Який він, листопадовий Київ 2024-го, на межі осені і зими? Ділюся враженнями, зібраними у відрядженні до столиці. А, може, це сам Київ ділиться своєю атмосферою? Читайте блог журналістки на Гард.City.
Моменти в Місті
Ця назва вигадалася випадково, після погляду на вивіски однієї з крамниць на Хрещатику.
У Києві хмарно.
Пам'ятаєш його сонячним, зеленим, травневим? А тепер, на межі листопада і грудня, у Києві хмарно. Тільки сяють на схилах золоті верхівки храмів. Сніжить і швидко тане, і осіннє листя в парках і двориках вкрите першим снігом.
Перший сніг у Києві
Київ у тумані. Але він не сумний, скоріше, суворий і зібраний.
У Києві хмарно
Київ майже такий, як його пам'ятаєш, але не такий. Київ вказує стрілками тут і там шляхи до укриттів.
Укриття
Київ їжачиться іржавими їжаками, що скупчилися ще з 2022-го на Майдані.
Майдан Незалежності. Листопад 2024
Київ тріпоче прапорами. Десятками синьо-жовтих крил, малих і великих. Київ пам'ятає.
Київ дивиться вперед. Київ живе тут і зараз.
Жовто-синій вечірній Київ
Київ шумить автівками, гуде поїздами метро і тролейбусами, де-не-де дзвенить трамваями, сяє ліхтарями і вікнами.
Жовто-синє київське метро
Київ не спить.
Київ збиває шахеди. Небо хмарне, темне, тільки промені прожекторів схрестилися над містом, мов світлові мечі. Височенний силует на дніпровських схилах виставив щит перед собою. Кий, Щек і Хорив озброїлися луком і списами. А київські атланти і каріатиди тримають старі кам'яниці так само, як сто років тому. І втримають, незважаючи на те, що разом з пухнастим снігом з неба падають уламки шахедів.
Київ гасить пожежу на лівому березі, на правому березі прибирає небезпечні рештки летючого російського лайна. І стоїть далі на дніпровських схилах.
Київські атланти тримають будинки
Київ гуде генераторами. Київ пильнує у темряві. Не сяють ліхтарі, не світять вікна. Тільки світні ручаї автівок струмують темними вулицями і мостами.
Київ не спить. Розганяє темряву поодинокими вогниками світлофорів, прожекторами ППО, фарами пізніх автівок. Київ чує відбій тривоги, зітхає і моститься спати на дніпровських схилах. Але цей сон сторожкий: дрімає і слухає, і уві сні згадує себе травневого, себе сонячного, себе щасливого. Снить і знає: так буде.
Буде весна, білі каштани, світлі вогні. Буде світло. Зійде сонце. Щезнуть вороги, як роса.
А Київ — буде.
