Мій співрозмовник — цікавий молодий чоловік, з приязною посмішкою та багатою виразною мімікою. Відкритий погляд викликає симпатію з перших же хвилин розмови. Знайомтеся: Микола Волошанюк — первомайчанин, чемпіон та рекордсмен Європи, України та віце-чемпіон світу. Про шлях до чемпіонства Микола розповів редакторці Гард.Сity.
Довідка. Микола Волошанюк народився в Молдові, в Кишиніві, однак ще в ранньому дитинстві з батьками переїхав до Первомайська. Батько працював на заводі «Фрегат». Дідусь із бабусею, у яких подовгу жив Микола в дитинстві та підлітковому віці, з Березової Балки, що на Кіровоградщині. З особливим теплом у голосі Микола згадує дідуся Миколу Яковича і просить обов’язково згадати його в статті. За першим фахом Микола — столяр, закінчив професійний ліцей. Тепер, у 25 років, неодружений, заробляє будівельником, підпрацьовує моделлю і має пристрасть всього життя — армліфтинг.
Микола Волошанюк
«Відправною точкою до серйозного спорту можна назвати моє знайомство з Романом»
— Чому саме армліфтинг? Як взагалі це все почалося?
— Захоплення спортом у мене ще років з 12-ти. Завжди віддавав перевагу не ігровим видам спорту, а любив тягати залізо: штангу, підняти щось важке. На той час суперово, коли ти ще геть малий, підняти мішок 50 кілограмів з цукром, а ти важиш менше того мішка (сміється — авт.). Ось що мені завжди імпонувало.
А відправною точкою до серйозного спорту можна назвати моє знайомство з Романом, моїм першим тренером, другом і наставником. Тоді я жив у Березовій Балці на Вільшанщині. Роман мав гарну м’язову масу, великий був. Прийшов до нас на стадіон, побачив, як ми, хлопчаки, займаємося спортом і запропонував тренуватися — бокс, рукопашний бій. Далі — більше. Пішли до голови сільської ради і попросили кімнату: потрібно було приміщення, де займатися. Голова пішов нам назустріч.
— Скільки вам на той час було років?
— Шістнадцять. Кімнату ми самі прибрали, долучилися й хлопці з сусідніх сіл, нанесли обладнання — в кого що було: штангу, грушу, гирі.
Перший зал
— Тож початку це був не армліфтинг?
— Так, починалося все досить самодіяльно і за компанію з друзями. Однак я вже тоді міг поставити перед собою мету. Наприклад, за місяць сісти на шпагат. Сів. (сміється — авт.) А Роман на той час, це був 2014 рік, вже був діючим чемпіоном світу. Він мене і залучив до армліфтингу. Перша штанга була допотопна — просто гирі нав’язані, якісь диски, аж погнуло її. У підсумку, Роман і запросив мене на перші змагання: «Готуйся, я тебе заберу».
«На перших змаганнях у своїй ваговій категорії я взяв срібло»
— Де були ваші перші змагання?
— У Києві. Відкритий чемпіонат Києва проводила Федерація пауерліфтингу в Україні. Мені ще й довелося на перших змаганнях зганяти вагу: потрібно було за чотири дні скинути 2 кілограми. Як зараз пам’ятаю: у светрі, спека, +35, а ти біжиш по колу стадіоном. Тоді мені було років із 18-ть. На цих змаганнях у своїй ваговій категорії я взяв срібло і став кандидатом у майстри спорту.
— До речі, у якій ваговій категорії ви виступаєте?
— До 70 кілограмів.
— А далі?
— Далі був Кубок України з пауерліфтингу.
— В армліфтингу є суттєві відмінності?
— Армліфтинг (англ. Arm-lifting — підйом рукою) — силовий вид спорту, змагання на силу хвата. Тренажер Rolling Thunder розроблений американською компанією IronMind в 1993 році, в перекладі «Гуркіт грому».
Діаметр 50 міліметрів. Конструкція ручки така, що при підйомі ваги все навантаження лягає на кисть і передпліччя. Змагання з армліфтингу цікаві завдяки своєму непередбачуваному характеру: результат важко вгадати за зовнішнім виглядом учасників, він залежить більше не від загального фізичного розвитку, а саме від сили хвата кисті.
Щоб досягти результату, тобі треба знайти золоту середину, і не перебрати, і не недобрати. Вдома на тренуваннях потрібно спробувати підняти максимум. Так можна розрахувати, яку вагу ти потягнеш на змаганнях.
«Потрібно знати і любити своє тіло»
— Ви були з командою?
— Після перших змагань я приєднався до київської команди «Барс», виступав за неї. Потім доля звела мене з Владиславом Гавришем із Кропивницького. Ми зустрілися на першому для мене Кубку України і він запросив мене на виставочний турнір. На цей турнір я вже приїхав із моїм найкращим другом та мотиватором Ярославом Бармутою. І він, і я взяли перші місця в своїх вагових категоріях. Потім в складі кіровоградської команди «Popeye-Team» я виступав за Кіровоградську область. Чемпіонат України в Олександрії, де я став другим, і так далі.
— Що найважливіше в тренуваннях?
— Знайти свою систему. Найкращий тренер для себе ти сам. Тільки ти сам найкраще знаєш і розумієш своє тіло. Пальці, зв’язки заживають довше, ніж м’язи. Потрібно не загнати себе.
У мене був переломний момент із травмою, яка могла поставити крапку у заняттях спортом: коли я пошкодив руку склом і переніс операцію.
— Скільки годин на день ви тренуєтеся?
— Дві години щодня. Взагалі — по самопочуттю. Якщо на носі чемпіонат світу, то можу прийти до свого залу й о 4-й ранку.
— Свій зал?
— У Березовій Балці. Голова сільської ради Ігор Олександрович Іванов дуже багато в чому мені допоміг, знайшов спонсорів — аграріїв наших, адже держава не допомагає брати участь у змаганнях. Перед Чемпіонатом світу 2017 року у нас був договір. Він пообіцяв: «Якщо привезеш призове місце, куплю обладнання». Я став другим, став майстром спорту міжнародного класу. Телефоную: «Ігорю Олександровичу, збирайте своїх депутатів, так і так». (сміється – авт.) Обіцянку виконав, обладнання придбали. Звісно, тренуюся не я один.
«Якщо ти в собі не впевнений, то ти вже програв»
— Що для вас спорт?
— Спорт — це боляче, це втома, це погано прокинутися зранку, бо багато працював, тобі тяжко, все болить. Не кожен втримає таке.
— А ейфорія є?
— Є. Ейфорія виникає тоді, коли ти виходиш виступати. Твій перший підхід. Якщо ти виходиш без ейфорії, то тобі взагалі не потрібно займатися спортом. Навіщо ти туди прийшов? Якщо в тобі не просинається твій внутрішній демон, якщо ти в собі не впевнений, то ти вже програв.
— Ви не думали займатися тренерською діяльністю?
— Думав. Але не тепер — потрібні додаткові знання, потрібно вчитися, проходити спеціальні курси.
«Не сидіть у гаджетах, ідіть у спортзал!»
— Розкажіть, будь ласка, про змагання, які на вас найбільше вплинули.
— Це Чемпіонат Європи в Австрії, Відень, у 2019 році. І перші, мабуть, про які я вже розповідав. Та й міжнародні, які проходили в Санкт-Петербурзі.
Взагалі цікаво зустрітися з відомими людьми, яких ти бачив лише в інтернеті. А тут ти тиснеш їм руку. Телезірки, спортсмени. У Відні місце, де проходили змагання, — це улюблений зал Арнольда Шварценеггера, він там тренується, коли приїздить до Австрії. На ці змагання з Лос-Анджелесу прилетів президент компанії IronMind. У Відні на змаганнях я став другим.
— У яких змаганнях брали участь останнім часом?
— 25 червня 2021 року в Харкові відбувся Чемпіонат України, п’ятий раз я беру в ньому участь, знову І місце. Взимку були ще змагання в Олександрії, там теж був першим.
Дмитро заряджає мене своєю енергією, він добрий наставник і друг.
У свій час виступав я і за Харків, тренував мене тоді Микола Корнієнко.
— Що можете побажати читачам?
— Розвитку у всьому. Більше спорту. Молоді — обов’язково займатися спортом, не сидіти виключно в гаджетах.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
