Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну це наша перша зустріч з головою Первомайської районної ради Алєсєю Порхун в такому форматі, коли спілкування відбулося в дружній обстановці, як то кажуть, «без краваток». Що, власне, спонукало нас вийти на такий рівень комунікацій та поговорити відверто про наболіле, читайте далі на Гард.City.
Війна для багатьох стала індикатором наших стосунків: з кимось ми розпрощалися назавжди, когось видалили із своїх друзів, із кимось почали комунікувати та вибудовувати спільні плани. У випадку з районної радою — тут дещо інша ситуація і чисто журналістський наратив. Ми прекрасно розуміємо, що комунікація мала би бути постійною, бо ж журналісти і влада у всі часи були, є і залишаються дружніми ворогами. І, власне, інформація — це саме той фронт, де відбувається наша спільна робота. А в нинішніх умовах — коли ми маємо спільну біду і одного ворога — наша робота має бути як ніколи злагодженою і служити на користь громаді. Тож пробуючи надолужити упущене, ми ухвалили рішення про подальше спілкування на сторінках ЗМІ. Головний меседж — висвітлення подій, думок та вчинків.
На сесії Первомайської районної радиФото: фейсбук-сторінка Первомайської райради
Про перший місяць війни та гуманітарну місію
— Районна рада щойно відзвітувала про роботу за період під час війни. Що найважливішим для вас стало в цей час, які пріоритетні напрямки в своїй діяльності обрала рада (враховуючи, що функції ради в результаті децентралізації звелися до мінімуму)?
— Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну нам довелося повністю переглянути свої позиції та переформатувати свою роботу. Ми обрали напрямок благодійності. Тому і звіт мій побудований був саме з таких міркувань. Ми надавали допомогу тим, хто найбільше її потребує: переселенцям, багатодітним сім’ям, пенсіонерам, інвалідам. Загалом цифра тих, кому надали допомогу, сягла більше п’яти тисяч чоловік. За цей час було налагоджено комунікації з благодійними фондами, в тому числі і міжнародними — це і БФ «Світла справа», і «Джерело світла». Тісно співпрацювали з головами громад. Вони нам надавали потреби, а ми уже намагалися їх задовольняти. Це робота не із легких, бо все доводилося робити самотужки: вибудовувати комунікації, шукати транспорт, відвозити на місця призначення. Часто доводилося все це робити власноруч, бо ж людей в раді не так і багато. Неодноразово залучали до допомоги і своїх рідних. Нам було важливо, аби гуманітарна допомога надходила за адресами, тому брали це під особистий контроль. Щоб не було питань.
— Перший місяць повномасштабного вторгнення окупантів в Україну районна рада не виходила на зв'язок і активностей практично не було. З чим це пов’язане?
— Ми всі зустріли початок воєнних дій зі страхом та невизначеністю. Це була така розгубленість і невизначеність. Треба було в першу чергу подумати за дітей, тому я і скористалася своїм правом на відпустку і перевезла своїх дітей у безпечне місце, так як ніхто із мої рідних не міг виїхати і завезти їх. Це було вимушене рішення. В мені говорили дві людини: з одного боку — чиновник, з іншого боку — матір. Але, перебуваючи за кордоном, думками була з рідним краєм, тому часу не гаяла — шукала партнерів, які б могли допомогти Первомайському району. Спільно зі своєю заступницею Світланою Свідерко налагодили комунікацію з благодійним фондом Armat Group UL.INDIRY CANDNI 35/U-05B/02-776 WARSZAW (Варшава). Я безпосередньо в Польщі, Світлана — на місці. В результаті ми змогли задовольнити потреби внутрішньо переміщених осіб засобами індивідуального захисту, речами та продуктами харчування.
— По поверненню в Україну, якими були ваші дії? Які завдання ставили перед колективом?
— Найперше — це комунікація. Як я уже говорила, ми налагодили роботу з головами громад, з відділами соціального захисту. Вивчали потреби, складали списки та активно забезпечували потреби людей. Хочу відмітити величезну згуртованість і відповідальність усіх, з ким ми співпрацювали. Кожен був на своєму місці. Все чітко та злагоджено. Всі знали, кому потрібна допомога, ми працювали адресно: є багатодітна родина, має потреби — будь ласка. Знаєте, війна поставила перед нами нові завдання, тому в пріоритетах стали задачі допомоги. Важко було бачити і усвідомлювати, що є люди, які втратили усе. Це ми тут, у тилу, завдячуючи нашим військовим, а ті, хто потрапив під жорстку руку війни — їм не позаздриш. Тому ми і визначилися з благодійністю. Запав у душу випадок, коли родина переселенців не могла зважитися на гуманітарну допомогу, бо до війни мала достаток. Тоді довелося вмовляти, що це вимушений крок. Нам іноді доводиться працювати і психологами, і вантажниками, і оголошувати збір на пальне, і плести сітки. Але ми не скаржимося, бо розуміємо, що це нові виклики для нас і сьогодні ми всі маємо згуртуватися і направити свої зусилля на наближення Перемоги. Знаєте, до війни були одні плани, а війна внесла свої корективи. Хоча наша спільна робота, розпочата ще у мирний час з депутатом Верховної Ради Максимом Дирдіним, головою Миколаївської обласної ради Ганною Замазеєвою, з головою РДА та головами громад і досі триває. Ми на постійному зв’язку. Ще одне скажу. Під час зустрічі з Президентом України під час Конгресу місцевих та регіональних влад було поставлено питання відносно функцій та тривалості існування рад, то він сказав, що у зв’язку з децентралізацією все видозмінилося, але до кінця каденції ради мають виконати свої завдання. Що буде далі — невідомо.
Про кадрову політику та зарплатню
— Від самого початку в Первомайській раді склалася непроста кадрова політика. Чи можете проаналізувати, чому так?
— Необхідно враховувати людський фактор та фактор готовності крокувати зі швидкістю змін та викликів, які відбуваються в державі. На початку нашої каденції ми змушені були переформатувати та скоротити структуру, оскільки повноваження та функції районної ради в 2022 році змінилися у зв’язку з децентралізацією. Нам довелося скорочуватися та обмежуватися. А під час війни нам ще й довелося перевести людей на дистанційну роботу. В будівлі немає укриття, підвальне приміщення по паспорту у нас — це котельня. Тож ризикувати життям людей — самі розумієте, в цей час невиправдано.
— Наступне запитання, можливо, буде незручним, але не поставити його не можу. Багато нарікань сьогодні на адресу районної ради відносно заробітної плати та преміювань. Чи дійсно працівники ради отримують премії за інтенсивність?
— Чому незручне питання? Думаю, що уже давно варто розставити крапки над і. Пам’ятаєте, коли ми вносили зміни до бюджету, тоді ми і зняли із заробітної плати та енергоносіїв по п’ятдесят тисяч, тобто ті кошти, які виділялися на преміювання, ми, як керівництво, від них відмовилися. У нас лише оклад, ранг та вислуга відповідно до трудового законодавства. Якщо це питання ще на слуху і когось цікавить із депутатів, будь ласка, нехай дають запит, і ми надамо інформацію. Ми нічого не приховуємо.
На сесії Первомайської районної радиФото: фейсбук-сторінка Первомайської райради
Про співпрацю з депутатами та плани на 2023-й
— Як відбувається робота з депутатами?
— Ми працюємо напряму за потребами і не ділимо за політичними напрямками. Хоч маємо і непрості стосунки, втім, коли потрібна злагодженість — ми її демонструємо. До речі, це відмітила і Ганна Замазеєва, яка побувала у нас на останній сесії, і народний депутат дав високу оцінку нашій діяльності. Щоб там не було, а головну задачу виконуємо. Ось потрібно розвантажити тисячу коробок гуманітарки, ми звертаємося до депутатів — і вони ідуть нам назустріч. Треба було знайти кошти на конкурс, депутати теж прийшли на допомогу. З одного боку, є певні непорозуміння, але, коли потрібно — всі організовуються і ніхто не відмовляється від виконання певних завдань. І я вдячна за це всім. Не буває в житті так, щоб все гладко: десь проблемно, десь вирішується. Наразі не затвердили бюджет, але війна вносить свої корективи, і у голови військової адміністрації є повноваження, якими він і скористається. Тож і це питання вирішиться. Словом, життя триває, воно ставить перед нами нові задачі, а ми намагаємося їх вирішувати. Сьогодні більшість питань не потребує політизації, а потребує конструктиву. Тож амбіції в сторону — і продовжуємо працювати.
Триває сесія Первомайської районної радиФото: фейсбук-сторінка Первомайської райради
— Я розумію, що в цей час планувати непросто, але життя триває, тож і плани на майбутнє, напевне, вибудовуються. Які вони?
— Питання, дійсно, непросте. Війна триває, тому найперше і найважливіше — це люди, їх добробут та адаптація до умов сьогодення. Шляхи вирішення цих проблемних питань бачу через тісний контакт з депутатським корпусом, налагодженням комунікацій з благодійними організаціями та мобільною бригадою з надання соціально-психологічної допомоги. До речі, з останніми районна рада підписала Меморандум про співробітництво, на підставі якого бригада долучиться до роботи в громадах району.
Всеукраїнська акція «16 днів проти насилля»Фото: фейсбук-сторінка Первомайської районної ради
Плануємо продовжити співпрацю з Міжнародними організаціями в напрямку постачання гуманітарного вантажу. Ведемо роботу по укладанню Меморандуму щодо співпраці з німецьким Остергольцем. До речі, певний час ми уже співпрацюємо з цим містом і допомагають в цьому В’ячеслав Суворов та Олена Жуковська. Також зазначу, що наразі районна рада заключила Меморандум про партнерство та співпрацю з Первомайським районним центром Товариства Червоного Хреста України. Скажу, що наші працівники дуже вболівають за цей фронт роботи, особливо те, що стосується ЗСУ, за що їм дуже вдячна. Та найбільші наші плани — на Перемогу та мирне небо. І напередодні новорічних свят хочу усім побажати віри та надії на краще! Слава Україні і подяка нашим Збройним Силам за можливість жити і спілкуватися.
— Дякую за розмову.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
