Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Первомайщина стала своєрідним гуманітарним фронтом. Більшість жителів без роздумів включилися у волонтерський рух і активно працювали у напрямку допомоги ЗСУ та внутрішньо переміщеним особам. Серед них і працівники районної адміністрації, які не розгубилися, не переїхали у безпечні місця, а взяли на себе відповідальність за певні рішення. Про виклики, які довелося долати і про сьогоднішню гуманітарну допомогу розповідає заступниця голови Первомайської районної військової адміністрації Лілія Недашківська.
«Робота в режимі 24/7 стала реальністю»
— Можете розповісти про вашу роботу протягом року. Чим опікувалися, які питання вирішували?
— Війна стала серйозним викликом для всіх. Ніхто не знав, як близько підійде лінія фронту до Первомайщини, як оборонятися від ворога. Тому робота в режимі 24/7 стала справжньою реальністю. У найкоротші терміни вирішували питання оборони, підготовки укриттів, організація роботи медичних і освітніх закладів. У нас не було бойових дій, тому ми активно включилися у волонтерську діяльність та допомогу ВПО. Більше того, ініціювали та сприяли волонтерському рухові. Особисто я курую три напрямки. Це оборона і цивільний захист, служба у справах дітей та соціальні питання. В цьому році, як і в минулому, ми займаємося наданням масштабної гуманітарної допомоги тим, хто її потребує. За рік налагоджено контакти з міжнародними донорами, зокрема ЮНІСЕФ, International Medikal Corps, обласним гуманітарним штабом. До речі, їхня робота дуже потужна в цьому напрямку. Це вони нас забезпечують десь на 80 відсотків продуктами харчування. Ми тісно працюємо з військовослужбовцями, народним депутатом України Максимом Дирдіним. Наразі очікуємо вантаж. Словом, ми не сидимо, склавши руки, ми активно допомагаємо нашим мешканцям, бо розуміємо свою відповідальність.
— Чи можете розповісти, як відбувається розподіл гуманітарного вантажу?
— Дякую за запитання. Це дійсно непросто, але ми уже налагодили цей логістичний процес. Ми вивчаємо потреби громад і за кількістю запитів направляємо гуманітарний вантаж. Ми тісно комунікуємо з головами територіальних громад і працюємо за щомісячними запитами. Щоправда, бувають нам закиди, мовляв, чому в одній громаді видається одне, а в іншій, скажімо, немає того, що в попередній. Скажу так: ми не знаємо який вантаж іде, це по-перше, по-друге, не знаємо, на яку кількість його вистачить. Тому для прикладу: заходить кілька фур з вантажем. Зрозуміло, що на всіх не вистачить цього разу, але ж буде наступна партія. Тож логічно: кому не вистачило цього разу, будьте певними, дійде наступним. У нас все чітко і прозоро. Ось погляньте на таблицю запитів. Для прикладу: нам надходить 10 600 наборів на місяць. На місто ми розподілили 4 000, на Криве Озеро — 1600, на Синюху — 500 і так далі. Люди мають зрозуміти, що ми не можемо одноразово забезпечити усе населення, а у нас його 145 000.
— Переважно з якою категорією населення працюєте?
— Від початку повномасштабного вторгнення ми робили ставку на внутрішньо-переміщених осіб. Ви знаєте, що в нашому регіоні їх дуже багато. І це зрозуміло, бо ж ми знаходимо в більш-менш безпечній зоні. Тому найперше — ця категорія населення. Звісно, що це робота з населенням, яке опинилося в складних ситуаціях. Сюди входять і малозабезпечені, і багатодітні родини, і родини військовослужбовців, і люди з інвалідністю та інші. До речі, уже сьогодні обласна військова адміністрація підписала меморандум щодо міжнародної продовольчої програми. Тож протягом року нам будуть поставляти продукти харчування, зокрема муку, олію, макарони, а ми будемо здійснювати розподіл. Не виключено, що в категорію тих, кому буде роздаватися гуманітарна допомога, увійде і нестатусне населення.
— Який алгоритм постачання гуманітарного вантажу в громади?
— Як я уже говорила, ми тісно співпрацюємо з головами громад і маємо щомісячні запити. Ми їм повідомляємо про наявність гуманітарного вантажу. Вони приїздять сюди до нас і забирають вантаж до себе, а там на місцях здійснюють розподіл. Хочу подякувати нашим партнерам — відповідальному бізнесу — за допомогу в цьому процесі. Бо усі складські приміщення та частина логістичних питань покладені на них. І все це на безоплатній основі.
— До речі, чимало колективів обрали собі певний девіз роботи. Чи маєте такий?
— Та ні, роботи настільки багато, що ми про девізи не думаємо. Працюємо і працюємо, засукали рукава і працюємо. Інколи буває таке, що приходить вантаж , дівчата соціального захисту стають і вручну розвантажують і завантажують. Ніхто про девізи не думає. Ми всі робимо одну справу і всі мріємо про одне: аби скінчилася ця війна.
— Ви територіально змінили локацію, чому?
— Сюди (не уточнюємо, куди) ми переїхали в цілях безпеки, в цілях ефективного використання часу. Після того, як сталася біда з Миколаївською та Баштанською адміністраціями, ми вирішили розосередитися, щоб ми могли спокійно працювати навіть під час повітряних тривог. Тут є бомбосховище і тут морально спокійніше.
«Ми стали сильнішими і витривалішими»
— Ми з вами розмовляємо напередодні роковин повномасштабного вторгнення. Рік, що минув, став для нас усіх важким випробуванням. З якими викликами довелося зіштовхнутися? І чи змінило це нас?
— Це дуже болюча тема, мені і досі важко про це говорити та згадувати. Але ми всі змінилися, ми всі стали сильнішими. І, знаєте, саме включеність в роботу допомогла витримати, вистояти. Найпершим викликом особисто для мене стала відповідальність. Я розуміла, що маю бути тут і допомагати своїй країні, своїм людям. Це відповідальність перед людьми, які від нас, від влади, очікували певних кроків. Це безпека колективу, бо перші дні ніхто не розумів, що буде далі. Це страхи за свою родину. Це блекаути, відсутність зв’язку і подекуди тепла. Але ми впоралися, ми стали сильнішими і мудрішими.
— А в чому наша сила?
— Ми дуже цікава нація. Ми можемо сваритися всередині, ми можемо обговорювати, сперечатися, але коли ми бачимо, що зазіхають на наше, то ми гуртуємося. Ми стаємо єдиними і даємо відсіч. Знаєте, мені здається, що ми стали в один стрій і не важливо, подобається тобі ця людина чи ні, ми всі в одному строю і дивимося в один напрямок. І мрія одна на всіх — Перемога! І в цьому напрямку маємо рухатися уперед.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
