Сьогодні вкрай складно знайти країну на мапі світу, де б не жили українці. За більш ніж 12 тисяч кілометрів від Первомайська розташоване японське місто Осака. Там вже п'ятий рік живе та працює Богодар Кухаренко, дитинство якого минуло в нашому місті. Журналістка Гард.City поспілкувалася з Богодаром та розпитала його про особливості японської мови й кухні, а також про те, чому б могли повчитися у японців українці.
Цікавість до Японії з'явилась завдяки мультфільмам
Богодар Кухаренко народився у Південноукраїнську, проте до школи пішов уже в Первомайську. В цьому місті й минули його дитячі роки.
У вільний час Богодар Кухаренко любить подорожувати Фото: Богодар Кухаренко
«Моє дитинство минуло в Первомайську, я ходив до 11-ї школи. Нашим улюбленим заняттям із друзями були прогулянки до річки. Взагалі річка й природа у нас — це головний атракціон, де кожен міг знайти собі заняття до душі».
До старшої школи хлопець пішов уже в Києві, і саме тут Богодар зацікавився японською мовою. Власне, почалося все, звісно, не з мови, а з мультфільмів.
«Усе почалося, мабуть, із аніме. Більшість із мого покоління пам’ятає телеканал QTV, де показували «Наруто». Тоді не було розуміння, що це якесь японське аніме — просто мультик. Уже пізніше, у підлітковому віці, один із друзів порадив мені дещо подивитися. Мене затягнула ця естетика, і стало цікаво: а що взагалі за країна ця — Японія?
Спочатку в мене була ідея фікс поїхати до Сполучених Штатів, але потім інтерес сфокусувався на Японії. Пам’ятаю, як годинами дивився на YouTube відео від першої особи, де людина просто йде вулицею й знімає все довкола. Я дивився на вулиці японських міст і думав: «Вау, це класно, я хочу туди потрапити!» Так одне за іншим усе й почалося», — пригадує хлопець.
З часом цікавість до екзотичної країни не зникла, і Богодар записався на мовні курси в Українсько-японському центрі при Київському політехнічному інституті. Тож питання, на який напрямок вступати після школи, вирішилося само собою.
«Згодом вступив до Київського національного лінгвістичного університету. Тоді це була скоріше мрія — вивчити мову й, можливо, за якихось обставин колись потрапити до Японії».
Проте чіткого плану, як саме потрапити до Японії, у Богодара не було. Все вирішили випадок і вчасно ухвалене рішення у 2022 році.
«За дивним збігом обставин між нашим та японським університетом була домовленість. Японський університет економіки у префектурі Фукуока запропонував студентам умови: якщо ви можете дозволити собі квиток — ми вас приймаємо, а решту організаційних питань беремо на себе. Я подався, ні на що не розраховуючи, але врешті-решт усе склалося — і ось я вже п'ятий рік живу в Японії».
Частина цілого
Фото: Богодар Кухаренко
Зараз навчання в японському університеті вже позаду — Богодар працює та мешкає в Осаці. За цей час йому вдалося краще роздивитися Країну вранішнього сонця зсередини.
«Якщо описати Японію одним словом — це порядок. Це країна з надзвичайно високим рівнем соціальної організованості та високою культурою гармонії. Тут суспільний підхід переважає над індивідуалістичним: ти насамперед є частиною суспільства».
І саме цього, на думку хлопця, часом бракує українцям — сприймати себе частиною власної країни, а не озброюватися фразою «моя хата скраю», аби пояснити байдужість чи бездіяльність.
Фото: Богодар Кухаренко
«Що поєднує Японію з іншими розвиненими державами — це усвідомлення власної відповідальності за загальний простір. Твоя відповідальність не закінчується за власним порогом. Публічний простір — це наш спільний дім, і доглядати за ним — обов'язок кожного, а не когось іншого».
Особливості мови
Попри тривалий час перебування в країні, за словами Богодара, йому ще не вдалося опанувати мову настільки, щоб почуватися серед японців абсолютно вільно.
«Адаптувався — це влучне слово, бо я б не сказав, що повністю влився в це суспільство. Мовний бар’єр усе одно присутній, хоч я живу тут уже п’ятий рік. Вивчення іноземної мови — це завжди складно, особливо коли рівень спілкування виходить за межі простого перекладу слів.
Настає момент, коли потрібно розуміти не лише прямий зміст, а й культурний контекст — відсилки до персонажів, акторів чи популярних явищ. І коли ти тільки починаєш із цим стикатися, буває важко збагнути жарти чи підтекст. Ти опиняєшся ніби на іншій хвилі: наче все розумієш, але водночас і ні. До того ж тут важливо звикнути до особливої культури спілкування й завжди висловлюватися дуже обачно».
Фото: Богодар Кухаренко
Японська мова складна ще й тим, що має численні відтінки та мовні рівні, у яких також необхідно орієнтуватися.
«Це висококонтекстна культура спілкування. Навіть на мовному рівні закладено кілька ступенів ввічливості та ієрархії: те, як ви звертаєтеся до людини, залежить від її статусу чи навіть від того, чи старша вона за вас хоча б на один рік».
Приготувати борщ можна, а от сметани немає
З кухнею все дещо простіше — вона різноманітна, і кожен знайде собі страви до смаку.
«Ті суші, які продають у нас, — це скоріше американський варіант із назвами на кшталт «Філадельфія» чи «Каліфорнія». Справжні японські суші та сашимі зі свіжої риби з особливим соєвим соусом — це надзвичайно смачно. А от щодо молочних продуктів — тут справді дефіцит: немає ані нашої сметани, ані сиру, ані кефіру чи ряжанки».
Приготувати борщ вдасться — правда, якщо знайдеться буряк. Загалом, якщо є час та натхнення для приготування улюблених українських страв, знайти необхідні складові цілком реально.
Безпрецедентна підтримка
Від Первомайська до Осаки — більш ніж 12 тисяч кілометрів. Переважна більшість японців не надто занурена в наш контекст через величезну відстань та різницю культур. Проте, за словами Богодара, вони щиро підтримують українців.
«Рівень підтримки, яку ми отримали від Японії — і як держава, і як люди, яких тут прийняли, — абсолютно безпрецедентний. У їхній історії ще не було випадку такої масштабної допомоги іншій країні. Я назавжди вдячний цій державі та її людям за все, що вони для нас зробили».
Фото: Богодар Кухаренко
На запитання, за чим хлопець сумує найбільше, він відповідає одразу — за відчуттям дому.
«Як каже старе прислів'я, у гостях добре, а вдома краще. Сумую за нашою їжею та смаколиками. У мене є мрія: просто зайти в магазин і купити великий торт. В Японії такого немає — якщо десь і знайдеш торт, він коштуватиме дорого й буде зовсім маленьким. І, звісно ж, бракує родини: більшість моїх близьких лишилася в Україні. Я вже дуже давно наживо не бачив батька, бабусю з дідусем».
Фото: Богодар Кухаренко
Завершуючи розмову, Богодар передає теплі слова рідному місту:
«Первомайськ — це наше рідне місто, і нам є чим пишатися: унікальний Бузький Гард, каньйони, прекрасна природа та багата історія. Я хочу побажати землякам стійкості й закликати не боятися показувати, хто ви є, та ніколи не цуратися свого коріння».
