Той факт, що температура планети підвищується, вже ні для кого не секрет. Вона періодично підвищувалась і раніше, цей процес циклічний, але втручання людини є потужним каталізатором. Використання викопного палива (вугілля, нафта, газ) спричиняє підігрівання планети. Що більше природного пального ми спалюємо, то більше прогрівається повітря в атмосфері, а отже, більшим є випаровування, в тому числі з водойм. Про глобальні та локальні процеси, а також їхні наслідки для людства загалом, і для нас із вами зокрема, ми поговорили із директором Національного природного парку «Бузький Гард» Владиславом Артамоновим.
Глобально, це все природний процес. Та від того не легше
«На рівень води в річках впливають різні фактори. Глобальні фактори, пов'язані зі зміною клімату, а також такі, що пов'язані з діяльністю людини. Живлення річок відбувається з двох джерел: це поверхневі та підземні води. Кількість опадів зменшується, зими стають м'якші, і через це джерело атмосферного живлення стає все меншим. Підземні води теж реагують. Все пов'язане зі всім. Це один із головних законів природи, і відповідно, головне правило для всіх, хто працює в темі довкілля. Раніше регулярно проводились гідрогеологічні дослідження рівня підземних вод, нині вони майже не проводяться через високу вартість, або мають місце на невеликих територіях. І ми все одно констатуємо зниження рівня підземних вод, бачимо це по криницях», — розповідає Владислав Артамонов.
На жаль, одним із головних чинників впливу є господарська діяльність. Зокрема, зарегульованість річок. Південний Буг — єдина національна річка з-поміж найбільших в Україні. Тобто, увесь до останньої краплі він тече по території України, в межах 7 областей. В басейні Південного Бугу зараз нараховується до 10 тисяч невеликих ставків і водосховищ, а також 12 (за іншими підрахунками 16) великих руслових водосховищ. І це велика проблема.
«Вони (водосховища — авт.) збільшують дзеркало, а отже, площу випаровування. За даними Південноукраїнської АЕС, у них випаровування з дзеркала водосховища — тонна в секунду. Тобто ми повинні розуміти, що будь-які водосховища — це збільшення випаровування при таких температурах, які ми маємо зараз. Тому річки у нас не мають кліматичного наповнення у вигляді опадів, у нас немає нормальних паводків через теплі зими, і отже — річки заростають. І нарешті, у нас нема достатнього підземного живлення» — констатує очільник НПП «Бузький Гард».
Такі випадки були вже в історії. Мова, зокрема, про індіанські цивілізації Південної Америки. Вони занепали і зникли саме через посуху і брак води. Також відомі випадки тривалих посушливих періодів до 150-200 років на Євразійському континенті. З часом, водний баланс на цих територіях відновлювався, ознаменовуючи початок нового циклу. І зараз, за словами Владислава Артамонова, ми стоїмо на порозі такого глобального процесу. До чого це призведе, сказати важко. Реалії такі, що зараз на планеті близько 8 мільярдів людей, кожному з яких потрібна прісна вода. На Землі дуже багато води як такої, але дуже мало прісної води. І пересихання річок — це один із чинників зменшення кількості води для пиття.
«Є ще цілий ряд проблем, які призводять до пересихання річок. Це уповільнення течії, річка заростає і цвіте. Це прогрівання водойми. Зниження рівня, а отже, насичення водойми біогенними організмами, які скорочують кількість кисню у воді. Як наслідок — загибель річкових організмів, риби і так далі. І порушення харчових ланцюгів. Ми бачимо багато водойм, які цвітуть, заростають очеретом, повільно течуть, замулюються. І одним із факторів впливу на це теж є діяльність людини. Сільськогосподарська зокрема. В нас не дотримуються прибережних смуг, це 100 метрів від берегу великої річки, і починають розробляти землю прямо під самісінький берег. Це значить, що після будь-яких опадів вся ця ділянка змивається у водойму. А якщо там є агрохімікати, стимулятори росту і все інше, то, потрапляючи в річку, вони стимулюють ріст водоростей, які скорочують кількість кисню в річці», — роз'яснює Владислав Артамонов.
Гатити греблі — не завжди вдала ідея
І це ще не все. Наступна проблема — зарегульованість річок греблями, гідроспорудами, надмірний забір води, або намивання територій для будівництва. Все це сукупно створює несприятливу картину для наших водойм. Якби не таке активне втручання людини, то природа сама поступово відновлювалась би. Натомість, люди доклали зусиль, щоб погіршити перебіг глобальних процесів, зробити його вплив більш відчутним. Рецепти порятунку тут і зараз давно і добре всім відомі. Проте не дуже часто вживані.
«Нам необхідно зменшення видобутку корисних копалин, які використовуємо в якості палива. Також слід зменшити кількість парникових газів, метанів зокрема, фреонів теж. І перейти якомога швидше на альтернативні джерела енергетики. Такі заходи можуть цей процес (глобального потепління — авт.) уповільнити. Але треба розуміти, що атмосфера — це дуже інертна система. Якщо ми вже сьогодні, зараз почнемо впроваджувати в життя рекомендації екологів, то результати побачимо хіба за років 10-20. А протягом всього цього періоду температура далі зростатиме. В локальному масштабі дуже вдалий досвід дій США та Швеції. Вони зарегульовані русла річок просто звільнили від невеличких гребель. І таким чином відновили природний шлях річки. Наше українське законодавство у сфері водокористання дуже добре виписане, якщо його банально витримувати, то дуже багато позитивного можна досягти. Прибережні смуги, дерегуляція річок, контроль за використанням агрохімікатів», — стверджує Владислав Артамонов.
Значного згубного впливу на водойми завдають побутові стічні відходи. За відсутності якісних очисних споруд, всі стічні води потрапляють до річок. Директор НПП «Бузький Гард» розповідає про досвід очистки води у скандинавських країнах. Там на це коштів не шкодують, а отже — і результат мають.
«Мені вдалося свого часу побувати на очисних спорудах 100-тисячного міста в Швеції. Це десь близько 10 гектарів території, і суцільна «нержавійка». Це колосально дорого, але дуже якісно. З таких очисних споруд вода потрапляє до річки майже питної якості. Це було досить давно, але на мене справило дуже сильне враження», — ділиться емоціями Владислав Артамонов.
Війна ще більше псує і без того не райдужну перспективу
Бойові дії чинять на довкілля, і водойми в тому числі, прямий і непрямий вплив. У першому випадку це вибухи, хімічне забруднення, знищення живих істот, пожежі плавневих систем в період гніздування і таке інше. На базі НПП «Бузький Гард» саме розпочинають проєкт в межах Миколаївської області, який повинен дати відповіді на питання, яких збитків завдали нашій екосистемі бойові дії.
«Щодо першого — ясно, а от опосередкованих, то тут навіть ми досі не можемо вичерпний список скласти, бо там чинників дуже багато. Приміром, зменшення антропогенного навантаження. Переміщення військових підрозділів, або розміщення цих підрозділів на певних територіях з відповідними факторами турбування. Приклад — наведення тимчасових переправ. Ми знаємо, що після підриву у Вознесенську автомобільного мосту там насипана тимчасова переправа з прокладенням усередині труб для току річки Мертвовод. Сьогодні бачимо, що рівень води вже нижче цих труб. Тобто річка зупинилась. Коли робили тимчасову переправу, майбутнє падіння рівня не врахували. І тепер Мертвовод впирається в цю дамбу. Так само тимчасова переправа зроблена в Олександрівці через Південний Буг. Це впливає на нерест, на сполучення гирла річки з верхів'ям. Це все опосередкований вплив. Але водночас ми розуміємо, що це вимушені господарські рішення, які треба було ухвалити терміново через активні бойові дії. Тоді треба було все робити швидко, а вже згодом будемо шукати правильне рішення», — резюмує директор Національного природного парку.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
