Подарунки, які власними руками розробила і вишила для своїх учнів-випускників 2020 року Наталя Малашевич, називаються «Закодовані імена та дати народження у вишивці». Але про все по порядку.
Однією з переваг журналістики є зустрічі з цікавими креативними людьми, у яких завжди є чому повчитися, які творчо мислять, генерують цікаві ідеї, втілюють мрії в життя, які вміють бути щасливими і дарують частинку радості іншим. З такою людиною мені пощастило поспілкуватися. Це вчитель Лисогірської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 Наталя Малашевич — майстриня, авторка віршів та пісень, а ще мати трьох чудових дітей. Її вірші друкувалися у пресі, в планах — випуск власної збірки. Діти теж творчі особистості, син Матвій пише портрети, доньки Богдана і Олександра разом з братом створили гурт — тріо Малашевич. Я думаю, найближчим часом ми ще розкажемо про цю родину і ви матимете змогу послухати чудові пісні у їхньому виконанні. А сьогодні ми розповімо вам, шановні читачі, про подарунки, які власними руками розробила і вишила для своїх учнів-випускників Наталя Малашевич. Вони називаються «Закодовані імена та дати народження у вишивці». Але про все по порядку.
— Наталіє Валентинівно, ви народилися у Лисій Горі?
— Ні, я народилася у Миколаєві, але мої батьки родом із Лисої Гори. Коли я була ще у пелюшках, батьки переїхали до Первомайська, де я прожила 29 років, навчалася у школі № 5.
Тріо Малашевич
— Розкажіть про свою педагогічну діяльність, де навчалися, який предмет викладаєте у школі?
— Ще із шкільних років мені дуже подобалися дві професії: вчителя-філолога і лікаря. Вчителем мріяла стати, бо з дитинства і до сьогодні пишу вірші та пісні. Медичну професію я також здобула, але працювала недовго, бо вчительська перемогла. Закінчила університет імені В. О. Сухомлинського за фахом «Вчитель початкових класів та вчитель англійської мови», і, переїхавши у село, пішла працювати в Лисогірську ЗОШ І-ІІІ ст. №1, де викладаю англійську мову і трудове навчання, бо дуже люблю вишивати, плести, робити своїми руками цікаві речі.
З колегами та волонтером табору GoCamp
— Скільки років вишиваєте, хто вас навчив?
— Пробувала вишивати ще у шкільні роки, але професійно цим не займалася, вишивала, в основному, гладдю. Але якось побачила, що моя бабуся Ліза вишиває хрестиком, я дуже хотіла навчитися, і вона мені показала, як правильно це робити. Вишиваю років вісім, і не лише хрестиком, а й гладдю, бісером.
— Які вишиті речі є у вашій колекції? І якими ще видами рукоділля володієте?
— У мене є невеликі картини, вишиті хрестиком: «Маки», «Квіти у вазі» та інші, а у школі — вишиті мною ікона Божої Матері та «Символи України». Шию і вишиваю своїм донькам сукні для виступів на сцені. Вмію в'язати, власноруч сплела абажур на кухню.
— Як народилася ідея вишити подарунки із закодованими іменами та датами народження для своїх випускників?
— Я давно мріяла подарувати щось на згадку своїм випускникам, у яких 8 років була класним керівником. Ідея прийшла тоді, коли випадково побачила в інтернеті закодовані імена у вишивці, але я не хотіла використовувати чуже, тому знайшла програму онлайн-конструктор, де можна самому створювати схеми. На початку цього року я й вирішила створити власні схеми із закодованими іменами та датами народження моїх 25 учнів. Розробляла, ретельно враховуючи характер кожної дитини. Приблизно до березня схеми були зроблені та роздруковані на папері. Тоді народилася ідея спитати учнів про їхні улюблені два кольори, але як не розкрити себе? Діти запитували: «Навіщо?» Але самі й допомогли з відповіддю. «Мабуть ви будете нас вивчати по кольорах?» — запитала мене учениця. Я відповіла: «Так». Ось і вирішилося все само собою. Вишивала на полотняних квадратиках, почала з червня, на роботу пішло 2 місяці. На одну вишивку витрачала два дні.
— Ці подарунки — своєрідний оберіг для ваших вихованців? Чи є якісь правила створення таких оберегів?
— Дійсно, це і є оберіг для моїх вихованців. Правила для створення таких оберегів і для вишивки взагалі дійсно існують. Вишивати потрібно з гарним настроєм і хорошими думками, вишиваючи, потрібно думати про ту людину, для якої це робиш. Ви знаєте, навіть по тому, як вишивається, легко чи важко, можна сказати, яка людина.
Були такі роботи, які дуже швидко вишивалися, а були й такі, що важко, або перероблялися тричі, або плуталися нитки.
— Назвіть кілька імен учнів, які «сховані» у кодах.
— Наприклад, Вікторія – 7 січня 2003 рік, Артур – 5 жовтня 2003 рік, Дар’я – 9 вересня 2003 рік, Максим – 9 квітня 2003 рік.
— Якою була реакція ваших учнів на подарунки? Це був для них сюрприз?
— Коли випускники отримали подарунки-конверти, то були дуже здивовані, і лише тоді зрозуміли, навіщо я запитувала про кольори. Це дійсно був для них сюрприз.
— Влітку відпочиваєте, чи все ж таки знаходите час для вишивання?
— Влітку я не відпочиваю, зараз працюю над подарунком для своїх батьків, вишиваю бісером портрет по схемі, яку мені розробили.
