ВПО — для декого це тільки не зовсім знайома і зрозуміла абревіатура, а для когось прикрий статус. Журналіст Гард.City побував у відділенні інтегрованих послуг Територіального центру соціального обслуговування, де наразі проживають люди, які через війну були змушені покинути свої домівки. Побачив умови проживання, поспілкувався з адміністрацією і постояльцями закладу.
Поспіхом зібрані речі, повна невідомість, чужі міста та незнайомі люди. Як живуть, чим відволікаються та як проводять своє дозвілля нові — тимчасові або постійні — жителі Первомайська, розповідали нинішні мешканці територіального центру.
Не поспішаю вириватись кудись на дороге винаймане помешкання
Ольга з синомФото: Гард.City
Ольга з двома дітьми приїхала з Миколаєва. Її чоловік лишився в місті, там працює. Жінка розповідає, як її родина потрапила до Первомайська та як їм тут живеться:
«Через деякий час після початку бойових дій я з дітьми спочатку вирушила до Польщі. Побувши там певний час, повернулася до Миколаєва, думала, що вже спокійніше. Даремно. Коли прилетіло біля нашого будинку, ми виїхали з міста, приїхали сюди, в Первомайськ. Я за професією ріелтор, в цьому напрямку намагаюсь тут щось знайти (роботу — ред). І як ріелтор скажу я вам: ціни на житло в Первомайську, м'яко кажучи, захмарні, принаймні оренда. І такі ціни далеко не відповідають стану квартир. Тому я звідси не поспішаю вириватись кудись на дороге винаймане помешкання.
Мені, до речі, подобається ваше містечко, можна погуляти, покупатись в річці. В Миколаєві вже такого собі не дозволиш. В центрі у вас чудовий парк, ми с дітьми частенько там прогулюємося. Тут, на місці, діти зайняті навчанням. Я їх муштрую, аби не наздоганяти потім шкільну програму. Привезли з собою цілу купу книжок і підручників. А так-то тут нормальні умови: готуй, пери, все необхідне під боком».
Тут відчуваю — я все ж таки дома
Любов ВалентинівнаФото: Гард.City
Любов Валентинівна разом із чоловіком вирвалася з села Тернові Поди Снігурівського району.
Жінка каже, що відчуває себе тут майже як вдома:
«Після окупації Херсону через наше село проходила велика кількість ворожої техніки. Бувало до 180 одиниць в колоні. Я все рахувала, щоб можна було в разі чого кому треба передати цю інформацію. Наше село не було в окупації, але вони (окупанти — ред.) там крутилися. Заходили інколи в село, ходили по хатах, довідки наводили. Ми втекли, тому що ворог поставив техніку перед селом і за ним. Тобто прикривалися нами і стріляли собі. В якийсь час стало надто небезпечно, і ми вирвались з дому, хоча і сумнівались, що переживемо дорогу. Чим займаємось тут? Ми з чоловіком пенсіонери. Роботу шукаємо, але поки що складно з цим. Тож я, бува, пораюсь собі на кухні, чоловік тут по місцю (в терцентрі — ред) намагається допомагати в побуті, аби бути корисним і на місці не сидіти.
Фото: Гард.City
З нашого села ми спочатку виїхали до Хмельницької області. Через деякий час вже приїхали сюди, бо хотілося все ж бути ближче до дому. Коли були на Хмельниччині і я перебирала варіанти, де можна зупинитися, я випадково в інтернеті якось знайшла номер телефону Тамари Володимирівни, набрала, пояснила ситуацію і у відповідь почула: «Їдьте до нас, рідна земля вам допоможе». І от після цих слів мені стало так тепло на душі, що не лишилось сумнівів, куди їхати. І от зараз я сиджу, розповідаю це і в мене від цього спогаду мурашки по шкірі. І тут я відчуваю — я все ж таки вдома».
Більшість людей поїхали в інші містечка або сусідні села
Тамара Володимирівна Данелюк, завідувачка відділення інтегрованих послуг Первомайського терцентруФото: Гард.City
Тамара Данелюк, завідувачка відділення інтегрованих послуг Первомайського територіального центру, розповіла, кому та яку допомогу надають в закладі.
«Наше відділення створене два роки тому і від початку роботи в його плани входило обслуговування осіб, які опинилися в складних життєвих обставинах. Але в зв'язку з початком військових дій ми дещо переорієнтували свою роботу і тепер працюємо і для переселенців. За період від початку військових дій і до сьогодні у нас перебувало більше 40 осіб», - говорить Тамара Данелюк.
В першу чергу надають психологічну допомогу, каже завідувачка.
«Люди бувають різні від стресу: в когось голова хитається, хтось труситься, хтось в депресії, хтось плаче. Перші переселенці в нас були з Ірпеня, з Київської області. Зараз географія дещо розширилась. У нас зупинялись люди з Херсону, Запоріжжя, Харкова. Зараз у відділенні проживають родини з Миколаєва і з-під Миколаєва. На цей час у нас знаходяться 8 осіб, з них 4 дітей. Переселенці тут отримують психологічну допомогу, оговтуються, знаходять житло і виїжджають або лишаються. В перші тижні ми були для таких людей більше як транзит: вони приїздили своїм транспортом, зупинялись буквально на ніч і зранку їхали далі.
Люди виходили на нас через волонтерів, через сайт міста, знаходили наші номери. Були сім'ї, які зупинялись в нас навіть з собаками, котами, іншими домашніми улюбленцями. Побачивши їх, чесно скажу, на очі наверталися сльози. От було, наприклад, зайшла родина з величезною породистою собакою і кажуть мені: «Вибачте, але ми не могли його залишити — це наш друг і член родини». Так що допомагали і людям, і тварин забезпечували кормом», - розповідає Тамара Данелюк.
З умов першої необхідності у територіальному центрі є: душова, пральна машина, холодильник, кухня, кімнати відпочинку. Взагалі відділення розраховане на 15 ліжкомісць.
Також тут опікуються і особами, що опинилися у скрутних життєвих обставинах: відновлюють їм документи, допомагають працевлаштуватись.
«З тих ВПО, що в нас зараз перебувають, в когось взагалі немає житла, в когось є, але вони бояться туди повертатись. Ми намагаємось якось розрадити наших постояльців: організовуємо виходи до кінотеатру, дітям небайдужі люди провели інтернет. От вони подивились фільм, поспілкувалися і вже нібито і відволіклись хоч трохи від важких думок. Наявність інтернету дуже важлива. Ось, наприклад, у нас тут є юнак, який навчається в миколаївському виші, і завдяки тому, що нам провели сюди інтернет, він зміг успішно довчитися тут. Більшість людей, які зупинялися в нас на короткий час, поїхали в інші містечка або сусідні села. В першу чергу через те, що в Первомайську дуже складна ситуація з житлом. Тому ми тримаємо зв'язок з селами району, і якщо десь з'являються пропозиції по розміщенню, оперативно інформуємо людей, що приїхали до нашого міста», — пояснює завідувачка центру.
Процес реєстрації в терцентрі Первомайська досить простий: людина надає документи, що засвідчують особу, пише заяву на перебування в нашому відділенні і заселяється. Процедура оформлення однакова для всіх, чи то зупиняєшся на ніч, чи на довший час.
«Як би там не було, ми можемо в будь-який час людей нагодувати, одягнути і вкласти спати», — додає Тамара Данилюк.
Окрім відділення Територіального центру інтегрованих послуг, також місця для ВПО передбачені в Стаціонарному відділенні для проживання осіб похилого віку. Наразі там тривають ремонтні та підготовчі роботи на випадок зростання кількості людей, що потребують прихистку.
Нагадаємо: за даними соцзахисту, у Первомайську станом на п’ятницю, 29 липня, було загалом 5 160 внутрішньо переміщених осіб.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
