Сучасний лицар Мальтійського ордену, шевальє Чарльз Вельсон Велла (Chevalier Charles Vellson Vella) понад два роки активно допомагає українцям. Гард.City поспілкувався із паном Чарльзом про те, як він отримав лицарське звання та яким чином підтримує українців, які рятуються від війни на Мальті.
Розповіла про шевальє Чарльза первомайчанка Вікторія, котра познайомилася із лицарем під час гостювання у рідних на Мальті. «Я хочу, щоб про нього знали, — каже Вікторія. — На вигляд він дуже проста людина, з котрою приємно спілкуватися, а виявилося, що має такий високий титул. Людині не важливо, яка в нього автівка чи одяг, а важливо допомагати людям».
Журналістка Гарду написала панові Чарльзу, щоб подякувати за підтримку українців та запитати, чи погодиться він розповісти більше про свою діяльність. Лицар охоче відгукнувся. Спілкувалися переважно англійською, трошки українською, трохи мальтійською. Це інтерв'ю спочатку було написане мальтійською мовою на папері, потім перекладене англійською, а тоді — українською.
«Я відчуваю повагу і любов до українців»
— Розкажіть про себе. Хто ви за фахом, коли та як отримали звання лицаря?
— Одружений, маю 3 дітей та 2 онуків. Моя віддана дружина Доріс терпляче ставиться до того, коли я виконую волонтерську роботу. Я був удостоєний звання Кавалера Міжнародного Великого командора Монарха Суверенного Лицаря Крові Христа (Chevalier Charles Vella International Grand commander Monarch Sovereign Knight Of The Blood Of Christ) після мого благодійного проєкту, пов’язаного з Україною.
— Як сталося, що активно допомагаєте українцям на Мальті? Як дізналися про Україну та про війну, що розпочала росія?
— Дізнався про ситуацію в Україні за допомогою соціальних медіа та міжнародних новин. Оскільки я був у секторі допомоги нужденним людям, хтось сказав мені допомогти українським біженцям, які приїхали на Мальту внаслідок війни. По-перше, я почав з того, що опублікував пост у Facebook. Я отримував воду і продукти, гігієнічні засоби для українських біженців, які зараз проживають на Мальті.
Так почалася моя співпраця з українцями. Одного разу я зайшов до посольства України на Мальті, пояснив, що я роблю, і попросив український прапор, щоби він був на фото.
— Розкажіть, будь ласка, про те, які саме заходи з підтримки України проводяться на Мальті.
— Пожертви почали надходити звідусіль, у тому числі зі шкіл, тому що вчителі закликали учнів допомогти, надавши продукти, канцтовари, іграшки та книги.
Листівки від мальтійських дітей зі шкіл для українських біженців
Насправді, я відчуваю повагу і любов (до українців на Мальті, — прим. авт.), наче вони мої діти. Вони також виявляють лояльність, любов та повагу до мене. Наприклад, вони запросили нас на різдвяні вечірки та заходи, які вони проводять. Більше того, щороку вони дарують нам коробку українського шоколаду на Різдво та свою традиційну паску, зроблену ними з нуля, на Великдень.
Я почав організовувати заходи, збираючи українських дітей, щоб розфарбовувати, малювати та грати. Після цього вирішив влаштувати їм вечірку. Ця вечірка була успішною, на неї запросили навіть колишнього президента Мальти (Марі-Луїз Колейро Прека). Крім того, я організував для них різноманітні яскраві заходи, включаючи поїздку на поїзді, старовинному автобусі, катання на конях і прогулянку в контактному зоопарку в L-Arka ta Noe.
— Яка ваша думка щодо цієї війни?
— На мій погляд, щодо війни, що на війні всі програють, і шкода людських жертв.
— Що побажали б українцям?
— Бажаю, щоб війна якнайшвидше закінчилася, щоб стало так, як було в Україні до війни. Мене запросили в Україну, бо хочуть мене бачити.
