Як нині живе і працює шкільна бібліотека, що читають діти, звідки поповнюється фонд і якими книгами? Журналістці Гард.City розповіла бібліотекарка Первомайської гімназії №9 Ольга Островська.
Щойно заходиш у бібліотеку, впадають в око яскраві обкладинки нових українських книг. Руки так і тягнуться взяти котрусь із виставки, погортати, а потім — наступну. Бібліотекарка привітно усміхається, аж тут лунає дзвоник на велику перерву: заходять школярі. Тут, у бібліотеці, діє простір для спілкування, пояснює пані Ольга, тож діти залюбки приходять на перервах, аби посидіти у книгозбірні. Поспілкуватися приходить переважно середня школа, у той час, як беруть книги частіше початківці.
Розповідаємо гурту хлопців і дівчат про нову книгу, яку сьогодні отримала бібліотека: казку про повітряну розвідницю авторства первомайчанина, військового Артема Савви. Цю книгу пані Ольга, постійна донаторка на ЗСУ, виграла у благодійній лотереї від Гард.City: наразі редакція збирає кошти на РЕБ для підрозділу земляка Максима Демченка.
Ольга Островська із новою книгою
Тепер у фонді бібліотеки будуть дві такі книги: першу Ольга Островська придбала одразу, як книга вийшла у лютому 2024-го, також за донат на дрони. Каже, книгу охоче беруть, ось і зараз вона на руках у читача, тож дуже файно, що тепер їх буде дві. Питаю, чи багато дітей цікавляться читанням, що саме читають, як поповнюється фонд. Перерва завершується, відвідувачі йдуть у своїх школярських справах, і ми починаємо розмову.
Віртуальні виставки, презентації, буктрейлери і бібліотечний реп: дітям це подобається
— Діти ходять в бібліотеку?
— Ходять, звісно. Початкова школа, як в кожній бібліотеці. До 4-го класу (включно). 5-й клас моментально перестає читати. Я вчителів питаю: чого діти не приходять до мене, не беруть книжки? «У них велике навантаження, вони не встигають уроки робити, тому в бібліотеку не приходять», — відповідь. От як так?
Зараз дуже рідко доводиться проводити бібліотечні уроки. Наша школа працює у дві зміни: перша — початкова, друга — середня. Щойно була повітряна тривога, діти сиділи у сховищі. І вчителі не встигають вичитувати свої уроки. Складаю розклад бібліотечних уроків, роздаю вчителям, вони кажуть, коли їх провести, усе це розроблено, але дітей дають мені дуже рідко, тому що вчителі не встигають давати свій матеріал. Заплануємо захід — повітряна тривога, захід скасовується. Дуже мені болить від цього, тому що на бібліотечних уроках більше було спілкування з дітьми, я їм більше могла розказати про книги, запропонувати. Вони брали книги, могли розкрити, ознайомитися з тою книжкою. Зараз це дуже складно.
У бібліотеці багато нових українських книг для дітей
Проте навіть у цих складних умовах бібліотека знаходить способи познайомити читачів із якомога більшою кількістю авторів і книжок.
— Намагаюся залучити найбільшу кількість дітей до своєї роботи, і щоби це бачили люди, — продовжує пані Ольга. — Завжди кажу: якщо хочете познайомитися із моєю роботою, будь ласка, заходьте на сайт нашої школи, там є розділ бібліотеки, відкривайте, дивіться: там все-все, що я роблю.
Наприклад, презентація книги. Я роблю їх маленькі (до 3 хвилин) і залучаю велику кількість дітей. Для чого це роблю? Діти знайомляться з текстом. Вони вже ознайомилися з цим автором і цією книжкою. Потім цю презентацію показує класний керівник на уроці, я викладаю її на загал усім вчителям в школі, і вони показують в класах. Тоді цю презентацію бачать батьки.
Триває робота над проєктом «Поетичне сузір'я рідного краю». Торік зробили три випуски, один з них присвячений Миколі Вінграновському, інший — творчості Лорини Лисогурської.
— Просуваємо, по-перше, наших місцевих авторів. Залучаю дітей, їм це подобається, і вчителі раді, що ми таке робимо. Буктрейлери ми робили (анонс книги, — прим. авт.), це 1-й клас. Я відправила Ларисі Ніцой, то вона була вражена.
Зробили презентацію книги Андрія Кокотюхи «Таємниця козацької шаблі». Ми йому послали, він також був вражений, сказав, що після Перемоги обов'язково приїде в гості.
— Також робили буктрейлер до книги Лариси Денисенко «Усміхаки», з 4-м класом, — розповідає пані Ольга. — Це відео діти власноруч проілюстрували малюнками собак-усміхак із книги.
Цікавлюся, чи працює така подача інформації, чи беруть потім діти ті книги, про які йдеться у відео: так, беруть, читають: «Коли діти бачать своїх друзів, коли діти бачать себе, коли батьки бачать своїх дітей, вони це дивляться, і інформація стає доступною більшій кількості людей. І захід бачать не 1-2 класи, а набагато більше».
Ще сучасна цікавинка — бібліотечний реп. Саме у такій нестандартний формі подана презентація серії книг Сашка Дерманського про Чудове Чудовисько. «Знайшла бібліотечний реп, і мої діти його співали. Перший і два останні куплети брала з Мережі, а про книжку сама написала», — сміється пані Ольга.
— Скільки часу займає зробити таке відео?
— Тижні два, не менше. Або й до місяця. Поки текст напишу, поки дітям роздам, поки ми з ними пропрацюємо його, поки я це зніму, потім ще відео зробити, сиджу, дні два його компоную.
Також віртуальні замальовки бібліотечна команда робить до визначних дат: Дня української писемності та мови, Дня пам'яті Небесної Сотні. Ще варіанти інтерактивної взаємодії і читачами — віртуальні ігри на онлайн- сервісах (наприклад, genially.com), та віртуальні виставки.
— Також створюю ігри: віртуальні кросворди тощо, — продовжує моя співрозмовниця. — А віртуальна виставка — це виставка тих книг, що є у мене в бібліотеці. Я їх виставляю на сайт школи і у вчительську групу, бо не всі діти до мене ходять. А вчителі вже розкидають мої напрацювання по класах, у них у кожного є своя група.
У бібліотеці
Ще бувають челенджі, наприклад, добірка цікавих висловів Сковороди. Діти самі шукали цитати на різні теми та зачитували їх на відео.
«Просуваємо місцевих авторів: слово автора — це золоте слово»
— Тиждень дитячого читання у нас проходить одразу після весняних канікул, це початок квітня. Намагаюся провести різні заходи: віртуальні виставки, зустрічі з письменниками, запрошували Андрія Васильєва, щоб він розказав про свою книгу. Сашко Висоцький у нас був, презентував свою книжку.
18 вересня плануємо провести зустріч із Олексою Різниковим, він буде в артхабі Вінграновський увечері, а вдень у нашій гімназії плануємо зустріч.
Візьмемо участь у Артмарафоні Вінграновського, хочемо запросити Ларису Ніцой.
Іще до початку повномасштабного вторгнення проводили захід, присвячений Дню Соборності України. Він був загальний, туди ми долучали, День захисників Донецького аеропорту, і День пам'яті героїв Крут, і День Соборності України, запрошували ГО «Ніхто крім нас». У цьому році ми проводили цей захід у сховищі. Запросили людей, і дітей підготувалися, прийшов хлопець-АТОвець, який був важко поранений, і це ми у сховищі проводили такий захід.
«Син придбав понад 60 книг для нашої бібліотеки»
— Як поповнюєте бібліотечний фонд?
— Це дуже важка справа. Раніше ми символічно по 5 гривень збирали і на ті кошти обирали книжки. У мене є зошит незадоволеного попиту: які книжки вчителі б хотіли, щоб були у нашій бібліотеці. Ще запрошую дітей старшого віку, які книжки вони б хотіли брати. І на зібрану суму обираю книги через інтернет. Так раз на рік ми поповнюємо фонд: або на Всеукраїнський день бібліотек (30 вересня), або на День шкільних бібліотек (четвертий понеділок жовтня).
За кілька років він подарував нашій бібліотеці більш ніж 60 примірників на суму понад 10 тисяч гривень. Ось він приїздив у відпустку, подарував ще дві книжки: «Око Світу» і «Нічний подорожній». Це про дітей УПА. Якраз роблю віртуальну виставку цих книг.
Ці книги пан Артем придбав для бібліотеки
Він сам багато читає. Вони мешкають в Ірпіні. Їхали на три дні, але вийшло так, що додому не повернулися. Відвіз дітей у Львів, тоді родина виїхала за кордон до подруги. Коли повертався у свою хату, то переймався за три речі: за кота, який злякався, вибило ударною хвилею вікна, і він втік. За годинник із українським тризубом, який у поспіху забув. І за книжки. Каже: «Коли приїхав, кота не було, годинник лежав на місці, а книжки всі у ящиках були. То я кожної книжки торкнувся». Не встигли розпакувати, бо нещодавно переїхали і ремонт до кінця ще не зроблений. Двері вибило, багато поплавилося, але книжки цілі. Кіт потім знайшовся, хтось побачив його у центрі Ірпеня. Такий був брудний, зачуханий, то він його привів до тями. А потім поїхав на фронт, то сусід взяв кота собі.
Торік я поїхала в Київ, вони десь під Києвом стояли, і він мене зустрів, і веде. Бачу: центр Києва, Хрещатик, Бесарабський ринок. Ідем на другий поверх, читаю: «Видавництво А-ба-ба-га-ла-ма-га». Заходимо туди, його там вже усі знають,він мені тоді набрав цілу низку книг. Дуже багато книг з автографами мені прислав: раніше часто ходив на книжкові арсенали (заходи, де продають книги).
У бібліотеці є книги з автографами авторів і видавців: Івана Малковича, Андрія Кокотюхи, Зірки Мензатюк. Пані Ольга розповідає про кумедні випадки, коли діти запитують: «А чого це книжка пописана?» Адже малі читачі знають, що не можна писати у книзі. Тоді бібліотекарка пояснює, що це автограф автора.
— Якісь російськомовні книжки залишилися в бібліотеці?
— Так, хоча діти дуже насторожено реагують: «Ольго Пилипівно, ви бачили, у вас тут книжка російською мовою!» Я кажу: «Бачила, але є такі книжки, які треба читати». Більшість книжок російськомовних я, звісно, звідти винесла. Залишилися книжки ті, що по шкільній програмі, їх небагато.
— А англійською мовою книжки є?
— Так, але небагато.
— Які книги діти частіше запитують?
— Вони цікавляться різними. Початкова школа любить діснеївські книжки. Лариси Ніцой книги на ура йдуть. Пригодницькі книжки люблять. Вподобання різні. Дивляться, щоб ілюстрації цікаві були. Для них це дуже вагомо. Пропоную їм книги. Інколи, як вони прибігають купою, чоловік двадцять, буває важко. Але вони вибирають, вільний доступ до книжок, — будь ласка, обирай книжечку, яку хочеш.
Наприкінці вересня, або до Дня шкільних бібліотек, ми обов'язково проводимо лінійку і нагороджуємо найкращих читачів. Грамотами і, звичайно, подарунками. Діти люблять солодощі. Книжки купувати зараз немає можливості.
У книгозбірні
Нещодавно був випадок, розказує пані Ольга: дівчинка з однієї зі шкіл хоче перейти у нашу гімназію. Знаєте, чого? Бо діти сказали, що тут бібліотека працює і книжок багато.
