Читати можна і модно завжди, не тільки восени. Але якщо влітку на те часто бракує часу, то нині, коли вечори стають все довшими, просто необхідно знайти хвильку після виснажливого робочого дня, «заземлитись» і поринути в щось тепле та затишне. Або й нехай не геть приємне, зате корисне. Тримайте добірку книжок, які раджу прочитати всім. Стане тепліше, мимоволі усміхнетесь, а колись і навпаки, зроните сльозу. Але точно не пошкодуєте!
Не дивуйтесь, що більшість творів у добірці авторства Євгенії Кузнєцової. Просто, на моє глибоке переконання, вона одна з найкращих авторок сучасності. Її майстерність написати просто, чуттєво та емоційно та водночас глибоко та по-філософськи майже не має аналогів. Це справжній сторітелінг для душі, те, що лікар прописав. А ще всі її твори дуже про українське, максимально. А це не просто те, що лікар прописав, а те, на чому дуже сильно наполягав.
За описи творів дякую сайту «Видавництво Старого Лева».
Коротка історія українського борщу
Євгенія Кузнєцова, Софія Сулій
Фото: ВСЛ
Хай ти п'єш флетвайт на кокосовому молоці й замовляєш додому суші — та якщо в грудях твоїх тріпоче українське серце, у тебе хоч-не-хоч виникне потреба зварити справжній борщ. Саме так сталося з Андрієм, простим хлопцем, який гідно прийняв борщовиклик.
Цю книжку можна було б назвати «Одіссея борщу», якби Одіссей у своїх мандрівках ніколи не виїжджав за межі Київської області, а відповіді на фундаментальні питання життя і смерті шукав у капустяних базарних рядах. Чи відкриється Андрію таємниця справжнього борщу? Ходіть подивіться. Він старався.
Драбина
Євгенія Кузнєцова
Фото: сайт Євгенії Кузнєцової
Толік щойно здійснив головну мрію свого життя: купив будинок, де все буде так, як хоче лише він, та ще й у чотирьох тисячах кілометрів від усієї своєї надокучливої родини. Однак війна перевернула все, і на голову йому звалилась рідня: мама, одноногий дядько, далека родичка зі своїм слинявим песиком, сестра з депресивною подругою і навіть котячі свекруха й невістка.
У той час, коли в Україні розносить вибуховими хвилями вікна, гинуть сотнями й тисячами люди, у будинку Толіка війна не окопна, вона отака, життьова: у деталях побуту людей, які намагаються в чужій країні створити свою тимчасову домівку із запахом помідорів. Тут є та нестерпна простота повсякдення людей, душі яких — вдома, в Україні. Але війна — весь час з ними. Вона — як та драбина, яка має багато щаблів, висот і вимірів.
Спитайте Мієчку
Євгенія Кузнєцова
Фото: Сайт Євгенії Кузнєцової
Що робити сестрам, яким так легко загубитися у власних думках і бажаннях у великому місті? Все наче й добре, але хочеться поставити життя на паузу хоча б до вересня та повернутися у місце свого дитинства. Заплетені стіни старого будинку відгороджують від усього світу з його безліччю питань, а бабуся Тея нічого не запитує, зате завжди поруч.
Але літо час не спиняє: на порозі будинку з’являються люди з колишнього, теперішнього і майбутнього життя. Всі у цьому домі — і самі сестри, і бабуся, і індійська кузина, і розгублена мама, і навіть рудий кіт без імені — на порозі змін. Літо іде, ростуть гарбузи на експорт, розмови не стихають, а проблеми і рішення біжать наввипередки.
Магнетизм
Петро Яценко
Фото: ВСЛ
Новий роман Петра Яценка — магічна історія про те, як у дивовижний спосіб пов’язані люди й міста: вони притягуються і відштовхуються, можуть із легкістю знищити одні одних, а можуть дати одні одним життя…
Головна героїня Марія на прізвисько Гайка тікає з окупованого Донецька останнім потягом до Києва й опиняється сама в чужому великому місті. Ще в дитинстві вона відкрила в собі дивний хист бачити історії людей, записані на металі, а тепер чує мову будинків і знає їхні імена. День за днем перед нею постають нові химерні виклики, але найголовніший із них — чи зможе вона своєю жертвою врятувати рідне місто, серце якого перестало битися?
Югославія, моя батьківщина
Горан Войнович
Фото: ВСЛ
«Югославія, моя батьківщина» — роман словенського прозаїка, поета, сценариста і кінокритика Ґорана Войновича. Цей твір розповідає про події Югославської війни та її наслідки вустами підлітка, а згодом — дорослого чоловіка.
У часи історичних потрясінь і політичних конфліктів буває нелегко визначити, де Батьківщина, а де чужа територія, хто друг, а хто ворог. Особливо складно осмислити ці речі підліткові. Надто, коли батька, якого вважав захисником і героєм, оголошено воєнним злочинцем, і в одну мить руйнується звичний, такий теплий і затишний світ, коли втрачаєш одразу все: друзів, сім’ю, Батьківщину.
Бонус-пропозиція
Мова-меч. Як говорила радянська імперія
Євгенія Кузнєцова
Фото: ВСЛ
Ця книжка – це спроба відповісти на запитання: чому наші стосунки з мовами саме такі? Чому і зараз є люди, яким соромно говорити мовою власних батьків чи дідів? Чому нам буває соромно за рідні діалекти? Чому деякі з нас досі вважають, що мова – це нейтральна річ у собі, і не знати мову власної країни – це нормально? Чому на території сучасної Росії просто зараз гине стільки мов? Чому якась мова комусь здається вищою, а якась – нижчою? Мова-меч у ста невеликих розділах описує мовну реальність СРСР. Книжку можна починати читати з будь-якого розділу. Це науково-популярне видання для широкого кола читачів про мовні стосунки на тлі радянського періоду.
Мова-меч – це не заклик озброюватись мовою, як мечем. Ця книжка описує те, як в Радянському Союзі мечем стала російська. Рідна мова у боротьбі з імперіями має стати щитом.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
