Висоти, темноти чи бабая — кожен з нас чогось боявся у дитинстві. Гард.City розпитав первомайців про їхні дитячі страхи, а також поцікавився у психолога Юлії Мудрої, як правильно поводитись батькам, коли дитина боїться.
Психолог Юлія Мудра
Що таке дитячий страх?
Дитячий страх — це природна та нормальна реакція організму, емоційний стан, що йде від інстинкту самозбереження. При довготривалому переживанні страху у дитини можуть з’явитися емоційні розлади, тому варто спостерігати за емоційним станом дитини та поведінкою, щоб вчасно помітити зміни.
Різновиди страхів
- 0–6 місяців — розлуки з мамою, незнайомих людей.
- 1-3 роки — розлуки з батьками, незнайомих людей, страх покарання, страх темноти.
- 4-6 років — розлуки з батьками, нереальних створінь (привидів, монстрів), страх тварин, страх смерті, фізичної травми, крові/болі, темноти, висоти, грому.
- 7-12 років — запізнитись на урок, вчителя, страх смерті, страх фізичної травми, страх захворіти на невиліковну хворобу, страх нападу.
- 13–18 років — страх бути не прийнятим, страх перед коханням, страх перед майбутнім, страх смерті, війни, стихії, нападу, страх захворіти на щось серйозне; страх проявити себе; страх зміни (фізіологічні зміни в організмі підлітків).
Страхи, які дитина часто заперечує, проте їх наявність зрозуміла батькам: страхи тварин чи висоти, гучних звуків чи темноти, незнайомих людей.
Страхи, які дитина визнає, а дорослі не помічають ніяких ознак страхів: страх смерті або хвороби батьків.
Причини страхів
- конкретний випадок;
- нав’язані батьками перестороги/заборони;
- неусвідомлені страхи батьків, які емоційно передаються дітям;
- надмірна турбота батьків (відсутність можливості зустрітись з певними повсякденними труднощами, подолати їх, відчути свою силу і спроможність справлятися з ними).
- напружена атмосфера в родині.
Маркери визначення страху у дитини
- пригнічений стан;
- постійна тривога, дратівливість, агресивність чи аутоагресивність (націлена на себе);
- емоційна нестабільність;
- неконтрольована поведінка;
- замкнутість.
Опитування
Анастасія Гурська
«Боялась, що може вдарити блискавка (особливо боялась кульової блискавки). І якщо мами не було вдома в цей момент, то боялась, щоб з нею все було гаразд, бо історії про те, як блискавки влучають в людину, не виходили у мене з голови».
Катерина Баранюк
«Окрім висоти не боялась нічого. Проте це не заважало мені лазити по деревах».
Сергій Корсуненко
«Навіть в дитинстві любив дивитись фільми жахів. Надивлюсь їх, а потім ховаюсь під ковдрою».
Юлія Комаріст
«Моя мама працювала вихователем дитячого садка, в який я ходила, і вобіди вона йшла додому, а я боялась, що вона за мною не повернеться, і мені постійно снились сни, що мене забули».
Ярослава Білоус
«Я боялась спізнитись, щоб мене не покарали й не заборонили кататись на велосипеді. У мене в родині був дуже чіткий розпорядок дня і могла гратися на вулиці до певного часу. Якщо я приходила із запізненням, то мені забороняли кататись на велосипеді два тижні.
Мабуть, завдяки цьому сьогодні я дуже пунктуальна».
Рекомендації батькам
- Зберігайте спокій, таким чином дитина буде відчувати, що в неї є опора.
- Ненав’язливо поговоріть про її страх або нехай дитина намалює його. Дізнавшись про природу страху дитини, будете знати, як краще допомогти дитині його подолати.
- Підбадьорте дитину, скажіть їй про те, яка вона смілива і може подолати страх.
- Поділіться своїм досвідом подолання страху.
- Дайте дитині час для подолання страху. Для кожної дитини він різний, комусь потрібно довше часу, щоб справитися з ситуацією.
- Не підсміюйтесь над дитиною, щодо теми її страхів!
- Не допитуйтесь у дитини, чи перестала вона боятися, спокійно спостерігайте за поведінкою.
- Проаналізуйте свою поведінку та слова, можливо, останнім часом щось із вашого боку сприяло підкріпленню страху дитини.
- Передбачливо ставтеся до потенційних факторів, що можуть спровокувати збільшення тривожного стану (місця, люди). За можливості обмежте дитину зовсім або на деякий час від них.
- Не залякуйте дитину: «Не будеш спати — прийде бабай», «цигани вкрадуть» тощо.
- Гарна атмосфера в родині!
- За необхідності зверніться до дитячого психолога.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
