Балканський півострів багато чим відрізняється від Східної Європи. Там набагато строкатіша релігійна картина, а кордони між незалежними державами, утвореними після розпаду соціалістичної Югославії, мають формальний характер. Бо на території кожної з держав мешкають представники практично кожного з етносів, представлених на півострові. Але в одному вони дуже подібні до українців: про війну знають не з чуток. Вашій увазі пропонуємо добірку книжок балканських авторів про те, що зовсім нещодавно пережили вони і що зараз переживаємо.
Коли читаєш твір в Україні, але не про Україну, на сторінках якого майже те ж саме, що навколо, приходить розуміння, що ми не одні, цей шлях не унікальний навіть у найдикіших виявах. І стає легше прийняти навколишню дійсність. Колись хтось вже таке переживав. Сучасна балканська література має велику перевагу ще й тому, що доступна в українських перекладах. Тепер, коли в нас триває війна, ці тексти «заходять» особливо глибоко. І завдяки неповторній манері авторів, яскраво змальованим образам, щемливим історіям та щохвилинним драмам. Ці твори не легко читати. Але варто. Бо відчуваєш, що твій біль розуміють. Бо вчишся стійкості, прийняттю і вмінню вижити посеред суцільного горя і руйнації.
Звонко Каранович «Чотири стіни і місто»
Фото: yakaboo
Рік видання – 2006; укр. видання – 2009, переклад Н. Чорпіти.
Герой роману – недовчений художник, він же наркокур’єр, але загалом непоганий хлопець, живе в постсоціалістичній Сербії. Скалічений учасник раніших конфліктів, у 1999 році він лише спостерігає, як його друзі-призовники бояться потрапити до Боснії, і разом з усіма напружено очікує на вторгнення НАТО. Герой, як і всі навколо, з часом втрачає відчуття страху: бомбардують лише воєнні об’єкти. А тоді одного дня на місто летять касетні бомби. Тут книга й закінчується. На першому плані – відчуття постійної загрози, яка проростає в свідомості й стає буденним, цілковита відсутність сподівань на владу, та й майже повне зникнення претензій. Робити те, чим і займався, доки можеш. А коли не зможеш – то там видно буде.
Мілєнко Єргович «Історії про людей та тварин»
Фото: yakaboo
Укр. видання — 2013, переклад К. Калитко.
Це, на мій суб'єктивний погляд, має бути підручником для тих, хто вчиться сторітелінгу. Сила цієї книжки не тільки в сюжетах про буття істот різних видів (людина, собака, кіт) у різних ситуаціях, в які ті ніколи би не потрапили, якби не політики. Єргович, як і кожен сторітелер, уважний до деталей. Сараєвські «Мальборо» у білих упаковках — під час війни нема можливості забезпечити друк орендованої продукції. Особливий вогонь над будинками, де горять покинуті приватні бібліотеки, і кульмінація — палання головної книгозбірні Сараєва. Історії рідних тварин — їх, як і улюблені книжки, покидають або рятують першими. Нічого не нагадує?
Славенка Дракуліч «Вони би і мухи не скривдили»
Фото: yakaboo
Укр. видання — 2018, переклад Р. Свято.
У цій книзі авторка описує справи військових злочинців, які були причетні до розпалювання міжетнічних конфліктів в строкатій колишній Югославії. Нині ці люди — на лаві підсудних у Гаазі. Що перетворює цілком притомних та цивілізованих людей, які нічим не відрізняються від інших у буденному житті, на вбивць і ґвалтівників під час війни? І чи будь-хто з нас теж потенційно може стати злочинцем у відповідних умовах? Шукаючи відповіді на ці питання, Славенка Дракуліч намагається водночас зрозуміти причини всього того, що сталося на Балканах на рубежі тисячоліть. Неодмінно варто почитати ще один твір цієї авторки — «Як ми пережили комунізм, і навіть сміялися». Це більш спокійна й життєствердна проза, яка містить історї жінок з Балкан та Східної Європи у часи, коли комуністична диктатура доживала останні роки. Але попри це життя простим аж ніяк не було.
Це лише кілька авторів з Балкан, насправді про поламані долі цілих держав написано набагато більше. І хай там як, головний висновок, який особисто я зробив, прочитавши дещо зі списку вище, так це те, що ми точно переживемо цей жах. Відновимо все і заживемо по-новому. А спершу неодмінно переможемо.


- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
