Ляльки Катерини Баранюк дарують радість малюкам, стають талісманами та прикрашають оселі. Вони розлетілися містами України: Київ, Запоріжжя, Харків, Южноукраїнськ, Івано-Франківськ і долетіли до Туреччини. Вдень майстриня навчає дітей, а вночі — сповна віддається творчості.
Про дитинство і сім’ю
Все моє життя від самого народження тісно пов’язане з мистецтвом і Первомайськом Тут я народилася і почала займатися творчістю у дитячій художній школі. Потім вступила до Харківської академії мистецтв, на факультет промислового дизайну і знову повернулася до художньої школи, але вже як педагог. В нас сім’я творча. Мій чоловік – дизайнер. Любов до мистецтва ми прищеплювали і донці. Вона ходила до музичної школи, а художня для нас була майже домівкою. Разом зі мною вона навчилася виготовляти і ляльок. Але сьогодні вона не бачить себе в цій галузі та вступила до Київсього вишу на військову кафедру. Ми не були проти, а навпаки всіляко підтримували.
Про любов до ляльок
Я обожнюю ляльок з самого дитинства і до тепер. Я наче велика дитина. І, до речі, мені подобаються якісь кумедні й чудернацькі створіння. В дитинстві дуже хотіла відвідувати гурток м’якої іграшки, але не сталося – мама так і не відвела мене туди, натомість наполегливо підсовувала сама голку та нитку. Як для кожної дівчинки в дитинстві це був вид дозвілля та не більше: шила, латала, щось вигадувала і вчилася на власних помилках. Після інституту, перед тим, як прийти викладати в художню школу, я рік працювала на швейній фабриці, де також отримала певні навички. І ось весь мій швацький досвід. Перші іграшки я створювала, буквально, напомацки. Іноді передивляюсь свої перші роботи, порівнюю їх з теперішніми та бачу очевидну різницю. Хоча, як і раніше, я завжди ставлюся критично до своїх робіт. Замовник – задоволений, а я – ні. Дивлюся на готову ляльку і хочеться її вдосконалити.
Як народжуються ляльки Катерини Баранюк
Ляльки мої народжуються хаотично. Я не малюю і не роблю нариси перед шиттям. Може здатися дивним, але процес створення починається не з тулуба, або голови, а з ніг. Я великий фанат взуття і на його створення я витрачаю найбільше часу. Отже, після ніг з’являється все інше. Я в процесі роботи вже дивлюся, яка б деталь сюди пасувала краще, приміряю. Постійно знаходжуся в процесі пізнання, адже світ тканини – незвідана галактика, яку потрібно постійно досліджувати.
Шию переважно вночі, адже основне моє місце роботи – в художній школі. Робота з дітьми з однієї сторони неабияк надихає, а з іншої – емоційно виснажує. Тому на ляльок залишається небагато часу. Переважно шию, коли є натхнення. Наприклад, коли донька вступила до інституту і наші мрії справдилися, то я й не помітила, як за місяць пошила 5 ляльок.
Про творчу кризу і ціноутворення
Під час творчої кризи не сиджу без діла і в депресію не впадаю. Знову-таки, рятують і робота, і діти. Від створення ляльки до її реалізації, тобто коли вона оселяється в помешканні нового власника, проходить не один етап. Спочатку ляльку треба придумати, виготовити, а потім продати. Коли в мене нема натхнення вигадувати щось нове, то я фотографую і розміщую фото в мережі, адже частіше за все ляльок купують не жителі нашого міста. Фотографувати і розміщувати фото – доволі механічна робота, але вона вимагає багато часу. Отже, є чим зайнятися завжди.
Ціна на ляльку залежить від складності та стартує від 700 гривень. Але якщо казати про складність, то все залежить від натхнення. Навіть найскладнішу роботу можна виконати за 2 дні, коли є час і настрій, а буває, що доводиться неділю працювати, аби робота була достойною.
Про плани на майбутнє
Раніше більше працювала з ляльками Тильда. А це означає, що треба було слідувати певним канонам, а самовиразитися можна переважно шляхом декору. Тож почала працювати й над формоутворенням. Є майстрині, які мене надихають, хочеться створити щось подібне, але все ж таки всі мої роботи – авторські й другої подібної не знайдете.
Я плавно переходжу до виготовлення іграшок Тедді. Отже, попереду щонайменше знайомство з хутром.
