Пам'ятаєте історію котенят-залізничників, які торік народилися у вагоні на станції Голта, що їх прилаштовували через Гард? Ця історія має цікавезне продовження: читайте блог журналістки про те, як п'яте з кошенят виросло та стало файною кицею, і як ця кішка завдяки своїй непересічній історії перемогла у турнірі котів телеграм-каналу «Кіт не пригай».
Цей сон, оголошення на Гарді та кошенятко із вагона
Якось минулого травня (у 2024-му) авторка блогу сильно не виспалася через російські шахеди і вирішила подрімати вдень. Це був короткий, та яскравий сон, дуже подібний до реальності. От знаєте, буває, сниться начебто все, як наяву: я в себе на кухні, на столі відкритий зранку пакетик котячого корму, а під ногами крутиться кицька. Та що це: кицьок дві! Моя кішка та якесь дрібне котеня смугасте. Звідки воно взялося? Та вже як взялося, треба нагодувати. Беру пакетик корму зі столу із подивом помічаю, що він... із зеленим аґрусом. Отакої, гадаю, з чим тільки корм не придумають. Тим часом мале хапає пакетик і починає його гризти. Стривай, гукаю, треба ж хоч корм викласти! Тут приходить дитина зі школи і з'ясовується, наче це вона принесла додому малу ненажерку, а звати кицьку Статистика. Від такої суміші реальності з абсурдністю я прокинулася. Розповіла сон, пореготали й забули. А за тиждень десь, пізно увечері, задзвонив телефон. Номер незнайомий. З деяким сумнівом беру слухавку і чую: «Добрий вечір. Це провідниця із вагона. Можна дати оголошення?»
Той самий вагон
Уже звикла, що мій номер телефона, як тої, хто нині носить титул «королеви об'явок» Гард.City, тобто працює з оголошеннями читачів, опинився у вільному доступі й гуляє містом: люди передають його одне одному. Але це було щось новеньке. Якого вагона? Куди він їде? «Нікуди він не їде. Він стоїть»,— «прояснила» провідниця. У ході подальшої розмови виявилося, що вагон дійсно стоїть в тупику на станції Голта: там ночують залізничники, котрі ремонтують рейки. А знедавна живуть там не тільки працівники залізниці: холодної квітневої ночі у вагон забігла вагітна вулична кішка і там, в теплі, народила п'ятьох кошенят, їм уже місяць. Треба прилаштовувати, бо незабаром зміна у пані Тамари завершиться, а інша провідниця не любить котів.
Ось як це було, травень 2024 року:
Заради такої історії журналістка побажала персонально побачити котенят. Тож влаштувала їм першу фотосесію. Незабаром двоє малих опинилося в родині: сіре і чорне. Причому котяча родина встигла покататися електропоїздом в Подільськ: провідниця взяла усю компанію на перетримку в очікуванні прилаштування. Назад в Голту приїхали мама-кішка і троє котенят: двоє чорно-білих і смугасте: з чудовими цяточками на животику та чорною плямкою на носі.
Побачивши смугасте котеня, одразу згадала той сон. А тим часом котенят потихеньку розібрали, всіх, окрім одного: смугастого. Все сталося швидко: ось я ще стою і міркую у вагоні, а ось вже з нявкучою коробкою викликаю таксі.
Кошеня із плямкою на носі
Були побоювання щодо того, як її прийме старша кішка, чи не буде попервах сутичок. Але мале виявилося не лякливе: воно перше насичало на велику кицьку, від чого та дуже здивувалася. А незабаром вони вже разом ганяли по стінах і спали поряд.
Подружилися
Статистика швидко виросла, смужки та цяточки стали більшими, а чорна плямка на носі кудись поділася. Тепер це вже не кошеня, а молода киця, яка приходить до вас помуркотіти, тільки коли сама забажає, обожнює гратися з іграшковою мишкою на вудці та сидіти в картонних коробках і гризти їх. І, звісно, фотографій повна галерея.
Одне з котенят, чорно-біле, повернули провідниці, бо господар зрозумів, що не матиме можливості доглядати за тваринкою як слід. Цього малюка разом із мамою-кішкою пані Тамара забрала до себе, у компанію до своїх домашніх тварин.
Котячі історії
Тож, побачивши, що в котячому телеграм-каналі, на який підписана вже пару років, набирають учасників на черговий турнір котів, авторка блогу подумала: а чом би й ні? Тим більше, що цього разу потрібно було надіслати не просто світлину улюблениці, але й розповісти її історію. А історії — це саме те, що журналісти люблять і вміють. Ось так котеня із вагона потрапило на Ютуб... і перемогло. Було чимало файних претендентів, хотілося голосувати за всіх. Та велику роль зіграли саме історії.
Такий турнір уже вп'яте провели автор телеграм-каналу «Кіт не пригай» разом із напарником із «Котосховища». Ці котячі канали не лише тримають менталочку українців за допомогою котиків, а ще й активно волонтерять. І не тільки допомагають розшукати загублених хвостиків та прилаштовують тваринок, але й організовують збори на підтримку Сил оборони.
Історія найбільшої котоспільноти України
Журналістка поспілкувалася із паном Євгеном, адміністратором каналу «Кіт не пригай», який розповів про свою котодіяльність.
— Багато років займався розвитком соціальних мереж. І хоча це не той фах, за яким я колись отримував диплом, я займаюсь цим так довго, що дійсно вважаю це моєю основною спеціальністю. Це були історичні, пізнавальні, розважальні проєкти. Соціальні мережі змінювались, а жага до контенту у людей залишалась. Наразі моїм головним проєктом є телеграм-канал «Кіт не пригай», який за три роки існування перетворився з розважального каналу про котиків в неймовірно потужну спільноту, де котики виступають в першу чергу соціальним клеєм для чудових людей, які згуртувались для того, щоб робити багато корисних справ.
Канал був створений в квітні 2022 року, через місяць після того, як ми виїхали з окупації в Сумській області і нарешті почали ставати на ноги і починати своє життя заново. Абсолютно всі гроші, які залишались на той момент, я вирішив вкласти в новий проєкт, який в майбутньому мав тримати менталку українців в рамках норми.
— Тому так і зробили: створили канал в телеграмі, назвою якого стала цитата з вірусного відео Міши Лебіги, який на той момент ще не встиг стати феноменом українського Твіча, але, як то кажуть, вже був широко відомим у вузьких колах.
Адмін каналу надав фото своїх котів. Лукерія і НімбусФото: Із особистого архіву
Від першого збору — до понад 5 мільйонів для ЗСУ і сотні прилаштованих тваринок
Буквально через два місяці, коли у каналу вже була сформована первинна аудиторія, ми організували наш перший збір для Збройних Сил України. Це була новостворена частина, в яку потрапили хлопці з мого рідного міста і буквально під час першого збору я стикнувся з купою нюансів волонтерства. Бо частини ще не було в реєстрі, діловод не міг організувати правильний офіційний запит і взагалі, все було складно і з купою «милиць» в процесі. В цілому тоді все було хаотичним, не постійним і не мало того рівня організації, яка є зараз. Проте кошти були зібрані і звіт не забарився, чим остаточно закрив питання цього збору.
З тих пір ми не зупинялись: допомагали притулкам під Києвом, постійно збирали гроші для ЗСУ, робили благодійні марафони, розігрували цікаві «сувеніри» з фронту на власних зборах. Один із сувенірів одного разу навіть потрапив у сюжет єдиного телемарафону. На жаль, сам сюжет був не з приємних, бо наш знайомий волонтер тоді став жертвою шахраїв, яких потім ще неодноразово ловили і намагались покарати. З тією ситуацією ми також розібрались і все ж таки змогли повернути зібрані кошти і купити все необхідне у надійних людей. Якщо мені не зраджує пам’ять, це був мавік.
— Скільки вдалося прилаштувати тваринок?
Прилаштованих тваринок ніколи не рахував. Ми допомагали з прилаштуванням тварин з притулків, прилаштовували знайдених на вулиці кошенят, цуценят і дорослих тварин. Вони ніколи не закінчуються і на такі оголошення завжди є черга. За ці три роки їх були десятки, можливо навіть сотні. Загалом, так багато, що в описі моєї особистої сторінки в телеграм досі написано «Кітячий рієлтор». Хоча, на відміну від звичайних рієлторів, я ніколи не брав комісію за ці послуги. Але люди завжди за це дуже вдячні і в якості подяки часто кидають донати на поточні збори. Так ми поєднуємо корисне з корисним.
Борщ, Лукерія і НімбусФото: Із особистого архіву
— Коли почали допомагати українському війську? Скільки загалом зібрали коштів для ЗСУ і що закупали на ці кошти?
— Що стосується зборів для ЗСУ, я почав вести детальну таблицю, коли зрозумів, що збори не припиняться. Що їх буде тільки більше.
Це все, не враховуючи дружні банки і поширення сторонніх зборів від каналів, адмінам яких я довіряю і завжди можу допомогти. Купували все, що було необхідно війську: від вологих серветок і мівіни, до FPV-дронів, тепловізорів та автомобілів.
Менше з тим, я не називаю себе «волонтером». Бо в більшій мірі я просто допомагаю зібрати кошти. Мені пощастило, що ледь не з самого початку я допомагаю людям, які активно займаються волонтерством і яких я знаю особисто. Бо зібрати кошти — це тільки половина справи: організувати, купити, доставити і прозвітувати — ось де насправді робиться неймовірна робота.
Я не волонтер, а мій канал — не благодійний фонд, тому ми допомагаємо виключно людям, яких знаємо особисто. У нас банально немає ресурсів перевіряти запити від незнайомих чи малознайомих людей, та й власна черга зборів ніколи не закінчується. Бо серед моїх друзів та однокласників також є багато хлопців, які доєднались до лав ЗСУ і наша підтримка їм постійно необхідна.
Котячі турніри об'єднують незнайомих, але по-своєму рідних людей
— Як виникла ідея проводити турніри котів?
— Турніри котів — одна з багатьох інтерактивних атракцій, які я роблю для того, щоб канал був цікавішим для аудиторії і якось розважав і об’єднував підписників. Ідея виникла в результаті тривалого мозкового штурму: «Що б таке стрімити, щоб людям було цікаво».
— Що найскладніше, а що найцікавіше у вашій діяльності?
— Найцікавіше — це, звісно ж, котячий контент і аудиторія. Вона у нас нетипово активна і потужна, враховуючи загальну кількість підписників в каналі. У нас вже є свої локальні меми і персонажі, є кілька чатів для обговорення всього важливого і не дуже.
Найскладніше — це постійний пошук можливості якогось росту. Особливості платформи диктують певні правила: в телеграмі практично немає органічного росту, тому для залучення нової аудиторії треба постійно купувати рекламу, а її інколи просто ніде купити, бо більшість каналів не подобаються мені особисто і я не хочу спонсорувати адмінів, які сьогодні публікують котиків і песиків, а завтра рекламують в своєму каналі казино або новинні канали з фейковими клікбейтними заголовками.
Також складно зберігати баланс між розважальним каналом і потужною благодійною спільнотою. Важко дотискати збори і бачити, як відписуються люди, які прийшли дивитись на котиків, а не на постійні збори.
Як підписатися на канал з котиками
— Для охочих долучитись до нашої спільноти, взяти участь в турнірі котів, допомогти з черговим збором чи просто систематично дивитись найкращих котиків з усього інтернету є посилання на телеграм.
Наразі зробили канал закритим і кожну заявку на вступ я схвалюю особисто, бо це був найкращий спосіб боротьби з ботами, які несли потенційну загрозу акаунтам підписників і просто багато спамили в чаті.
Тож історії рулять: розповідайте історії та створюйте свої. Беріть котенят з вулиці додому: вони принесуть вам багато позитивних емоцій і цікавих моментів!
Читайте, як починалася ця історія, а також розповіді про інші котячі долі.
