Дванадцять золотих, дев’ять срібних, три бронзові медалі та друге місце серед команд. І це ще не всі скарби, які первомайські каратисти привезли із Закарпаття. На Mukachevo Open Cup вони змагалися з майже 300 спортсменами, а між поєдинками встигли побачити замок Паланок, карпатські водоспади й озеро Синевир. Тренер Юрій Галімон розповів Гард.City, як минула ця поїздка.
Заради змагань — через усю Україну
9 жовтня 2026 команда первомайських каратистів вирушила на Закарпаття. На Mukachevo Open Cup поїхав 31 спортсмен із Миколаївської обласної комунальної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи №1 та Первомайської міської федерації кіокушинкай карате. Разом із батьками делегація налічувала 64 людини. До речі, у мукачівському турнірі команда брала участь удруге. Уперше спортсмени приїжджали сюди 2021 року.
— Ми вирішили поїхати на Закарпаття, щоб обмінятися спортивним досвідом, можливо, десь скоригувати тренувальний процес, роботу зі спортсменами, — пояснює Юрій Галімон.
Через високі ціни на пальне автобус цього разу не розглядали. Звернулися до «Укрзалізниці» з проханням надати додаткові вагони.
— Ми практично зайняли півтора вагона потяга, — розповідає тренер і дякує керівництву залізничної станції та батькам, які допомогли організувати поїздку.
Дорога виявилася непростою. На зворотному шляху було сім-вісім зупинок, під час деяких пасажирам доводилося виходити й чекати відбою тривоги. А в Подільську команда через затримку електрички запізнилася приблизно на три години.
— Найприємніше, що потяг нас чекав більше години. Ми тільки вийшли з електрички — і відразу перейшли до нього, — згадує Юрій Галімон.
До речі, в електричці їхав і танцювальний колектив «Сузір’я», який прямував на фестиваль до Львова.
— Було дуже приємно бачити, що в Первомайську стільки дітвори й молоді, які, незважаючи на такі важкі часи, рухаються вперед, розвиваються.
12 перших місць і командне срібло
На Mukachevo Open Cup зібралися близько 300 спортсменів із десяти областей України і Києва. Господарі турніру, представники Закарпаття, посіли перше місце, команда з Миколаївщини — друге.
— Хлопці й дівчата боролися між собою за перше-друге місце. Тобто первомайці змагалися з первомайцями. Це теж показник, — каже тренер.
На його думку, якби команда могла привезти більше спортсменів, то мала б шанси поборотися й за перше командне місце.
— Наш стиль і наше карате конкурентні.
Тренер відзначає й організацію турніру: спортивну залу, світло, звук та нагороди.
— Медалі просто величезні. Думаю, кожна важить більше ніж пів кілограма, і така, що на всю долоню. Дітвора була в захваті.
Подарунки отримали всі учасники: під час мандатної комісії спортсменам видавали воду й подарунки від спонсорів.
Команда з Миколаївщини посіла друге командне місце
Хто виборов медалі Mukachevo Open Cup
Золоті медалі
- Павло Воротнюк.
- Єгор Кругленко.
- Аріна Непомяща.
- Анна Мєлєга.
- Назар Назаратій.
- Діана Левченко.
- Максим Петровський.
- Олександр Стефанко.
- Іван Макогоненко.
- Наталі Яніцька.
- Ілля Михайловський.
- Роман Мартиненко.
Срібні медалі
- Ілля Кроть.
- Максим Стефанко.
- Денис Мартиненко.
- Мілена Осташ.
- Яна Крівцова.
- Анастасія Галенко.
- Софія Журавльова.
- Анна Галімон.
- Амалія Байрамова.
Бронзові медалі
- Єгор Назаратій.
- Дмитро Шутило.
- Ігнат Майдаченко.
Далі — Одеса, Дніпро й Кубок Європи
На 17 жовтня команда планує поїздку на Кубок Одеси, а 1 листопада в Дніпрі відбудеться Кубок України. За його результатами формуватимуть склад збірної України для участі в Кубку Європи, який пройде 12-13 грудня 2026 року в польському Катовіце.
— Ми виконуємо всі умови Національної федерації кіокушинкай карате України. Одна з них — участь у змаганнях, які визначає федерація, зокрема в Кубку та чемпіонаті України, — пояснює Юрій Галімон.
За словами тренера, у 2026 році місцева влада допомагала з поїздками спортсменів на змагання, зокрема каратистів і представників хортингу. Частину витрат на міжнародні старти спортсменам національної збірної відшкодовували міністерство молоді та спорту й міська рада.
— Цього року спортсмени збірної України з кіокушинкай карате отримали дуже суттєву підтримку. Частково відшкодувала міська рада, частково — Міністерство молоді та спорту. Тому поїздка на європейські змагання нам практично вийшла в нуль, — розповідає тренер.
На Mukachevo Open Cup
Від замку Паланок до карпатських водоспадів
Треба зазначити, що до Мукачева команда приїхала не лише за медалями. Тренери й батьки хотіли, щоб діти познайомилися із Закарпаттям і повернулися додому з новими враженнями.
— Ми максимально намагалися приділити увагу дітям, щоб вони могли культурно збагатитися, — говорить Юрій Галімон.
Спортсмени відвідали замок Паланок, побували на виставці в місцевій художній школі й погуляли містом. Батьки також організовували екскурсії невеликими групами.
— Одна з них, — розповідає Юрій, — зібрала 44 учасники. Вирушили о восьмій ранку, повернулися о восьмій вечора. За день побували біля озера Синевир, відвідали туристичні локації й водоспади, піднімалися на гірських витягах, фотографувалися та слухали розповіді гідів.
Особливе враження залишив замок Паланок. Цього разу відвідувачам показували 40-хвилинний анімаційний фільм про його історію.
— Нам дуже зайшло! І дітворі, і мені. Дуже класна озвучка, а сама історія подана так, що цікаво слухати й дивитися, — ділиться тренер.
Після перегляду він розпитував дітей про побачене. Навіть восьми- й дев’ятирічні учасники пригадували історичні подробиці.
Серед мандрівників були й батьки-військовослужбовці, які перебували у відпустці та змогли приїхати разом із родинами.
— Мені було круто бачити, що сім’я разом. Вони гуляли, відпочивали, насолоджувалися часом одне з одним, — каже Юрій Галімон.
«Ми ніколи не зможемо повернути час, витрачений на виховання дітей»
Для тренера важливо, що діти повернулися не лише з медалями, а й із новими враженнями та спільними спогадами.
Каратисти в Мукачево
— Я вважаю, що ця поїздка дуже корисна. І такі поїздки мають бути, тому що це дає можливість дітям рухатися вперед, — говорить Юрій Галімон. — На початку повномасштабної війни я говорив і знову повторюся: зруйноване можна відбудувати, матеріальне становище можна відновити, але час, який діти проживуть в очікуванні, не повернеться. Ми ніколи не зможемо відновити й повернути час, який буде витрачений на виховання дітей. Тому діти не повинні чекати завершення війни, щоб жити повноцінним життям. Їм потрібні спорт, нові відкриття, емоції та події, які залишаться в пам’яті.
