Дитина не вчить уроки, не допомагає з хатніми справами, надто багато часу проводить з гаджетами? У чому причина та що потрібно насамперед зробити батькам, аби ситуація змінилася? Відповіді на ці запитання журналістка Гард.City шукала у психолога Олени Константинової.
Олена Константинова: «Особистість дитини формується насамперед під впливом сім'ї»
Часто батьки задаються питаннями:
- «Як формулювати свої прохання до дитини так, щоб вона слухала і виконувала?»
- «Як впоратися з лінню дитини в навчанні і розбудити в ній ініціативність?»
- «Як залучити до домашніх справ та обов'язків?»
- «Що робити, аби розвинути в дитині потрібні якості особистості та впевненість у собі?»
Бо коли дитина точно розуміє навіщо і для чого це робити, вона робить. Але коли їй не зрозуміло, тоді дитина не хоче цього робити. Тобто потрібно дитину мотивувати і розбудити у ній ініціативу. Це дуже важливий момент. Так само важливо привчати дитину до домашніх обов'язків — догляду за собою, догляду за місцем, в якому вона живе, до справ по домашньому господарству.
Що це означає?
Не всі батьки знають, що заохоченням поведінки є наша реакція, те, на чому ми фокусуємо увагу, робимо якісь акценти. Відповідно, якщо ви хвалите дитину за хорошу поведінку, ви заохочуєте дитину. Багато батьків думають, що якщо вони сварять дитину за погану поведінку, то таким чином вони ніби не заохочують погану поведінку. Але це не так. Коли ви хвалите дитину за хорошу поведінку — ви заохочуєте хорошу поведінку, коли ви лаєте дитину за погану поведінку — ви заохочуєте погану поведінку. Ось так це працює.
Я розумію, що для когось це може здатися дуже дивним або неправдоподібним, проте куди ви направляєте фокус уваги, на що ви звертаєте увагу дитини регулярно, те в ній і розквітає.
Щоб стало зрозумілим, як працює психіка дитини, поясню з допомогою ігрового методу.
Уявімо, що психіка дитини — це такий собі собачка, який «хоче їсти»Фото: harleyandcho.com.ua
Уявімо, що психіка дитини — це такий собі собачка, який «хоче їсти». Собачка розуміє, що йому треба їсти, щоб не померти з голоду. І у нього є 2 миски. Одна миска зі знаком плюс, інша зі знаком мінус. Ми з вами повинні розуміти це наступним чином: мисочка зі знаком плюс — це та мисочка, в якій знаходяться всі позитивні відгуки, реакції, емоції, які ви показуєте своїй дитині. Заохочення, підкріплення та похвала.
Мисочка зі знаком мінус — це все, що ви говорите, коли сварите дитину, весь ваш негативно забарвлений емоційний посил: крики, лайка, зриви, шантаж, погрози тощо. Цим негативом наповнюється миска зі знаком мінус.
Завдання собачки — не померти з голоду. Тобто, по суті, собаці все одно, з якої миски їсти. Їй аби насипали їжу!
Згадайте, коли дитина привертає увагу батьків поганою поведінкою, то їй за фактом все одно, якою буде ця увага: чи батько починає лаяти, кричати, карати або гладить по голівці, головне, щоб у цей момент батько повністю належав дитині, щоб він був зайнятий нею.
Давайте уявимо таку ситуацію. Дитина виконала домашнє завдання з усіх уроків. Як це сприймають батьки? Як норму, бо дитина повинна виконувати домашнє завдання. Скажуть: «Це твій обов'язок». У цей час жодного емоційного сплеску немає, немає якісної похвали. У кращому разі скажуть: «Молодець!» і дитина отримує крихти емоційної підтримки, якогось мізерного підживлення, або не отримає зовсім нічого в мисочку зі знаком плюс.
Але якщо вона не виконала домашнє завдання, батьки починають кричати, лаятися, обурюватись: «Що ж це таке! Та скільки ж можна! Ти знову нічого не зробив! Скільки я можу повторювати, чому я, як собака, гавкаю постійно…»
Виходить, що дитина отримує багато емоцій, багато слів, багато підживлення і вона чудово «їсть» з миски зі знаком мінус. І виникає запитання: «Яка поведінка буде у дитини закріплюватися і як дитина наступного разу буде поводитися?» Вона буде робити домашнє завдання, чи не буде?
Адже виконавши, вона нічого «не поїла» з миски з плюсом, а коли не виконала — їй насипали гору всякої всячини, їжі та уваги. І дитина отримує масу задоволення від того, що у неї вийшло привернути увагу батьків. Що для дитини означає: «Коли я привернув увагу — я поїв».
Тут є ще одна проблема. Припустимо, дитина не підготувала домашню роботу, ви на неї вкотре накричали. Але ви знаєте, що кричати і зриватися на дитині — не дуже добре, вас мучить совість і ви таки йдете і починаєте вибачатися, говорити, що були не праві, гладити по голівці, шкодувати, або щось для неї робите. Виходить, що дитина «поїла» з миски зі знаком мінус, потім ви насипали трішечки з почуття власної провини в мисочку зі знаком плюс і дитяча психіка залишилася задоволеною. Запевняю, що поведінка, яка у дитини таким чином буде розвиватися, вам не сподобається.
Те саме стосується будь-яких домашніх справ, наприклад, миття посуду. Ви приходите додому та бачите, що посуд не вимито в черговий раз. Ви починаєте кричати, звинувачувати дитину в лінощах. Але коли посуд вимитий, ви беземоційно і байдуже проходите повз, вас влаштовує, що все добре і чисто. Тому постає питання: «Яку саме поведінку дитини ми заохочуємо такою своєю поведінкою?»
Якщо батьки звикли замовчувати, коли дитина гарно себе поводить, або говорити тільки оцінне: «Молодець» і все, то обов'язково виникнуть труднощі з навчанням та домашніми справами. Якщо заохочується погана поведінка, то такої поведінки ставатиме дедалі більше. Тому дуже важливо навчитися не наповнювати мисочку зі знаком мінус і наповнювати мисочку зі знаком плюс.
«Потрібно позбутися оцінного ставлення до дитини»
Є ще один великий підводний камінь, про який не можна забувати. Уявімо, ви раптом вирішили не підживлювати і не підкріплювати погану поведінку, перестали сварити дитину, дорікати, критикувати. Але не почали дитину хвалити з якихось своїх міркувань, вважаючи, що це норма. Тоді що виходить? Як психіка це сприймає?
Для наочності знову візьмемо поведінку психіки — «собачки», яка розуміє, що раніше миска зі знаком плюс не наповнювалася в принципі, а миска зі знаком мінус наповнювалася, коли я поводився погано. І ось коли дитина починає поводитися погано, а миска не наповнюється, то тепер у неї і в позитивній мисці їжі немає, і в негативній немає. Відповідно, дитина почне ще більше посилювати свою негативну поведінку, аби там з'явилася будь-яка їжа, бо зазвичай вона з'являлася саме у цій мисці.
Тому дуже важливо, коли ви «вимикатимете» мисочку зі знаком мінус — сварки, скандали, крики, то потрібно обов'язково паралельно наповнювати мисочку зі знаком плюс.
Тепер ваше завдання все поміняти місцями: похвали має стати багато, а критики, криків та зривів бути практично не повинно. І таким чином ви вирівняєте будь-яку поведінку.
Потрібно правильно хвалити, правильно розмовляти з дитиною, позбутися оцінного ставлення до неї. При цьому прибрати критику і все, що ми не хочемо в ній вирощувати.
«Як хвалити сина чи доньку правильно?» — часто запитують батьки
Як стверджує психолог Світлана Єфременкова, формула правильної похвали така: похвала за дію плюс акцент на якостях, що призвели до цієї дії.
Наприклад, ваша дитина на змаганнях пройшла канатною дорогою на висоті. Якщо сказати оцінне: «Молодець» — це не веде до розвитку. А можна сказати емоційно, із захопленням: «Дивись, це факт — ти пройшла, ти здолала, ти впоралася з цією дорогою на такій висоті!» (Ми підтверджуємо факт, додаємо при цьому емоції до тексту, що мегакруто, що дитина впоралася). Далі ми додаємо акцент на якості. Можна сказати: «Я уявляю, скільки тобі знадобилося сміливості, наполегливості і хоробрості підкорити канатну дорогу!» Що ми в цей момент зробили? Ми не просто похвалили дитину за те, що вона пройшла цю стежку, ми зробили акцент на тих якостях, які й надалі розвиватимуться. Згадуючи мисочку, ми фокусуємо свою увагу на позитивних досягненнях дитини і вона розуміє, що смілива й хоробра і може це застосувати в інших аспектах життя.
Наприклад, дитина ніяк не могла впоратися із завданням і нарешті усіма правдами і неправдами його виконала. Хтось скаже: «Ну нарешті! Не пройшло і року. Ти б ще довше думав над цим завданням». А треба сказати: «Дивися, ти зробив це завдання, у тебе вийшло!» (Ви підтверджуєте факт). А далі робимо акцент на якостях, які хочемо розвивати в дитині. «Молодець, ти виявив наполегливість, посидючість, цілеспрямованість і виконав завдання!»
Навіть якщо дитина не зробила більше нічого, ваше завдання похвалити за виконання саме цієї роботи, а не лаяти за все інше, чого дитина не встигла. Помічайте позитивне і промовляйте: «Ти вирішив самостійно вимити посуд, мені так приємно, ти стаєш дорослішим».
Це правильна схема похвали дитини. Спробуйте, і ви переконаєтеся в її дієвості. Шанобливо та екологічно ставтеся до себе і не критикуйте, коли щось не виходить з першого разу. І ви, і ваша дитина з часом освоїте цю техніку, і спілкування та розвиток вашої дитини буде вам в радість.
Якщо потрібна індивідуальна консультація, звертайтеся. Мій телефон: +38 (097) 328-66-98.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Підтримати нас можна по-різному: вподобайками 👍, поширенням 🔁 та коштами ❤️.
Вважаєте, що редакція заслужила? Перекиньте внесок на картку Приватбанку редакції — йдіть за посиланням на LiqPay (це безпечний та простий спосіб перекинути кошти). За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі ви стаєте учасником клубу шанувальників якісної журналістики і допомагаєте Первомайській громаді стати зрозумілішою для її мешканців та привабливішою для гостей.
