Не так давно колектив Центру культури імені Єфросинії Зарницької поповнився новим творчим локомотивом — Дарією Бондар, переселенкою з Очакова. Дарія фотографиня, режисерка, а віднедавна й організаторка культурно-дозвіллєвої діяльності в Центрі культури. Розповімо, які цікаві ідеї вже почала втілювати в життя у Первомайську Дарія.
Героїня нашого матеріалу — Дарія Бондар. Вона разом із родиною приїхала до Підгородньої з Очакова, міста, яке чи не щодня потерпає від ворожих обстрілів. До того, як було ухвалене рішення переїздити до більш безпечного місця, Дарія працювала в Очаківському будинку культури і була режисеркою театральної студії. Як розповідає сама Дарія, вона не з тих людей, що сидить, склавши руки, тож, опинившись у Первомайську, самотужки шукала роботу у сфері культури і таки знайшла — нині вона працює в Центрі культури імені Єфросинії Зарницької на посаді організатора культурно-дозвіллєвої діяльності. Журналіст розпитав Дарію Бондар: з якими ідеями вона прийшла до Центру культури та як їй працюється на новому робочому місці.
Дарія Бондар розповідає, що досить швидко інтегрувалася в колектив Центру культури, який тепло зустрів її
«Мені цікаво працювати в напрямку розвитку культури»
— Коли ми переїхали до Підгородньої, — розповідає Дарія, — я організувала театральний гурток для переселенців, їх там виявилось чимало. Трохи згодом я почала шукати варіанти працевлаштування, хотілося повернутися у свою сферу — в культуру. Якось я просто взяла і пішла до адміністрації міста, розпитала: що і як. Мене звідти направили до Наталії Вікторівни (Олішевської — авт.), в управління культури. Пройшла співбесіду, і ось я тут.
— Як вам на цій посаді, у цьому місці?
— Мене дуже тепло прийняв колектив. Я досить швидко включилась в роботу. До Центру культури я прийшла з безліччю ідей і проєктів, які хотілося б втілити у життя. До речі, по деяким із них я вже тут працюю, а також є ідеї, які тільки виношую у голові. За освітою я режисерка, тож у Центрі культури веду театральну студію, а також працюю із дітьми у телешколі: там у мене старша і молодша група. Нині у телешколі ми вчимося і напрацьовуємо матеріал, аби восени запустити наш ютуб-канал.
«Дорослі, які поважають свою країну, виростають із дітей, яких виховали так, щоб вони поважали свою країну»
— Завжди цікаво працювати з молоддю: їхні світлі очі, різноманітні і цікаві ідеї та погляди — це мене надихає, — ділиться Дарія. — Я тут не для того, аби самій реалізуватися, мені хочеться щось дати цьому місту, посприяти культурному розвитку Первомайська і його людей. І мені здається, що саме культурні діячі повинні займатись просвітницькою діяльністю і працювати із творчою молоддю. Дорослі, які поважають свою країну, виростають із дітей, яких виховали так, щоб вони поважали свою країну.
Ігор Головатенко та Дарія Бондар — рушійна сила Центру культури
«Головне — вміти комунікувати»
— Як швидко ви інтегрувалися в новий колектив?
— З перших днів роботи, мабуть. У моєму житті була така ситуація, коли в Очакові ми півтора місяці прожили, буквально прожили у підвалі адміністрації міста. Стіни того підвалу зібрали настільки різних людей: за віком, поглядами, пріоритетами тощо. Але все рівно за усіх цих обставин ми знаходили із ними спільну мову. Тоді я винесла для себе такий урок: головне — вміти комунікувати, за будь-яких обставин. Тож так само і тут, на новому місці — творчість, натхнення і комунікація — це те, що дало мені мої можливості і подарувало зустріч із теплим колективом Центру культури.
— Ви їздите на роботу з Підгородньої?
— Так, звісно.
— Далеченько.
— Нічого страшного, всього якихось дев’ять кілометрів. Головне, що маршрутки ходять.
— І як розпочинається ваш робочий день?
— Я приїжджаю, п’ю найсмачнішу каву, бо без цього просто ніяк, а далі вже за розкладом: театральний гурток або телешкола. Якщо ж є вікно і я захоплена якоюсь ідеєю, то працюю над нею. Далі обід — знов кава, або ж знову щось планую. Я людина така: якщо якийсь пункт не буде виконано, я не матиму відчуття, що робочий день завершився.
— Розповісте, де ви берете оту найсмачнішу каву?
— А це ось тут, на площі, біля готелю, у зелененькому фургончику.
— Про ідеї: що ви принесли із собою до Центру культури?
— Натхнення і нескінченний оптимізм — це головне. Окрім тих гуртків, з якими я вже працюю, я хотіла б створити якийсь простір для військових, що повертаються з війни, — маю на увазі якийсь інтерактив, можливо, щось типу вільного мікрофона тощо, аби люди відволікалися і були задіяні у чомусь приємному та цікавому. Також хотілося б попрацювати у напрямку стендапу. Усе це хочеться втілити у життя на базі Центру культури.
Дарія Бондар
— Як ви плануєте усе це встигати?
— Знаєте, для мене не працюють варіанти із пропрацюванням менеджменту, дедлайнів. Я майже постійно в русі і в потоці думок та ідей. Часто лягаю спати і продовжую думати-думати, щось генерувати. Якщо мене заполонила якась ідея, я з нею засинаю, прокидаюсь, я з нею живу.
— А як ви проводите своє дозвілля?
— Один із видів мого дозвілля — розпис картин за номерами. Це мене відволікає і захоплює. Кажуть: найкращий відпочинок — зміна діяльності. Я, мабуть, саме з таких людей.
