В цьому контексті поет Сашко Кучеренко піднімає питання перейменування свого рідного Южноукраїнська. А я, як уродженець сусіднього Первомайська, відчуваю обов’язок сказати пару слів на цю тему.

Бо це той ідеологічний фронт, перемога на якому або закріпить військову перемогу України на століття, або розчинить її у кислоті малоросійства.

Бо культура — це маркер. Якщо твої міста носять російську назву (Южноукраинск, Первомайск), якщо там більшість російськомовна, а кругом вулиці Пушкіна, Грибоєдова, Гагаріна, то твоє місто по факту є спірною територією.

Туди рано чи пізно прийде війна.

Адже саме культура русского міра робить бурят, чеченців, карелів і малоросів та ін. русскімі. Саме ця культура їх веде у бій. Саме цією культурою вони маркують «своє».

Вийми з них російську мову та скрєпні міфи, і вони розбіжаться по своїм республікам.

Вийми з Карелії «совок» і вона стане Фінляндією.

Тому питання гостре. Актуальне.

Отже про Южноукраїнськ

Очевидною є невідповідність назви Южноукраїнськ нормам мови. Це змушує місцеву владу щось робити. І от ми бачимо, як вона просуває найпростіший звичний для населення формат — перекласти назву на мову і назвати місто Південноукраїнськом.

Здавалося б нормальне рішення. Але…

Місто розташоване не десь на периферії, а в унікальній точці України, під серцем Національного парку «Бузький Гард», де на Гардовому острові розташовувався центр Бугогардівської паланки (області) Війська Запорозького. Це один із найбільш мальовничих куточків країни. Тут переплітається давня історія козацької доби, скіфів, сарматів, греків. І навіть сам батько історії Геродот тисячі років тому ходив цією землею та писав про неї. Там Бузькі пороги і рафтинг, 40-метрові скелі і річковий каньйон космічної краси, ендемічні рослини. Це рай на землі.

Саме тому частина громади хоче назвати місто Гард, щоб відновити історичний зв’язок між новою Україною і древньою. Це надзвичайно вдала ідея і з точки зору ребрендингу міста, яке всі асоціюють виключно з атомною станцією.

Місто Гард може стати спадкоємцем історії краю і одним з центрів історичного, рекреаційного та спортивного туризму на півдні

Отже боротьба точиться між цими двома назвами Південноукраїнськ і Гард.

Зізнаюся, мене як людину сторонню, влаштує будь який варіант. Але я бачу в цих двох назвах не просто різне звучання, а різні концепції майбутнього міста. Можливо, хтось із южноукраїнців прочитає це і зробить власні усвідомлені висновки.

Сьогодні місто Южноукраїнськ є додатком до атомної станції. Воно так задумане в радянські часи, тому ніякого іншого обличчя у міста не було і нема. Фактично громадою управляє атомна, і ця влада енергетиків над містом зафіксована у назві. Для радянського авторитарного укладу це природньо, а от для демократичної країни — ні. Бо громада, яка є суб’єктом і розуміє свої інтереси, сама повинна бути господарем міста і сприймати атомну як додаток до громади.

Тому, якщо южноукраїнці і далі хочуть бути придатком до енергоблоків, то назва Південноукраїнськ (а саме так зараз називається АЕС) є точною і логічною.

Якщо ж громада планує по-справжньому управляти своїм містом, розвиватися незалежно, відстоювати свої екологічні та інші інтереси, то назва Гард засвідчить цю незалежність громади від адміністрації впливового підприємства.

Можливо, якщо місто отримає назву Гард, то атомники покинуть спробу затопити історичну та археологічну пам’ятку — острів Гард, бо це буде плювком в обличчя громаді. А от жителі Південноукраїнська в більшості своїй певно будуть аплодувати черговій спробі АЕС знищити їхню історичну спадщину.

Якщо місто стане Гардом, то подасть заявку на роль туристичної мекки, а якщо обійдуться Південноукраїнськом, то мій Первомайск, який точно перейменують у щось путнє, скоро забере собі цей статус. Не сумнівайтеся.

Вибачте, якщо щось у цьому дописі засмутить або образить вас. Не маю такого наміру. Лиш хочу щоб люди все робили усвідомлено.

Навіть помилки.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися