12 жовтня 2024 року у Первомайську відбувся головний фестивальний день Артмарафону Вінграновського, який вмістив понад десяток різноманітних заходів: виставу, виступи музичних гуртів, спікерів, літераторів, митців. Гості з усієї України з'їхалися до нашого міста, цілий день лунала музика і вірші, а насамкінець почалися ще й танці. Дивіться, як усе було, у репортажі Гард.City.
Інтерактивне меню для вашої зручності.
- Книжковий ярмарок перед відкриттям Фесту: хто привіз свої книги.
- Відкриття: ведучі про те, чому цей проєкт важливий і яка його мета.
- Виступають поети, друзі Вінграновського Анатолій Кичинський, Василь Герасим'юк, а також письменник Роман Коваль.
- Вистава Миколаївського академічного художнього театру «Бо я і є Україна».
- Вокальний дует Сестри Тельнюк.
- Поет Дмитро Лазуткін і письменниця Лариса Ніцой.
- Музичні виступи. Хорея Козацька.
- Виступ мовного омбудсмена та презентація вишиванки «Вінграновський» Жанни Семененко.
- Виступ гурту «ГуляйГород» і завершення Фесту.
У передчутті Фесту: книжковий ярмарок, мерч, донати
В очікуванні відкриття фестивалю ті, хто завітав сьогодні сюди, могли придбати книги на ярмарку, який працював у фоє Центру культури імені Єфросинії Зарницької. Різноманітні українські книги представили письменники Роман Коваль, Анатолій Кичинський, Лариса Ніцой, Григорій Усатюк, Сергій Дзюба, Артемій Кірсанов.
Також у фоє можна було придбати мерч Вінграновський Art Fest.
На фесті збирали кошти для ЗСУ: на РЕБ бійцям — землякам Миколи Вінграновського з Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького, які зараз беруть участь у бойових діях на Донеччині.
Банка ВІнграновського
Цей проєкт має на меті показати Миколаївщину як питомо українську землю
Відкриття Фесту проголосив ведучий Юрій Доник.
— На даний момент команда Артмарафону втілила у життя півтора десятки культурно-мистецьких заходів, об'єднала сотні і сотні людей навколо постаті Миколи Вінграновського.
Ми створили цей проєкт, щоб зміцнитися і дати відсіч ворожій пропаганді. Щоб підтримати деколонізацію нашого регіону та бути гідним тилом для Сил Оборони України, які вже десять років захищають нашу державу від російських загарбників.
Доєднався засновник Вінграновський Art Fest Олександр Висоцький:
— Микола Вінграновський для нас не просто поет. Він вже є символ. Його діяльність перетнула вже ту межу, коли не він творить свою творчість, а ми: на основі того що він думав, цінностей, які він транслював. Ту красу українського слова, української культури, якою він жив і дихав, ми отримали у спадок, і треба мати гідність цим спадком володіти.
А в інших містах України знали хоча б стільки, скільки знаємо з вами ми. Цей проєкт є об'єднавчим, він не є політичним. Він торкається як маленьких (творчість Миколи Степановича для дітей), так і великих — закоханих, сумних, зневірених. Микола Вінграновський народився між Голодомором і великою світовою війною. Його шлях, його великий оптимізм, його любов, енергія, яку він транслює через свою творчість, — вона про народ, який долає всяке зло. Я дуже хочу, щоб ми були оцим народом Вінграновського, який дійсно вміє долати всяке зло. А зло не тільки на фронтах, воно всередині нас самих. Від нашої ліні, небажання розвиватись, активно любити цю землю, а вона сьогодні вимагає активної любові до неї.
Дякую усім тим людям, які цей проєкт разом створюють. Це громада фестивалю Тараса Шевченка Ше.fest. Це люди, котрі це роблять у Первомайську, тут багато наших волонтерів. Хочу подякувати нашим активним людям: родина Телятників, Катерина Баранюк, наші партнери з організації 10 квітня. Тут є дуже багато людей, які професійно займаються облаштуванням нашого міста. Нам допомагає Первомайська міська рада, міський голова, освітяни нашого міста, діячі культури. Я не знайшов за рік існування цього проєкту людей, які б сказали нам «ні». Мені приємно, що під великим куполом Вінграновського ми можемо об’єднуватися. Вінграновський — це і є така Україна, із якою всі ми чимось пов'язані. Це наше, спільне, це щось таке, що варто робити разом.
Також ведучі подякували Українському культурному фонду, який надав грант на проведення фестивалю.
Далі виступив міський голова Первомайська Олег Демченко.
Виступає міський голова
Тоді мікрофон перейшов до поетів, друзів Миколи Вінграновського, лавреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка: Анатолія Кичинського та Василя Герасим'юка.
Виступає Анатолій Кичинський
Пан Анатолій розповів, що дружив із Вінграновським майже 30 років.
— Миколу Степановича можна назвати одним із найяскравіших ліриків ХХ століття. Якби він написав лише два рядки: «Я вас люблю, як сіль свою Сиваш, як ліс у грудні — свій листок останній». Якби він більше б нічого не написав, то і ці два рядки говорили б про те, що це величезний лірик нашої української поезії.
Виступає Василь Герасим'юк
Далі виступав письменник, засновник історичного клубу «Холодний яр» Роман Коваль. Він запросив глядачів у неділю, 13 жовтня, у краєзнавчий музей на презентацію нових книг, серед яких — його єдина книжка для дітей «Таємниця отамана Зеленого». Також на гостей музею чекатиме розповідь про земляків, учасників визвольної боротьби з Секретарки, Катеринки, Голти.
Виступає Роман Коваль
Вистава і музичні виступи
Після виступу літераторів фестиваль продовжився виставою Миколаївського академічного художнього театру «Бо я і є Україна» (режисер Артем Свистун, авторка Людмила Оспадова).
Незабаром читайте на Гарді детальніше про цю виставу.
Музична частина Фесту розпочалася виступом вокального дуету Сестри Тельнюк. Пані Леся і пані Галя співали пісні на вірші Шевченка, Стуса, Вінграновського.
Виступають сестри Тельнюк
Першою пролунала пісня на вірш Тараса Шевченка. Композиція «Лілея», за словами виконавиць, присвячена усім жінкам на війні, медикиням, захисницям, тим, кого вже немає з нами. У репертуарі сестер багато пісень на вірші українських поетів-шістдесятників. Одна з цих пісень «Накинь мені, мамо, шаль» на вірш Атени Пашко, поетки-шістдесятниці, яку ми знаємо, як дружину В’ячеслава Чорновола.
Музику до творів багатьох українських класиків та сучасних поетів пише одна із сестер, Леся. Дует має цілу програму на вірші Ліни Костенко. Сьогодні пролунала пісня на слова Ліни Костенко «Найщиріший лист».
Одну з пісень, які звучали у нашому місті сьогодні, написав батько сестер, Станіслав Тельнюк. «Батько знав Вінграновського, Стуса, це була одна компанія, яку розкидав тоталітарний радянський режим, — розповідають сестри. — Вірш «Скрипка» батько написав у той період, коли важко було писати щось позитивне. Але ця пісня каже: коли тобі на душі найтяжче, пам'ятай, що у твоєму серці є маленька скрипочка, яка грає на найтоншій і найважливішій для тебе струні, струні твоєї гідності та свободи». Звучала композиція на вірш Сергія Жадана «Госпітальєрка», а пісню на слова Оксани Забужко «Рядок з автобіографії» співали разом із залом.
І, врешті, у цьому залі відбулася прем’єра пісні «Колискова» на слова Миколи Вінграновського, написана у 1963 році, яку поет присвятив своєму сину. А співочий дует присвятив цю пісню усім дітям, які народилися і зростають під час війни в Україні.
Виступають сестри Тельнюк
Інтерв'ю із Лесею та Галею незабаром читайте на сайті.
Виступають літератори
Після пісенного виступу слово взяв спікер Дмитро Лазуткін, поет, журналіст продюсер, речник Міністерства оборони, військовий, лавреат Національної премії імені Тараса Шевченка. Він розповів про своє знайомство із творчістю Вінграновського.
— Вінграновський для мене дуже важливий поет. Колись, навчаючись, прийшов у бібліотеку і побачив шикарну книжку «Цю жінку я люблю». Із неймовірними ілюстраціями, на глянцевому папері, і ці вірші тоді мене вразили, надихнули також на інтимну лірику, на тексти, які переповнені почуттями. Але там були і рядки не зовсім про кохання, вони були патріотичними. «Ми починаєм битву за Вкраїну». Ці рядки, можливо, випадали із загальної концепції книги, тоді мені здавалося так. Але ці рядки я згадував, коли сам пішов служити у 47-му Окрему механізовану бригаду Магура, коли ми були на Запорізькому, Мелітопольскому напрямку минулого літа. Потім нас перекинули на Авдіївський напрямок, історія творилася просто на очах, і, звісно, з'являлися поезії про війну.
Виступає Дмитро Лазуткін
Пан Дмитро читав свої вірші, у тому числі з майбутньої книжки, яка вийде у Видавництві Старого Лева, написані під час служби в ЗСУ.
Далі виступила Лариса Ніцой — дитяча письменниця, педагогиня, громадська діячка. Вона розповіла про свої книги для дітей, а також висловила дуже цікаву думку щодо нової назви для Первомайська: «Було б круто, якби голованівці, гайворонці проїздили на Кропивницький через Вінграновський».
Виступає Лариса Ніцой
Пані Лариса уже вдруге відвідує наше місто. Про її книги ви можете більше прочитати в архівній статті Гарду.
Фортепіано, скрипка, бандури
Після поетичного слова знов лунала музика: фортепіано і скрипка.
Виступали Андрій Фомін — лавреат міжнародних конкурсів, композитор, піаніст, та Єрофей Бондаренко — студент першого курсу магістратури, лавреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів.
Музична тема продовжилася виступом гурту «Хорея Козацька» на чолі з Тарасом Компаніченком.
«Хорея Козацька» на чолі з Тарасом Компаніченком
Потужне звучання автентичних інструментів зачарувало слухачів. Лунали композиції на вірші Ліни Костенко, Василя Симоненка, а «Слава Йсу, слава нашим ЗСУ» співав увесь зал.
Виступ мовного омбудсмена та презентація вишиванки «Вінграновський»
Настала черга для виступу Тараса Креміня, українського політика, науковця, громадського діяча, Уповноваженого із захисту державної мови.
Виступає Тарас Кремінь
Цікавою подією вечора стала презентація вишиванки «Вінграновський», візерунок авторства майстрині Жанни Семененко.
Запальна музика від «ГуляйГород»
Завершився цей довгий фестивальний день та насичений музичний вечір виступом гурту «ГуляйГород».
Музиканти збирають фольклор по всій Україні, а потім співають ці пісні у сучасному аранжуванні, і це звучить дійсно потужно!
Підтвердженням є те, що глядачі почали підхоплюватися зі своїх місць та підтанцьовувати, а насамкінець ледь не половина присутніх опинилася на сцені разом із музиками, де танцювали разом під запальні веснянки.
«Дуже круто, що ваше місто шанує своїх митців, підтримуємо цю культурну ініціативу, — висловилися музиканти про фестиваль Вінграновського, — а тоді зазначили: — Закликаємо збирати пісні свого краю, це дуже важливо».
Тож нумо збирати і берегти наші пісні, наші вірші, нашу музику, усе наше, українське! Це — наша сила і наша любов, наше минуле, сьогоденне і майбутнє. І хай у нашому місті та в Україні буде багато таких заходів, які надихають і об'єднують.
Закриття фесту
Адже усі заходи Артмарафону були саме такими: натхеннними, яскравими та об'єднавчими.
