Як подорожуєш, то мимохіть порівнюєш міста: своє і нове. Думаєш: а от якби і в нас було це і оце! А таке вже є, круто. Хочу поділитися, які три «фішки» Івано-Франківська хотілося б мати у Первомайську. Цікаво? Читайте блог журналістки на Гард.City.
3 франківські ідеї, які вартують бути втіленими і у нас
Приємно бачити, що наразі наше місто стає красивішим, розвивається порівняно із собою попереднім. Дивлюся на франківське міське озеро і гадаю: і у нас є озеро, фрегатівське, теж із пташками та рибою, хай набагато менше, але ж є — завдяки праці небайдужих людей цей гарний куточок міста з'явився, тепер задача його зберегти.
Йду алеями парку Шевченка у Франківську і згадую міський парк Первомайська, котрий також має затишні алеї, зручні лавки і навіть дерев'яні пірси із видом на річку, от хіба що квітників небагато та немає цікаво підстрижених кущів, але то нюанси.
Приємно розуміти, що місто, де живеш, стає кращим. Он навіть справжній класний фест у нас незабаром відбудеться, уперше в історії міста.
Але є деякі чудові речі, до яких нам ще дуже далеко. То почнімо хоча б думати в тому напрямку.
Транспортна інфраструктура
Трафік тут дуже жвавий: багато міського транспорту, автівок, пішоходів, а також велосипедистів і самокатників. І, що найголовніше, всі ці розмаїті учасники дорожного руху примудряються мирно співіснувати. Це можливо завдяки грамотній організації простору: для машин, двоколісного транспорту та пішоходів тут виділені окремі зони. Найкраще видно це уздовж міського озера: алея для тих, хто йде пішки, поряд бігова доріжка, паралельно йде ще доріжка для роверів та самокатів. Скрізь необхідні позначки та попереджувальні таблички, щоби люди знали, де кому можна пересуватися.
Алея уздовж озера
Звісно, не без того, щоби бігун забіг на пішохідну алею, а бігову доріжку перетнув самокатник. Проте основного принципу народ дотримується. Так само і на вулицях в центральній частині міста: пішохідна зона та зона та двоколісного транспорту виділені різними кольорами.
Доріжки для пішоходів та тих, хто їде на самокаті чи ровері
У Первомайську поки що народ переважно їздить маршрутками або власним транспортом, тут же людей на самокатах та велосипедах можна побачити скрізь та у будь-який час доби.
Івано-Франківськ
Он хлопець із дівчиною разом їдуть навчатися в університет, ось кур'єр везе щось у своєму наплічнику, ось господар вигулює собаку, що біжить поряд з ровером, а он мама везе на велосипеді двох дітей: одне позаду, друге спереду на спеціальних сидіннях. А ось зовсім малий велосипедист, іще на біговелі без педалей їде, але вже у шоломі із підшоломником, як годиться. Отак треба змалку навчати дітей культурі водіння: респект батькам!
Самокати напрокат в Івано-Франківську
Не тільки у Франківську, у Львові також є таке, останнім часом пункти прокату з'явилися і в Києві, а в Одесі трасою здоров'я уздвож моря їздять вже багато років. Було б круто, якби і первомайчани більше пересідали на екологічний транспорт, корисний як для природи, так і для нас самих. Але інфраструктура міських вулиць наразі не дозволяє це робити безпечно: велодоріжки у місті не передбачені, дорогою разом із автівками недосвідченим велосипедистам їхати небезпечно, а юним особам до 14 років взагалі заборонено. Тротуари теж не дуже підходять для двоколісного транспорту: зручних з'їздів немає, та й пішоходам заважатиме. Звісно, у великих містах, як-от у Франківську, теж така розвинена структура доріжок не на усіх вулицях: у центрі із цим краще, у нових районах умов менше. Але цей напрямок точно вартує того, щоб його розвивати. Тому що це позитивно вплине на екосистему всього міста: тягнучок уранці та вихлопних газів стане менше, свіжого повітря, здорових та веселих містян — більше, адже коли ви катаєтеся на свіжому повітрі, то це і на користь йде, і радує.
А ще, до речі, в Івано-Франківську переважно чемні водії. Вони ввічливо пропускають пішоходів та не їдуть на жовте світло. Де там: вони гальмують ще до того, як загориться червоний, і за це їм також респект.
Файна українська
У цьому місті я врешті таки перейшла на українську. До того було півтора роки та три спроби. Але, коли половина твого оточення досі балакає російською, мимоволі збиваєшся. Та тут, у цьому файному місті на заході України, де скрізь лунає українська: не лише у крамниці, у транспорті, але й просто на вулиці, навіть думати починаєш українською. Дуже раджу зануритися у таке колоритне середовище, вам сподобається і, ймовірно, ви теж нарешті повністю перейдете на українську, якщо давно хотіли та щось заважало.
До речі, у Франику не побачиш російськомовних вивісок на крамницях, що, на жаль, досі може трапитися у Первомайську. Тут все нашою, солов'їною, ну, хіба що зрідка ще англійською.
Котокафе
Яке там котокафе: у Первомайську немає навіть притулку для безхатніх тварин. Навіть таких класних котохаток, як на Мальті, також майже немає. А безпритульних тварин повно. Тож було б чудово перейняти досвід кількох міст України, адже котокафе є не тільки у Франківську, але й у Львові, Одесі, Києві, — і влаштувати два в одному: затишний дім для тваринок та заклад для людей. Звісно, кафе із пухнастиками складніше організувати, ніж просту кав'ярню, проте воно того варте. Можливо, одного разу хтось із містян надихнеться цією ідеєю.
Котокафе у Франківську
Хочете бачити своє місто кращим? Почніть із себе. Якщо прокласти велодоріжки чи відкрити кафе не кожному до снаги, то защебетати українською спробуйте хоч зараз. Подивитеся, ваші друзі та родичі перейдуть услід за вами! І поїхати на роботу чи на ринок ровером замість автівки чи автобуса також можна. Спробуйте, вам сподобається.
А що вам хотілося б покращити та побачити у нашому місті? Пишіть в коментарях!
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
