У Первомайську більше 5 тисяч переселенців: розповідає Ольга Колесніченко

Олександр Гурський Журналіст

31 липня 2022 15:14

З початком повномасштабного вторгнення росії тисячі людей змушені були покинути свої домівки. Як допомагають внутрішньо переміщеним особам у нашому місті розповіла Ольга Колесніченко, начальниця управління соціального захисту населення Первомайської міської ради.

Майже щоденно переселенці вирішують їхати далі

«Мене часто запитують, скільки ж в нас насправді ВПО. Одні думають, що 20 тисяч, інші десь почули, що понад 30 тисяч. Одразу скажу — це все фейки! До нас офіційно звернулися 4 441 особа, ще 1 055 вирішили зареєструватися через Дію, і 385 осіб тих, що звернулися до нас ще з 2014 року. Тож, враховуючи тих 318 осіб, які від нас виїхали, лишається загалом 5 160 внутрішньо переміщених осіб. Майже щоденно хтось із цих них вирішує їхати далі. Це відносно невелика кількість — 2-3 родини на день. За час з лютого по сьогодні виїхало 318 осіб. Хтось їде на захід України, хтось взагалі за кордон. Можливо, декому в Первомайську не так комфортно, як би вони бажали... Люди шукають, де краще».

Як допомагають служби соцзахисту

«Що в нашій громаді на сьогодні відбувається? По-перше, після реєстрації люди можуть отримати у нас допомогу через виплати, які призначає державна програма. Ми не бачимо, коли саме відбуваються виплати. Наше завдання — прийняти документи і нарахувати допомогу. Допомога не одноразова, надається щомісяця. От сьогодні, наприклад, ми вже формуємо допомогу на липень. Але це лише для тих людей, що до нас звернулися. Тобто ті, кого в нашому переліку немає, допомогу не отримують.

За цей місяць (липень — ред.) до нас звернулося 427 осіб. Не сімей, осіб. На сьогодні ми вже проводимо більш суттєву аналітику за тими заявами, по тій інформації, що надавали нам люди по їхнім потребам. На початку повномасштабного вторгнення у нас не завжди знаходилось все необхідне. Ми не встигали аналізувати, скільки в нас дорослих, скільки дітей, скільки серед малечі хлопчиків, а скільки дівчат. Були моменти, які не одразу враховувались при зверненні до Центру соціальних служб. Тож сьогодні ми проводимо глибшу аналітику того, що необхідно для таких громадян: пенсіонерів, дітей, для молоді. Нам про це треба думати. Люди, які в нас проживають, з Миколаєва, Маріуполя, Херсону, Донецька. Тобто такі міста, що, можливо, і не буде найближчим часом цим людям куди повертатись. Якщо в них не вийде повернутись, то в зв'язку з цим нами будуть проводитись необхідні заходи.

Матеріальна допомога виплачується коштом державного бюджету. Ми її нараховуємо: дорослим та пенсіонерам 2000 грн, а людям з інвалідністю і дітям — по 3000 грн.

З гуманітарної допомоги — пайки, речі, що були у вжитку, продукти харчування. В Товаристві інвалідів щодня надаються гарячі обіди з кафе «Челентано». Пайки до нас надходять від фондів, уже розфасовані та сформовані. На початку ми взагалі збирали все, що в нас було, усілякі крупи, нам звозили курячі стегна, печиво. Наші місцеві небайдужі люди давали на переробку зерно, робили крупи: пшеничку, ячку.

Коли все почалось, ми не могли одразу надавати людям допомогу в першу чергу через те, що не працювала база ВПО. Це було настільки складно, що я просто не можу передати. Ми сиділи годинами біля комп'ютерів, аби внести бодай якісь дані про переселенців. Ми могли опрацювати лише 2-3 справи і все. В Києві бахнуло, в Миколаєві бахнуло, провайдери «лягли». Поки це все наладилось, поки ми змінили провайдера. Нескінченно сиділи перед моніторами, а база не запускається, інтернету немає і все тут. А люди чекали, і їх тільки прибувало і прибувало. І це ж так було не тільки в нас, такий колапс був по всій Україні».

Найважчим був квітень 2022-го

«Найважчий місяць у нас був квітень, коли прибуло 1 887 людей. Це тих, що саме до нас звернулися, а по Дії — 730 осіб було. Є люди, які до нас просто не хочуть звертатися. Вони приїжджають, винаймають будинки, можливо, вони більш заможні і їм не потрібні виплати. Але серед таких людей є й ті, які з часом все ж таки змінюють своє рішення і таки звертаються до Центру соціальних служб.

Приймати по 100-300 осіб на день — це вкрай важко. І спеціалістам потрібно це все вислухати: в кожного біда, в кожного щось трапилось. Дійсно трапилось щось таке, що в страшному сні не могло наснитися. Було дуже важко. І ми почали виплати аж в травні. І от уявіть, люди приїхали до нас в березні-квітні й тільки наприкінці травня вони отримали перші кошти. Вони були в критичній ситуації. Особливо, коли був продуктовий ажіотаж і все розмели з полиць магазинів. Ми то з вами це все додому позакуповували. А вони приїхали, а купити нічого й немає. Добре, що наші містяни почали все, що могли, зносити до нас і ми це роздавали: речі, продукти. В цьому напрямку в нас працювали і Товариство інвалідів, і Рада ветеранів, і волонтери. Всі, хто до цього проводили якісь соціальні заходи, намагались вирішувати проблеми переселенців. В нашому стаціонарному відділенні люди ночували. Ті, хто їхав, наприклад, транзитом, зупинялись там на ніч, а вранці — далі в дорогу. Є й такі, що «зачепилися» тут і вже більше двох місяців живуть і навіть вже не хочуть виїжджати».

«Громада, де зручно всім»

«У нас є міська програма «Громада, де зручно всім». З 2014 року ми зробили спеціальний розділ в ній, і зараз ми його трохи розширили. Наразі розглядаємо ще деякі аспекти, аби люди могли дійсно комфортно почуватися на території Первомайської громади.

Бувають ситуації, коли, наприклад людина жила в Одесі, потім переїхала до Миколаєва без реєстрації, звідти їде в Первомайськ без документів, а ми тут потім намагаємось знайти хоч що-небудь про неї, хоч якусь офіційну зачіпку по базам, аби їй допомогти. Дякувати, в нас є команда, колеги по всій Україні, от ми разом з ними і намагаємось знаходити вирішення усіляких таких проблем. Але буває й таке, коли ми безсилі, коли в людини не виявлено жодного документа, який посвідчить особу. Буває, що такі люди на нас дуже сердяться, називають бюрократами, але, вибачте — це ж бюджетні кошти. Ми не можемо і не маємо жодного права нараховувати людині кошти, просто повіривши на слово. Не можемо, на жаль».

Де живуть ВПО

«Що стосується зареєстрованих осіб, то майже всі вони живуть у приватному секторі. Є деякі родини, які ми розмістили в наших інтегрованих центрах. Розглядалось розміщення людей, наприклад, в дитячих садках, але такі заклади не пристосовані для проживання саме дорослих людей: немає дорослих меблів, санвузлів. В школах і спортзалах ми також не розміщували нікого. Тому що такі будівлі можуть бути прихистком лиш на короткий час. Хочеться знаходити людям кращі умови, аніж життя на підлозі, на матрасах».

Більше 600 первомайців надали житло переселенцям у рамках програми «Прихисток»

За інформацією Ольги Анатоліївни, понад 600 первомайців надали житло переселенцям або ділять його з ними. Таким чином 1 649 осіб отримали прихисток. Держава заохочує таких власників житла матеріальним відшкодуванням за проживання ВПО.

Також у Первомайську є 2 відділення Територіального центру соціального обслуговування, де розміщують людей, що переселились.

Читайте репортаж із відділення Територіального центру соціального обслуговування.