У жовтні 2023-го журналістку Гард.City запросили на медіакемп із базової журналістики від освітнього центру Накипіло. Поїздка була приємною і корисною: цей блог написаний, щоби поділитися враженнями та подякувати організаторам за корисні знання та приємне спілкування.
Бракує ресурсу? Подорожуйте та дізнавайтеся нове!
Якщо вам пропонують подорожувати та опанувати новий досвід, — погоджуйтеся. Вчитися ніколи не пізно, а якщо вам здається, що це складно чи нудно, то це тільки здається. Тому що
Саме ці слова є гаслом «накипіловців», і то дійсно є так: нудно не було жодної секунди. Незвично, цікаво, весело — так, інколи трошки складно, коли вивчаєш щось зовсім нове (наприклад, розумієшся на написанні текстів, а тобі пропонують спробувати свої сили у монтажі відео). Проте завдяки майстерності викладачів та командній роботі складне незабаром прояснювалося. Звісно, за день-два опанувати програму із графічного дизайну чи професійного монтажу нереально, але реально «схопити» основи та потім вже для себе, якщо є цікавість та потреба, вивчати далі.
На медіакемп зібралися журналісти та журналістки з усіх усюд: Львівщини та Полтавщини, Житомиршини та Миколаївщини, Одеської та Івано-Франківської областей. Запашна кава, смачне печиво та веселе знайомство, що вигадали організатори, неабияк посприяли тому, що у невеличкій групі із 14-ти колег усі майже одразу відчули себе як не друзями, то давніми знайомими — точно.
І упродовж тижня, доки нам розповідали про журналістську етику та стандарти, сторітеллінг та дизайн, про цікаві ракурси для фото, про те, як розпізнати фейки та зробити цікаве інтерв'ю, — ці дружні стосунки ставали все міцнішими. Хтось вже разом виліз на Франківську ратушу після занять, хтось пішов гуртом у кафе пробувати карпатський банош і сирник, а хтось ділився із колегами локаціями Франика, де можна побачити щось цікаве чи придбати сувеніри.
Це ми вчимося монтувати відео
А найцікавішими видалися два останні дні, присвячені відеозйомці та монтажу. Розділилися на дві команди і цілий день (із перервами на каву та обід, звісно) бігали містом, опановуючи техніку та знімкуючи цікаві кадри. Найбільше веселощів було, коли ми у пошуках тихого місця, де можна без перешкод записати звук, зайшли із галасливої вулиці до затишного двору... і в цей момент робітники у дворі ввімкнули дриль. Гуркіт долинав ще довго, доки знімальна група у пошуках тиші крокувала все далі у глиб франківських дворів. Потім гуркіт перемінився на стукіт, а десь поряд галасували діти. Урешті, знайшли місцину біля стіни, розмальованої графіті, встановили техніку, аж тут завважили, що вгорі на стіні є не зовсім пристойний напис. Добре, що він не потрапляв у кадр. Тож сцена таки була відзнята.
Наступного дня із фрагментів, відзнятих напередодні, монтували відео. У процесі було чимало веселощів, суперечок, осяянь, печива і кави. Наші ментори допомогали, радили, працювали разом із командами, адже, щоби створити невеликий відеоролик тривалістю декілька хвилин, потрібно декілька годин, а у новачків монтаж взагалі зайняв увесь день. І от врешті, аж увечері, роботи були презентовані. Обидві команди гідно попрацювали і над основним відео, і над бекстейждем — тобто відео у форматі «як це було».
Медіакемп у Франківську
На цій світлині зібралися усі разом наприкінці медіакемпу. Настав час роз'їжджатися по домівках, проте дружні стосунки та чат учасників залишилися: тепер ми можемо спілкуватися, радитися, ділитися досвідом і надалі.
Бонусом до корисного навчання стало знайомство із напрочуд файним Містом, яке надихнуло на два блоги, кілька відео та купу фото, а ще — проживання у затишному готелі на березі міського озера, смачні сніданки та обіди і прогулянки Франківськом.
До цієї поїздки мені хотілося просто гарненько поспати, причому одразу після того, як прокинуся. І ще, щоби не чіпали. Понад півтора роки хронічного стресу зробили свою справу: вночі геть не вдавалося виспатися, а про те, щоби чомусь іще там вчитися, взагалі не йшлося. Які там нові знання, відчепіться від мене і дайте поспати, — буркотіло під ніс похмуре та втомлене створіння, яким я, страшно згадати, була. Тож щиро вдячна нашій редакторці, яка таки переконала мене подати заявку на цю поїздку, родині, яка підтримала, і Всесвіту, що ця поїздка відбулася.
Виявляється, організмові треба не тільки поспати: йому треба щось нове та позитивне. Спала я якраз не надто багато, оскільки після навчання хотілося ще погуляти вечірнім містом, а після прогулянки — прийти в готель і... ні, не спати, а писати, монтувати, створювати контент про враження, які подарувала подорож і нове місто. Тож, якщо все втомило, спробуйте змінити обстановку: нові враження надихають. Ви теж відчуєте знов енергію та натхнення, спатимеме усю ніч та вранці навіть не болітиме спина:) Снаги вистачило навіть на те, щоб опанувати електросамокат і розсікати на ньому алеями вечірнього парку. У якому врешті заблукала, і довелося звертатися до гугл-мап, а у додатку для керування електротранспортом закінчилися кошти за кілька метрів від знайомої вулиці:) Самокат став і сказав: усе, далі не їду. І тут-таки з'ясувалося, що готель за кількадесят метрів, просто з іншого боку. Але це нітрохи не зіпсувало настрою, навпаки, було весело.
Завдяки цій пізнавальній подорожі не тільки здобула знання, які стануть у пригоді, а ще й відновила ресурс і відчула себе студенткою. Адже свого часу навчалася заочно, а тепер тиждень провела наче у студентському гурті: усі молоді, завзяті та дуже цікаві особистості. Щоправда, навчання було не таким, як на парах, і як уявлялося: що сидітимемо за столами та писатимемо щось у зошитах. Сиділи ми напівколом на зручних стільцях із подушечками, хто хотів — той записував конспект, хто не хотів писати — фотографував проєкції на стіні, де транслювалися презентації. Але найефективішим інструментом була саме командна робота. Після кожної нової теми вивчали засвоєне на практиці: збиралися у декілька груп і виконували цікавезні завдання. Під час такої взаємодії розумієш, що команда — то потужна сила, якій до снаги те, над чим сам-один довгенько б вовтузився.
Гасло накипіловців
За класний підхід до навчання, чудову організацію та корисний досвід щиро дякуємо накипіловцям. Ділилися знаннями та досвідом: Віктор Пічугін — директор з розвитку «Накипіло», Олена Лептуга — головна редакторка «Накипіло», Роман Даніленков — керівник освітнього центру, Катерина Ісаєнко — літредакторка, директорка видавництва Yakaboo Publishing, PhD з філології, Богдана Макарчук — дизайнерка онлайн-медіа Свідомі, Ігор Лептуга — фотограф та оператор медіагрупи; Влад Лященко — відеограф та режисер монтажу. А Дарія, адміністраторка центру, дбала про організацію комфортного проживання, харчування і взагалі гарного настрою, і щоби завжди було вдосталь кави та печеньок!
Довідка
Медіагрупа «Накипіло» — це незалежне харківське медіа, яке утворилося у 2014 році як реакція на нестачу достовірних джерел інформації.
«А вже 2015 року накипілівці почали проводити тренінги з медіаграмотності для громадських журналістів на сході — і так зародився наш освітній напрям. Відтоді ми постійно прокачуємо і випробовуємо нові формати навчання», — так пишуть самі накипілівці. Тож із 2016 року Центр практичної журналістики «Накипіло. Освіта» допомагає журналістам України ставати краще, а локальним медіа — розвиватися.
Центр практичної журналістики «Накипіло. Освіта»
Раніше ми писали про те, як тренінг зі створення відеоконтенту від «Накипіло» відвідала наша рекламна менеджерка. Навчання стало в пригоді: а хто , як гадаєте, робив відеорецепт смачного лечо для вас, шановні читачі? :)
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
