що немає тут такого прізвища, якого б він не дослідив. Виступаючи, висловив занепокоєння, аби більше ніколи прапор болгар не підіймався проти українців — так, як це було в 2014 році в Одесі.
«Мріємо про відновлення активної діяльності товариства»: Тетяна Владова
Тетяна ВладоваФото: Наталія Клименко
Про історію створення та задачі, які вирішувало і вирішує товариство «Алфатар» розповіла заступниця голови Вільшанського товариства «Алфатар» Тетяна Владова. За роки своєї діяльності, а існує товариство з 1992 року, товариство зуміло налагодити культурно-історичні зв’язки з представниками історичної Батьківщини та заснувало ряд культурно-освітніх та історичних проєктів. «В останні роки діяльність товариства стала дещо слабкішою, — говорить пані Тетяна, — тож мріємо про відновлення та нові можливості».
«Інформація з болгарських районів України була б корисною для болгар у Болгарії»: Кирил Валчев
Кирил Валчев праворучФото: Наталія Клименко
Кирил Валчев розповів про діяльність болгарського інформаційного агенства в Україні.
— Національний прес-клуб БТА намагається сприяти поширенню інформації з Болгарії, спрямованої на болгар в Україні, — сказав Кирил Валчев. — Ми говоримо про можливості навчання, роботи та бізнесу в Болгарії, і, що найважливіше, ця інформація допоможе більшій кількості молодих болгар з України отримати хорошу освіту. А більше інформації з болгарських районів України було б корисним для болгар у Болгарії, щоб дізнатися більше про те, як вони можуть залучитися до реконструкції територій з болгарськими громадами.
Також Кирил Валчев повідомив про свою розмову з Янкою Господиновою, мером Алфатара (Північно-Східна Болгарія), звідки мігрували переселенці в Вільшанку, щоб організувати відзначення 250-ї річниці переселення. «Сподіваюся, що це буде зроблено якомога швидше в мирних умовах у нас», — наголосив гендиректор БТА.
До речі, п'ятеро молодих людей з Вільшанки продовжили навчання за останні 3 роки в університетах Софії, Пловдива та Варни.
«До сліз пробрав захід»: Наталія Олішевська
— Знаєте, у Вільшанці завжди була потужна творчість етнічних болгар, — зауважила Наталія Олішевська із Первомайська. — Я дивилася і мене до сліз пройняло виконання колективами болгарських пісень, і я подумала: чому б і нам не організуватися, адже маємо ресурси та можливості.
Під час заходу віншували і журналіста Миколу Балабана, який нині в лавах ЗСУ і паралельно творчо працює на благо рідного краю.
Порадували своєю творчістю народний аматорський ансамбль болгарської пісні «Хубовіца» (керівниця Людмила Каленік), аматорський вокальний дует «Мальва» та народний аматорський болгарський фольклорний колектив «Гуденки» (керівниця Любов Гончарова). Співали про пам’ять болгарських предків, про гордих майстрів і сильних людей, про непереможний болгарський дух. Насамкінець представники БTA подарували вільшанській бібліотеці та болгарським організаціям класичні книги болгарської літератури, а також книги, видані з нагоди 125-річчя Агентства. Кожна з чотирьох болгарських організацій також отримала медаль і поштову марку.
