У перший день повномасштабного вторгнення проводили дистанційне заняття, щоби відволікти дітей, а потім записали власний ремікс «Червоної калини». Поєднують музичну творчість із волонтерською діяльністю, влаштовують концерти для переселенців та військових, беруть участь у конкурсах та донатять на ЗСУ. Усі балалайки замінили гітарами, і мріють про кобзи. Як війна змінила життя музичного колективу, котрий існує у Первомайську майже 30 років, розповіли Гард.City керівники оркестру «Граймікс» Первомайського ДЮЦНВ Алла та Андрій Скакуни.
Алла Іванівна та Андрій ВолодимировичФото: З особистого архіву родини
«О 14:30 у нас 24 лютого мало бути дистанційне заняття»
Розповідає Алла Іванівна:
— 24 лютого застало нас під час дистанційного навчання. Діти з самого ранку почали писати, що таке сталося, і ми зрозуміли, що дітям потрібна підтримка. Перше, про що ми подумали — що треба якось скоординувати їхні дії: власних дітей, батьків, дітей оркестру, учасників занять у тренажерній залі, де ми — тренери, — це перші думки, які до нас прийшли. Я зазирнула у нашу групу, де діти вже багато чого написали, і зрозуміла, що треба терміново розставляти все по місцях, бо дітям потрібна підтримка. Ми це зробили: підтримали дітей, сказали їм:
І головне, слухати батьків, бо вони зроблять все задля вашої безпеки. Далі, за розкладом, 24 лютого у нас мали бути дистанційні заняття. І о 14:30 Андрій Володимирович сказав: «А наше дистанційне заняття ніхто не відміняв!» Ми розуміли, що діти мають вести наближений до звичайного спосіб життя, бо вони сидять, тремтять, не знають, що відбувається і що робити. І, якщо вони будуть зайняті приємною та корисною справою, то це буде тільки краще. Провели дистанційне заняття, щоб їх захопити, роздали партії Smells, які вони мріяли тоді виконувати. Саме в той день, 24 лютого, ми надіслали їм ті партії і почали працювати над цим. Переключили їхню увагу.
Через пару днів нам повідомили, що ми йдемо всі у відпустку. На що ми відповіли: «Ні, ми будемо працювати навіть у відпустці». Так, ми працювали у відпустці і проводили дистанційні заняття з нашими дітьми. Знаходили навіть психологічні тренінги, як дітям впоратися з панікою, з панічними атаками, тому що діти дуже різні. Дуже багато уваги приділяли інформаційній гігієні під дистанційних занять. Тому що всі: «Ой, а ти бачив, а ти знаєш, а там сказали, а там написали! А там полетіло, а там бахнуло». У нас таке правило: ніякої інформації, що не підтверджена офіційно, в групу ніхто не закидає.
Дистанційні заняття оркестру проходили такФото: З особистого архіву Алли та Андрія Скакунів
Багато з дітьми вигадували цікавого, такого, що зазвичай не робили. Для найменших ми придумали викладати українські мультики на ніч. Спочатку щодня, а потім через день, бо стільки мультиків не могли знайти. Щовечора, о 21:00, ми викладали українські патріотичні мультфільми. Ще дітям була цікава тема про тварин, розвинули тему пса Патрона, потім харківського кота.
Коли ми побачили на Гард.City інформацію про те, що навесні 2022 Миколаївському зоопарку не вистачало коштів, щоб прогодувати тварин, тут-таки кинули заклик в групу дітям: нумо купувати квитки! Цілий дистанційний урок виклали про зоопарк, про Миколаїв. Дітям інформація сподобалася, вони підтримали: «Купуємо, купуємо квитки!»
«Записали власний ремікс «Червоної калини»
З першого дня цих занять вдячність нашим захисникам була головною темою. Усі діти роблять щось на підтримку захисників. Що ми можемо зробити? Малюнки? Але ми не художники. Ми граємо. Але як ми можемо грати, якщо ми на той час займалися дистанційно? Тому ми взяли вірш «Молитва українського націоналіста» — «Україно, Мати Героїв...» — текст розподілили по рядках, кожен з дітей записав дома по одному рядочку. Ми зібрали це в кліп під музику та відправили. Наш знайомий з тероборони сказав: «Так, воїнам це потрібно від дітей». Це перше, що ми зробили дистанційно.
Потім, коли на початку березня Андрій Хливнюк на площі заспівав «Калину», наші діти запитали: «А наш ремікс «Калини» буде?» «Якщо хочете, то, звісно, буде — наш власний ремікс «Червоної калини»!»
За декілька ночей ми з Андрієм Володимировичем створили інструментування, свій ремікс, розіслали всім партії.
З дистанційними композиціями це дуже складно. Онлайн складно займатися, тому що звук долітає не разом. Тому ми записуємо дуже багато відео. Вдень ми займалися з дітьми та волонтерською діяльністю, ходили до тренажерної зали, а пізніми вечорами знімали купу відео. Кожної партії, кожного інструменту, в повільному темпі, в швидкому, крупним планом — як саме це потрібно виконати. Безліч відео кожному учневі знімали та відправляли. А діти нам у відповідь відправляли, що у них виходить. Ми виправляли помилки, наприклад: «У тебе на такій-то секунді відео такий-то палець не так». Ось так відбувалися дистанційні навчання.
У квітні ми уперше зібралися та з першої репетиції записали «Червону калину». Дітям цього дуже хотілося, так їм було цікаво, так вони захопилися! Тому що перший час у школу теж не ходили, занять не було, їм треба було чимось бути зайнятими.
Літо-2022: арт-терапія для діток-переселенців, плетіння сіток, концерт для військових
Потім настав травень, ми вийшли з відпустки, і нам сказали, що, можливо, влітку дозволять працювати із дітьми-переселенцями і нашими дітьми, це має бути щось на кшталт арт-терапії. Ми все літо працювали по школах міста, щодня, у різних школах, де є укриття. у «Червоному Хресті» давали оголошення про заходи з арт-терапії музичним мистецтвом. І наші учні розподілилися на групи і з нами ходили по школах. Ми з тими діточками, яких запрошували, займалися різними іграми: розвиток музичного слуху, слухові навички, ритміка і так далі, і це все було під живу музику наших оркестрантів. Ми обирали, щоби це були різні групи інструментів, наприклад: домра, бас, гітара. І так все літо.
Ще влітку ми влаштували концерт для військових. Оркестр, ансамбль, дуети, тріо грали, грали... Це було дуже зворушливо, тому що військові сказали: у нас дома такі самі діти, і нам дуже приємно бачити цих дітей, які грають. А нашим дітям теж було дуже приємно, що вони грають саме для військових.
Діти долучилися до плетіння сіток. Плели у шкільному спортзалі. Дітям було важко, бо взяли дуже велику сітку. Неймовірно вона була велика. Перші два дні їм так цікаво було, вони такі задоволені, на третій вже стомилися, на четвертий ледве доплели. Але вона така вийшла — майже на весь спортзал ми її розстелили, фотографувалися на тій сітці.
Так склалося, що більшість заходів проходили в 11-й школі. Коли нам сказали, що з вересня доведеться йти на дистанційку, оскільки сховища у нашому закладі немає — а діти вже звикли займатися вживу, яка вже дистанційка? — ми стали просити директора школи Наталію Борисівну: прихистіть нас, прийміть нас сюди, вона згодилася, за що ми їй щиро вдячні. Розпочався навчальний рік, наприкінці 2022-го ми взяли участь у «Різдві нескорених».
«Різдво для нескорених», 24 грудня 2022 року
Також наприкінці року ми випадково дізналися, що неподалік від міста є інтернат, в якому живуть діти-переселенці з окупованих територій. Дізналися, що у тих дітей нема навіть теплого одягу, влаштували збір серед своїх дітей, назбирали чимало речей. А крім того, вирішили, що треба влаштувати тим дітям свято. Залучили гурток організаторів дозвілля. Спочатку був наш концерт, а потім новорічний ранок — костюмований, з аніматорами.
Новорічне свято для дітейФото: З особистого архіву Алли та Андрія Скакунів
Знайшли спонсорів, які надали солодкі подарунки, тому що речі — це добре, концерт — це добре, але хіба можна, щоб прийшов святий Миколай без солодощів?
«Наша волонтерська діяльність — то окрема історія»
Розповідає Андрій Володимирович:
— Наша волонтерська діяльність — то окрема історія, яка взагалі-то не стосується «Грайміксу». Тоді, на початку, виникли проблеми із постачанням ліків до аптек. У нас була частина наших власних ліків, якими ми вже не користувалися. Ми виклали оголошення для людей. Знайомі наші побачили, долучилися, а далі люди стали пропонувати.
Ми почали давати оголошення: хто хоче поділитися ліками, звертайтеся, і кому потрібні ліки, теж. Щодня викладали об'яву про ліки, які саме сьогодні є в наявності. Щодня розкладали на великому дивані, щоби орієнтуватися, що у нас є. Люди телефонують, я на автівку — і їду, збираю. А ті, кому потрібно було, самі приходили. Багато було дефіцитних, дуже дорогих ліків. Люди віддавали їх безкоштовно, а ми передавали їх тим, кому було потрібно. Не очікували, що це буде так багато і так масово. Потім все налагодилося.
Відключення електрики — не завада заняттям оркеструФото: З особистого архіву Алли та Андрія Скакунів
Те, що трапилося 24-го лютого, нас підштовхнуло. До того ми спокійно займалися своїми справами, а потім ми взагалі не сиділи. Зранку до вечора чимось зайняті. Три дні ми в оркестрі, три дні в тренажерній залі, залишається неділя. У неділю ми йдемо в гараж заливати воском окопні свічки. Банок і картону вистачає, а от воску і парафіну бракує. Використали свої запаси, по церквах збирали, а купувати дорого. На тому тижні понад двісті банок зі свічками передали.
Шукали такі конкурси, де організатори переводять кошти на ЗСУ
Ми намагаємося щомісяця брати участь в якомусь конкурсі. У 2021-му конкурси були лише дистанційні. Востаннє ми їздили на конкурс у Львів, це було у 2019-му, перед самим карантином.
Вживу їхати приємніше, але дуже клопітно. Довезти дітей, довезти інструменти. Ми купували квитки на полиці у потязі під інструменти. А у Первомайську поїзд «Запоріжжя-Львів» стоїть дві хвилини, це ж треба щоб діти всі сіли, інструменти всі занесли. Це дуже складно було. А потім так само вийти, і нічого не забути там. Але з'їздили нормально, зайняли там перше місце.
— Чи був час погуляти Львовом?
— Так, поїздка була триденною, і ми відвідали багато цікавих екскурсій. Раніше нас щороку запрошували на конкурси в Миколаїв. Нас там дуже чекали, нас там всі знали.
Алла Іванівна:
— У кожному конкурсі потрібно сплачувати вступний внесок. Цього літа ми вишукували саме ті міжнародні та всеукраїнські конкурси (найбільше було саме міжнародних), де організатори переводять кошти на користь ЗСУ.
«Балалайки нам не друзі!»
— Ансамбль існує з 1994 року, а саме «Граймікс», мабуть, років 15. Чому «Граймікс»? Ми довго обирали назву. Спочатку називалися просто «оркестр народних інструментів», усі казали, що нам вже час придумати собі якусь назву.
Дітям так цікавіше, ніж якщо грати тільки народне.
У склад оркестру народних інструментів спочатку входили домри та акомпануюча група — балалайки та декілька гітар. Балалайок більше, ніж гітар. І от 24 лютого ми сказали, що балалайки нам не друзі. Ми прийшли в клас, зібрали всі балалайки в одну велику коробку від телевізора — і все. У дітей спитали: «Ви підтримуєте?» — «Підтримуємо!» — «Ті, хто грали в оркестрі на балалайках, переходьмо на гітари?» — «Переходьмо!»
Але ж на гітарі складніше навчитися грати, ніж на балалайці. По-друге, не так багато гітар, акомпануюча група виходила менша, ніж та група, яка грає соло, її треба підсилити. І ми стали підсилювати електричними музичними інструментами: електрогітарами, бас-гітарами, щоби баланс був в оркестрі. У перспективі ми хотіли б замінити акомпануючі інструменти на українські. Від балалайок відмовляємося і замінюємо на кобзи. Але, оскільки наразі не можемо собі це дозволити фінансово, то знайшли такий варіант. Знову ж таки, відповідає назві «Граймікс». Поки у нас немає кобз і немає коштів на кобзи, граємо на гітарах.
Знайомство з інструментами
— Які ще інструменти є в оркестрі?
— Металофон, дуже цікавий інструмент. Перкусійні інструменти. Домри — прима, альт, тенор. Гітари, бас-гітари. На укулеле грала дівчинка. Взагалі, у залежності від композиції, яку ми граємо, можемо використовувати будь-які інструменти, які підходять під цю композицію. Етнічні, можливо. Колись у нас була гармоніка. Коли грали «Верховину», використовували варган. Якщо в якійсь композиції потрібен інструмент, ми його додаємо. а основа — це домри, гітари, акордеон.
Фото: З особистого архіву Алли та Андрія Скакунів
— З якого віку можна записувати діток до оркестру?
— Не раніше 10 років. Раніше їм це складно: і фізично, і морально. Записуємо з 10 до 18 років.
— Скільки всього учнів у вас в оркестрі?
— Учнів більше, ніж дітей в оркестрі. По-перше, є новачки, які ще не грають в оркестрі, а вчаться. По-друге, є ще такий нюанс — усі не можуть грати в оркестрі, бо немає на чому, не вистачає інструментів. Багато інструментів виходять з ладу, тому що погані умови зберігання. У нашому класі було затікання, дуже висока вологість.
Зараз в оркестрі грає близько 30-ти учасників, більше ми не можемо посадити. Навіть якщо діти приходять зі своїми гітарами, все одно має бути баланс. Тобто на ту кількість інструментів, яка у нас є, не можна більше гітар додати. По факту, навчається набагато більше дітей, майже півсотні. Охочих вчитися ми зараз лише записуємо, до навчання вони зможуть приступити з нового навчального року, тому що наразі вільного часу у розкладі не залишилося. А ті новенькі, які навчаються з початку цього навчального року, вже долучаються, виконують в оркестрі простенькі партії, які відповідають особистим можливостям.
«У оркестрантів є мрія: великий концерт після Перемоги»
Андрій Володимирович:
— У нас є оркестр і ансамбль, кожен з яких грає свій репертуар. А зараз на базі оркестру створюється рок-гурт. Діти зі своїми інструментами приходять, ми їх спрямовуємо, де треба — допомагаємо, репертуар підбираємо, щоб їм було цікаво. Колись вже було таке: рок-гурт на базі оркестру, років сім тому. Вони такі були завзяті, завзятіші набагато, ніж зараз, фанати просто. Вони збиралися, концерти організовували, батьків запрошували. Зараз наші теж загорілися, майже місяць збираються. Тож, може, навесні знову буде рок-гурт.
Алла Іванівна:
— У дітей є така мрія. Настане Перемога, і влаштувати концерт.
Діти кажуть: «А ми можемо в парку на сцені це зробити?» Ми відповідаємо: «Тільки після Перемоги!»
Тож хай буде весна. І Перемога. І концерт. І наші українські кобзи!
Матеріал створено в рамках проєкту «Життя війни» за підтримки Лабораторії журналістики суспільного інтересу та Інституту гуманітарних наук (Institut für die Wissenschaften vom Menschen).
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
