Колись, до пандемії та повномасштабного вторгнення, Олеся Ротар із Первомайська заснувала у нашому місті модельну школу. Тепер вона живе і працює у Німеччині. А невгамовна вдача спонукає Олесю і з-за кордону волонтерити по-повній. Спеціально для Гард.City наша землячка розповість, як довелося влаштуватися та як можна долучитися до спільної роботи на Перемогу.
8 травня під гаслом «Ніколи знову» пройшлися містом і на соборній площі міста плели маскувальну сітку. Діти писали та малювали листи військовим. Звичайно, збирали пожертвиФото: Олеся Ротар
Олеся Ротар: «У Німеччині я живу майже 2,5 роки»
Сьогодні, в останній день вересня, таки наважилась написати це есе.
У Німеччині я живу майже 2,5 роки. Географічно це східна Німеччина, маленьке містечко Гальберштадт, що є дзеркальним містом Первомайська. Хіба що інфраструктура більш розвинена.
Як і всі новоприбулі українці, я отримала дозвіл на перебування на території країни за 24-м параграфом, що дає право жити і працювати в Німеччині.
Як кажуть мої знайомі німці, у мене все дуже легко виходить, але як дається ця легкість, знають лише найближчі!
Я швидко потрапила на інтеграційні курси, бо не чекала запрошення, а впродовж 2-х тижнів ходила у мовну школу, як на роботу. Поки я не набридла їм настільки, що в черговий день мені сказали: «Бачиш ту фрау? Це твоя вчителька. Йди за нею!» І я пішла. Це було 09.06.2022, група вже майже місяць, як займалась. А я цей місяць працювала вдома самостійно і не тільки прийшла на рівні групи, а ще й трішки випереджаючи її.
У жовтні, вміючи лише розповідати про себе, я залишила на сайті з пошуку роботи свою заявку. Мені подзвонили і запросили на пробний день в «Макдональдс». Цю роботу я добре знаю, тому що у віці років 25 я працювала в такому ж закладі в Одесі. Я показала, як українці працюють, і мене готові були брати в той самий момент. Але ж у мене курси. І я могла працювати або на так званій Minijob (40 годин на місяць) або на Teilzeit (120 годин на місяць). Я хотіла міні, бо дуже боялась, що якщо піду на неповний робочий день, з мене знімуть соціальні виплати, і як я буду жити? Спойлер: дуже помилкова думка!
А в «Маку» мені пропонували одразу повну ставку Vollzieht (160 годин на місяць). Я сказала, що подумаю, і як закінчу курси — прийду до них.
Через тиждень мені знову зателефонували. Це вже було з дуже відомого ресторану «800°». І запросили на співбесіду. Після співбесіди мені сказали, що передзвонять — і 2 тижні тиші. Розумію, що погано говорю німецькою, погано розумію, тож нічого дивного. І от в середині листопада мені знову дзвонять з ресторану і просять прийти, але з подругою, яка добре розуміє німецьку. Ми підписати трудовий договір і я почала працювати на Minijob. Це був початок мого самостійного життя і свободи від Jobcenter.
У лютому 2023-го я успішно здала іспит на рівень В1. Отримала пропозицію продовжувати навчання. Відмовилась і продовжила працювати в ресторані, але вже працювала я на Teilzeit і була абсолютно незалежною від соціальних служб. Я до цього дуже сильно прагнула, тому що саме ця незалежність від державних органів допомагає мені весь цей час робити збори і виконувати запити від наших військових.
З грудня 2023 року я змінила місце роботи. Працюю зараз в міський лікарні, у центральному операційному відділенні. Посада не вимагає медичної освіти, але я вже пройшла 2 короткочасних навчання з першої невідкладної допомоги та покрокову інструкцію при кровотечі.
«Приєдналася до ГО «Українці в Німеччині» і почала волонтерити»
Звісно, що моя організаторська діяльність не могла спокійно сидіти в мені. І один в полі не воїн.
Я знайшла керівництво ГО «Українці в Німеччині» (Deutsch-Ukrainischen Vereinigung Sachsen-Anhalt e.V.) і, пройшовши співбесіду, отримала всі повноваження представляти Україну від імені організації.
До Дня Незалежності України, серпень 2022-го
Перше, що ми зробили, — це організували великий концерт-демонстрацію на головній площі міста.
Зореслава Кожухар (м. Білгород-Дністровський) працювала з дитячим хором. Двоє дівчат з якого трохи згодом пройдуть прослуховування в місцевий театр і от вже скоро майже 2 роки, як виступають в складі театральної трупи.
Фото: Олеся Ротар
Наступним кроком було разом із Юлею Ковтун організовувати осередок, де збиратимуться наші жінки, плестимуть маскувальні сітки, будуть спілкуватися. Без допомоги німців ми б цього не зробили. Нам дуже допомогли пані Альтман та пан Рутцен.
Українські вечорниціФото: Олеся Ротар
Кожен теракт нашої горе-сусідки ми озвучували, виходячи на демонстрації.
Річниця повномасштабного вторгнення Фото: Олеся Ротар
Мер міста приєднався до нас лише одного разу, на річницю повномасштабного вторгнення.
Далі — більше! Адже я все більше отримувала чудових знайомих, які завжди були готові підтримати і допомагати.
Корнелія Альтман та Олеся Ротар. Коли була велика вода в Каховці, завдяки пані Корнелії Олеся змогла відправити в Україну більше 1 тонни допомогиФото: з архіву Олесі Ротар
Так, почалось вже і делегування повноважень. Ми змогли на наші заходи додавати українські страви, продавати їх та прискорювати закриття зборів.
Зараз наша команда опікується трьома напрямками: покриває потреби для плетіння сіток; закриває запити від «Азову» та запити від 36-ї бригади морпіхів.
«Наші отримувачі, — пише Олесі. — Регулярно відправляємо сітки. Разом із Конні знайшли більше 40 спальників і відправили. Купили тепловізор. Відправляли турнікети, ноші, медицину і перевʼязку. На шпиталі: візки, милиці, фіксатори при переламах»Фото: з архіву Олесі Ротар
У квітні цього року наш чудовий друг з Нідерландів Гійс Нійкамп, бас місцевого театру, став ініціатором проведення Українського вечора у театрі. Мене запросив співорганізаторкою, і цей концерт викликав фурор. Наступний концерт вже запланований, також на квітень наступного року і все — на великій сцені.
На 33 річницю Незалежності України я також взялася за організацію великого заходу. Тут мені допомагають всі мої друзі:
- Тетяна Фальк (м. Гальберштадт) відповідає за українську кухню і різноманітність страв.
- Ольга Коноплянник (м. Суми) — за художнє оформлення: це і фотозона, і виставка картин, і майстерклас для дітей.
Нас трішки підвела погода (вночі та зранку йшов дощ) і ми провели захід в приміщенні. Якби все це відбувалося на вулиці, звісно, було б краще.
Після таких заходів наших дітей запрошують на заходи до місцевих. І ми, звісно, використовуємо ці можливості, нагадуючи німцям про те, чому ми всі тут і чому нас так багато в їхній країні.
18.08.2024. З нагоди Дня Незалежності України. Захід у Гальберштадті. До нас приїхали гості і з Магдебургу, і з Галлє, кобзарка та басист з місцевого театру (він голандець, але вже з нами вивчив декілька українських пісень)Фото: Олеся Ротар
