Спортзал, спілкування з молоддю, робота в оркестрі та мандрівки на байку. Як пара прогресивних викладачів Первомайського ДЮЦНВ знаходить для цього сили і час, дізнавався Гард.City. Знайомтесь: Андрій та Алла Скакуни — музиканти, спортсмени, байкери, волонтери.
Андрій Скакун
«Ми познайомилися на першому курсі»
— Як ви познайомились?
Алла: «Ми познайомились в Миколаєві, на першому курсі диригентського факультету Інституту культури, в 1988 році. Навчалися в одній групі. З тих пір ми постійно разом, вже 32 роки».
— Як давно викладаєте?
Алла: «Почали одразу після інституту. Деякий час ми попрацювали в Романовій Балці, а потім переїхали до Первомайська, де з часом влаштувались в ДЮЦНВ».
— Ви скрізь разом. Не втомлюєтесь одне від одного?
Алла: «Знаєте, треба просто дивитись разом в одну сторону. В нас одні й ті ж самі захоплення, хобі, робота. Ми — підтримка одне для одного».
— Давно займаєтесь спортом?
Алла: «Ми зі спортом ще зі студентських років. А зараз ми займаємось у тому ж клубі, в якому тренуємо людей. Андрій почав займатись тут дещо раніше за мене. Я доєдналась, коли нашому сину виповнилось 3 роки. Відводила малого в садочок і приходила займатись до тренажерки, так і захопилась. Зараз сину вже 28 років, а ми і досі в тренажерній залі, вже 25 років».
— Ваш син теж музикант?
Алла: «Він музикант, але не за спеціальністю. Він освоїв дуже багато музичних інструментів. Хотів навіть вступити до консерваторії, але ми з Андрієм його відмовляли, казали: «Дивись, мама з татом в цьому все життя. Це дуже непростий шлях. Подумай: може, не варто?» Відмовили. Тож він працює в іншій галузі.
Алла Скакун
— У спортивній залі, окрім того, що займаєтесь самі, ви ще й тренуєте людей, так?
Алла: «Так. Андрій тренує переважно дітей, а я займаюсь з жінками».
Андрій: «Ми не професійні спортсмени, більше як інструктори. Здебільшого радимо, підстраховуємо тощо».
Алла (перебиваючи Андрія — авт.): «Ні, Андрію, ти применшуєш. Я от дивлюсь, як Андрій працює з дітьми. Це чітко сформований, ефективний комплекс, кожен рух контролюється, він дуже уважний тренер».
— З байком ви вже давно?
Алла: «Ні, не так вже й давно. Декілька років. Це була наша давня мрія: байк, дороги, подорожі».
— Часто кудись виїздили?
Алла: «Минулого року ми були на 7 мотозльотах, пів країни об'їздили».
— Як вам дається дальня дорога? Складно?
Алла: «Дивлячись, яка траса. Минулого року, як їхали до Вінниці, то я кілька разів ледь не заснула, тримаючись за Андрія, така була хороша траса».
Андрій: «Так, це було круто: рок-групи, колеги по інтересам, спілкування з байкерами».
Про оркестр «Граймікс»
— Розкажіть про «Граймікс».
Алла: «Спочатку це був оркестр суто народних інструментів. Але з часом ми зрозуміли, що дітям це якось не завжди цікаво — одне й те саме. Тож почали підмішувати в репертуар різні жанри, стилі, міксували. Звідти і назва «Граймікс». Зараз також ми підтримуємо акомпануючу базу електрогітарою, бас-гітарою, а взагалі-то хочемо поповнитися новими інструментами. Половина з тих інструментів, що зараз в оркестрі, — це наші особисті, все з дому постягували».
Андрій: «Ми дуже давно боремося за те, щоб нам виділили кошти на кобзи. Нам вони дуже подобаються. Але поки що якось не складається».
Алла: «У продовження теми народних інструментів: в березні ми прийшли до нашої студії в ДЮЦНВ, зібрали усі балалайки і запхали їх в один великий картонний ящик. Не потрібні нам більше якісь там балалайки. Якщо домра хоча б має якісь просто слов’янські корені, то балалайки нам геть не друзі».
Про волонтерство
— Ви активно волонтерите?
Алла: «Коли прийшла біда, ми дуже прагнули чимось допомагати тим, хто цього потребував. Перше, що ми зробили, — створили форми онлайн заявок на допомогу. Одна форма — отримати допомогу, інша — надати допомогу. Тобто люди писали, наприклад: потрібні ліки, потрібні продукти, одяг тощо. Дуже багато людей потребували саме гормональних препаратів, вони були дефіцитом. Але ми знаходили.
В першу чергу ми зібрали усі наші ліки: по знайомим, родичам. І пропонували, кому що потрібно. Спочатку було дуже складно саме морально — відфільтровувати, кому першому допомогти, кого пропустити на якийсь час. Ми були постійно на зв’язку, на телефоні. Шукали ліки, одяг, шукали можливості допомогти людям розв’язати якісь їхні навіть юридичні, побутові проблеми.
Був випадок, яким я от прямо пишаюсь: одному чоловіку-переселенцю ми змогли протягом доби знайти інвалідний візок. Візок, з яким він приїхав, був розбитий вщент. Бачити його радість, коли він його отримав — це дуже зворушливо, не передати словами».
Фото: фейсбук Алли Скакун
«Думок про те, щоб виїхати з країни, не було ані на мить»
— О котрій ви лягаєте спати?
Алла: «Зазвичай о 1-й годині ночі».
— А прокидаєтесь?
Алла: «Зараз близько 8-ї. Тому, що заняття починаються о 9-й».
— Що для вас антистрес після важкого робочого тижня чи, може, дня?
Андрій: «Це природа, однозначно. Хоча б раз на тиждень ми намагаємось кудись виїхати. Це відключає від буденності».
Алла: «Так, природа заряджає. Ми знайшли такий кемпінг, де можна лишатися з ночівлею».
Фото: фейсбук Алли Скакун
Андрій: «Ми от і минулими вихідними виїжджали. Злива, гроза, а ми все рівно класно відпочили».
Алла: «Навіть сама по собі дорога на відпочинок — це вже задоволення. Головне — регулярно відвідувати місця сили».
— На природі рибалите?
Андрій (сміється — авт.): «Алло, кажи ти».
Алла: «Таке ото. Андрій любить рибалити, але останнім часом жаліється мені, що не виходить нічого піймати. А от на минулій нашій вилазці я йому сказала: «Зараз я тобі начаклую тут біля річки, і ти зловиш». То тими вихідними він наловив рибки трошки.
Андрій: «Так, на уху наловив (посміхається — авт.).
— Який розклад вашого тижня?
Андрій: «Раніше у нас було так: понеділок, середа, п’ятниця — тренажерна зала, вівторок, четвер, субота — музика. А зараз, коли ми почали працювати при школах, нам виділили ті ж дні, коли у нас спортзал. Тому ми з 10-ї до 12-ї у школі, з 12-ї їдемо до зали і так далі. Трохи все стало для нас незвичним, складнішим, але можливим».
— Ви вже були у відпустці?
Алла: «Так, на жаль. Наша відпустка була у лютому».
— Зараз хочеться відпочити?
Алла: «Так, дуже хочеться відпочити хоча б тиждень, хоча б кілька днів. Відключитися трохи. Тут навіть в Мигію поїхати байком — це вже прямо подія».
Андрій: «Поки було спокійніше в Україні, то ми навіть встигли ювілей Алли відзначити за кордоном. Збирали гроші, планували, шукали тури. І от взимку ми мали знову відправитись у невеличку подорож. Але наш тур припав на той час, коли все почалось».
Фото: фейсбук Алли Скакун
— Алло, коли почались активні бойові дії, у вас не було думок про те, щоб виїхати з країни?
Алла: «Ані на мить. Я Андрію одразу сказала, що нікуди не поїду. Андрій пару разів ходив записатися до тероборони, його не взяли. Потім знову зібрався, я сказала, що бери вже й мене туди з собою, самого не відпущу. Я піду за Андрієм куди завгодно. В перші дні вторгнення ми домовились взагалі не випускати одне одного із поля зору».
— Якщо ви довго без ваших вихованців, відчувається якась нестача енергії чи щось на кшталт того?
Алла: «Так, звісно, діти дають нам багато енергії. Знаєте, ми з Андрієм мабуть типу як добрі енергетичні вампіри (посміхається — авт.) Поки ми з дітьми, це дозволяє нам почуватися молодшими, ніж ми є насправді. Принаймні, емоційно, душею ми молодшаємо».
Андрій: «Так, в цьому 100% щось є. І ти їх чомусь навчаєш і вони не дають тобі відставати від молоді».
Алла: «Ми з ними стаємо більш прогресивними, чи що. Десь, щось не розумієш «по-їхньому» і треба одразу все загуглити і дізнатись, щоб не здаватись необізнаними в очах дітей».
— Який ваш рецепт щастя?
Алла: «Треба займатись улюбленою справою. Аби вона приносила задоволення і не була тягарем. Щоб ти не сприймав це все так, як те, що просто мусиш зробити, як роботу. Це має бути спосіб життя, не інакше. Кажуть, що спорт і музика вимітають геть з душі пил повсякденного життя. Навіть якщо улюблена робота приносить менше коштів, нехай. Головне, ти щасливий і відчуваєш, що живеш. У нас багато спільних улюблених справ: музика, спорт, подорожі. Ми з Андрієм дивимось в одному напрямку і в усьому підтримуємо один одного».
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
