Від початку повномасштабного вторгнення у Первомайській громаді отримали статус «діти війни» двісті неповнолітніх. На розгляді зараз ще двадцять п’ять заяв. А до Служби у справах дітей масово звертаються по усиновлення. Та чи завжди це щиро і що за цим криється? На ці та інші запитання відповідає начальниця управління «Служба у справах дітей» Наталія Перкова.
Колектив управлінняФото: Служба у справах дітей
Наталія Перкова, начальниця управління «Служба у справах дітей» Первомайської міської ради, має за плечима багатолітній досвід роботи. Не з чуток знає проблеми дітей та родин, що опинилися в складних життєвих умовах. Стояла у витоків створення перших прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу у Первомайську. Початок повномасштабного вторгнення для неї та її колективу став неабияким випробуванням на міцність. На певний час навіть довелося припинити діяльність, а після відновлення отримати нові повноваження. До функцій, які Служба здійснювала раніше, а їх кілька десятків, додалося ще надання відповідного статусу дітям, які постраждали від війни.
«Головною задачею було вивезти дітей у безпечні місця»
— Спочатку головною задачею було вивезти дітей у безпечні місця, — пригадує Наталія Миколаївна, — потім зрозуміти, хто де. Працівники притулків героїчно евакуйовували дітей, залишаючись з ними до моменту повернення додому. Потім ми поступово повернулися у наше русло, почали виконувати свої звичні функції. А з кінця 2023 року уже стали займатися дітьми, які постраждали від війни. Це діти ВПО, які приїхали до нас з різних територій. Вони всі психологічно зранені. Можна лишень собі уявити стан цих дітей. Їм довелося покинути рідні домівки, змінити форму навчання, а у декотрих загинули батьки або служать в ЗСУ. Я загалом вважаю, що всі українські діти сьогодні є постраждалими від війни та потерпають від психологічного насилля. Постійні тривоги, перебування в бомбосховищах, дистанційне навчання — це все дається взнаки. Ось днями наші діти із Первомайського професійного промислового ліцею вісім годин просиділи в бомбосховищі. То хіба вони психологічно не зранені? Сьогодні уже до двохсот дітей у місті ми маємо у статусі «діти війни». На розгляді ще 25 таких заяв. А бувало, що й до півсотні заяв виносили на виконком. А це, щоб ви розуміли, непростий та клопітний процес: від перевірки довідок ВПО — до акту оцінки потреб. І це не тому, що батьки неналежним чином виконують свої обов’язки, це все страшні наслідки війни. Такі статусні діти в нашому місті, зокрема, мають певні пільги. Йдеться про першочергове влаштування до дошкільних закладів та про безоплатне харчування.
— Як щодо сімей зі складними життєвими обставинами? Можливо, їх під час війни стало менше?
— Тут ситуація не із кращих. Під час війни нічого не змінилося в наших неблагополучних сім’ях. Їх не стало менше і вони не перестали пиячити. Так же і продовжують проїдати державні кошти. Ось нещодавно виїздили в одну багатодітну родину. Четверо дітей і п’ята новонароджена. Все дуже сумно: ані харчів, ані умов для проживання в однокімнатній квартирі. Антисанітарія повна, і діти в цьому жахові виховуються. Звісно, що ми маємо вилучати таких дітей із родин, але, перш ніж вилучити, даємо можливість батькам виправити ситуацію. То буває усіляке: хтось виправляється, а когось позбавляємо батьківських прав.
А далі проблема: куди дівати дітей? Ми зараз вилучили уже 24 дитини із таких родин. Притулки переповнені, новостворених прийомних сімей та ДБСТ у нас в громаді немає. Ще в 2014 році як створилося три дитячих будинки та вісім прийомних сімей, так досі і лишається на тому рівні. Як було 34 дитини на вихованні, так і залишилося. Немає, на жаль, черги на створення прийомних родин та дитячих будинків сімейного типу. По великому рахунку виявленням таких родин мають займатися фахівці центрів соціальних служб. Та, на жаль, їх не вистачає. І це не лише проблема нашого міста, це загальнодержавна біда. Ось, для прикладу, дві прийомних родини нещодавно у нас створилися, але вони взяли на виховання лише по одній дитині. А у нас он їх скільки, дітей! Куди всіх дівати?
У нас сьогодні на обліку перебуває 82 дитини, це близько сорок неблагополучних родин. Але це далеко не повний список. 83 дитини ми евакуювали з родин у 2023 році, 52 з них пройшли через дитяче відділення лікарні. У нас в тому році було сім позовів від органу опіки та піклування до суду про позбавлення батьківських прав по відношенню до 17 дітей. Це дуже складна ситуація. Дітей немає куди повертати і немає черги на створення ДБСТ та прийомних сімей. Люди, на жаль, невмотивовані. Якщо раніше на рівні держави пільги були таким родинам і певна підтримка, то сьогодні все це залишилося в минулому. Щоправда, нам вдалося ДБСТ Гульків, які виховали 25 дітей, виділити із місцевої програми «Дитинство» 80 000 гривень на придбання побутової техніки, постільної білизни, посуду. Ми сьогодні дуже багато говоримо, що діти — наше майбутнє, діти — це важливо, але, на жаль, все це поки на словах. Хотілося б, щоб дійсно повернулися обличчям до дітей. Щоб кошти були в програмах і належне забезпечення самих служб.
«Розривають шлюби та усиновлюють дітей, щоб уникнути мобілізації»
— Яка сьогодні в місті ситуація з питаннями усиновлення?
— Питання усиновлення стоїть сьогодні гостро. Та і загалом воно ніколи не було простим. По-перше, ця процедура довготривала. Це не просто захотів усиновити, та й все. Родини, які бажають усиновити, мають пройти спочатку навчання та стати кандидатами в усиновлювачі. У 2022 році у нас не було навчання, у зв’язку з неспокійною ситуацією в області. Лише в 2023 році воно відновилося. У нас вісім пар пройшли таке навчання. П’ятьом ми підібрали дітей, троє ще в очікуванні. Добре, коли ці пари свідомо і щиро усиновлюють. Але ж є ситуації, і це, на жаль, сьогодні масово, коли усиновлюється дитина вітчимом, щоб уникнути мобілізації. Біологічний батько через суд позбавляється прав і тоді проходить процес усиновлення. І така ситуація, на жаль, по всій країні. А ще масово стали розлучатися, позбавляти матерів батьківських прав та визначати місце проживання дитини з батьком. І ви ж розумієте, для чого це робиться. Якщо раніше, скажімо, в 2020, в 2021 році це були поодинокі випадки, то тепер масово через суд позбавляють біологічних батьків їхніх прав. Мета начебто і благородна, але ж яка ціна за це платиться? На кожній комісії ми надаємо близько десятка таких висновків. Я розумію, що всі в страхові перед війною, але це не має так бути. А ще заради того, аби чоловік не пішов на фронт, жінки погоджуються на позбавлення себе материнства. Це крик душі наш, бо ми є заручниками цієї ситуації. Нам доводиться бути свідками цинічної домовленості. Це насправді жахливо, особливо, коли приходять діти і кажуть: «Так, ми хочемо, щоб матір позбавили прав». А ми знаємо, що мама виїхала на деякий час десь за кордон чи в інше місто, організувала навіть там свій бізнес і вони прекрасно спілкуються. Це є домовленість. І з цим потрібно щось робити. Ще є одна проблема в усиновленні, коли не співпадають запити і бажання потенційних батьків-усиновлювачів і реальних дітей. Чомусь переважна більшість хочуть всиновлювати дітей до 5 років. Практично немає запитів на усиновлення дітей старше 10 років. А куди таких дітей дівати? Це знову притулки, інтернатні заклади.
Сьогодні не існує спрощеної або пришвидшеної процедури усиновлення дітей
Як розпочати процедуру усиновлення
— Розкажіть, будь ласка, за яких обставин можна розпочати процедуру усиновлення і чи спрощена ця процедура нині?
— Усиновлення можливе, якщо дитина має статус сироти, або вона позбавлена батьківського піклування, або її батьки дали нотаріальну згоду на усиновлення. При цьому дитина має перебувати на обліку з усиновлення, який ведуть Служби у справах дітей. Цей процес може бути ускладнений, якщо доля батьків дитини невідома через війну. Водночас іноземні громадяни не мають права на усиновлення чи опіку українських дітей з початку повномасштабного вторгнення. Сьогодні не існує спрощеної або пришвидшеної процедури усиновлення дітей під час війни. Усиновлення здійснюється на загальних підставах з урахуванням норм чинного національного законодавства. Зараз вкрай важливо ретельно перевіряти кандидатів в усиновлювачі та статус дитини, яку бажають усиновити. Якщо діти, які залишились сиротами внаслідок воєнного конфлікту, ще не перебувають на обліку з усиновлення, не можуть бути усиновленими. Кандидат в усиновлювачі має право знайомитися з будь-якою дитиною, яка підлягає усиновленню, і він зобов’язаний їхати туди, де перебуває дитина. Крім того суд бере заяву на усиновлення також за місцем перебування дитини. А от заяву на кандидата в усиновлювачі можна подавати за місцем свого проживання.
— Можете розповісти алгоритм дій тих, хто хоче стати усиновлювачем, або ж про кроки до усиновлення.
— Людина приходить до Служби у справах дітей за місцем свого проживання і подає заяву, що вона хоче стати кандидатом в усиновлювачі. Їй одразу ж розкажуть про весь порядок дій і дадуть будь-яку консультацію.
— Що робить Служба у справах дітей?
— Служба у справах дітей протягом 10 робочих днів після надходження заяви та всіх документів перевіряє їх на відповідність вимогам законодавства, проводить бесіду із заявниками, складає акт обстеження житлово-побутових умов заявників, розглядає питання про можливість заявників бути усиновлювачами та направляє їх на навчання. У разі отримання довідки про проходження навчання, складає відповідний висновок та ставить заявників на облік кандидатів в усиновлювачі. Після знайомства та встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі звертаються до Служби у справах дітей із заявою про бажання усиновити дитину. Служба у справах дітей готує висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. Висновок подається до суду разом з іншими документами.
— Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?
— Щоб отримати інформацію щодо порядку усиновлення дитини, необхідно звернутися із заявою про усиновлення дитини до управління «Служба у справах дітей» у нашій громаді. Отримавши висновок Служби у справах дітей, потрібно обов’язково звернутися із заявою до місцевого суду за місцем проживання дитини. Відділи ДРАЦС беруть участь у процесі та надають копії актових записів, до яких згодом плануються вноситись зміни. Після рішення суду виконують його та відповідно до нього змінюють дані щодо батьків (усиновлювачів) в актовому записі про народження дитини. Інше питання — де знайти свою дитину? І скільки треба зустрічей, щоб людина відчула, що це — її дитина? Познайомитись із дитиною можна у закладах з дітьми, які підлягають усиновленню. Є сайт про таких дітей. Кандидат в усиновлювачі має право звернутися до обласної Служби у справах дітей. Там проведуть співбесіду і порадять, куди краще під’їхати, дадуть направлення для встановлення контакту з дитиною.
— Хто може стати усиновлювачем?
— Дієздатна особа, яка має бути старша за дитину не менше ніж на 15 років. За рішенням суду усиновити дитину можуть особи, які перебувають або не перебувають у шлюбі.
— Який перелік документів потрібний для усиновлення?
— Це мають бути копія паспорта громадянина України та довідка про заробітну плату за останні шість місяців, або копія декларації про доходи за попередній календарний рік. Якщо усиновлювачами є подружжя, то довідку або копію декларації може подати хтось один із нього, хто має постійний дохід. Далі копія свідоцтва про шлюб, висновок про стан здоров’я кожного заявника; довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника; копія документа, що підтверджує право власності або користування житлом. За усиновленими дітьми управління «Служба у справах дітей» здійснює нагляд до 18 років. Перші три роки після усиновлення — щороку, наступні — раз у три роки. До речі, при усиновленні, коли приймають дитину в сім’ю на правах рідної, держава надає таку ж грошову допомогу, як при народженні дитини. Також після усиновлення, якщо це маленька дитина, мама чи батько мають право піти у декретну відпустку.
— Якщо не всиновити, то як допомогти дитині?
— В Україні спростили процедуру опіки для рідних і найближчих з кола сім’ї дитини. Також ви можете надати дитині тимчасовий прихисток. Тимчасовий прихисток — це коли родина свідомо погоджується взяти до себе на тимчасове утримання дитину, яка залишилась без батьківського піклування. Тимчасово можуть бути влаштовані діти, які не мають статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування. Тимчасово діти можуть бути влаштовані також в патронатні сім’ї, центри соціально-психологічної реабілітації дітей до вирішення питання встановлення їм статусу або влаштування до сімейних форм виховання.
