Бузький Гард, одна з найцінніших природних і культурних пам'яток України, знову опинився в центрі суспільної уваги через плани підняття рівня Олександрівського водосховища. Екологи, науковці та громадськість попереджають: реалізація цього проєкту може назавжди знищити унікальні природні ландшафти та історичну спадщину краю. Ці загрози стали однією з ключових тем конференції, що відбулася в Мигії в межах міжнародного проєкту TOURAL, де учасники обговорювали можливі шляхи збереження Бузького Гарду.
Мигія стала майданчиком для розмови про майбутнє Гарду
Фото: Олександр Ігнатьєв
Конференція відбулася у липні 2026-го в межах міжнародного проєкту TOURAL, який Національний екологічний центр України реалізує разом із партнерами з кількох європейських країн за підтримки програми Horizon Europe.
Його мета — показати, що природна та культурна спадщина є не перешкодою для розвитку громад, а їхньою головною цінністю. Проєкт допомагає створювати сучасні туристичні маршрути, зберігаючи історичні пам'ятки, природні ландшафти, традиції та локальну культуру.
Українською пілотною територією стала Куцурубська громада Миколаївської області. Однак, за словами координаторки проєкту Інни Тимченко, організатори вирішили окремий блок конференції присвятити майбутньому Бузького Гарду.
— Проєкт присвячений розвитку туризму на територіях із унікальною природною та культурною спадщиною. Через бойові дії ми перенесли конференцію до Мигії й вирішили окремий блок присвятити захисту Бузького Гарду та сучасним викликам, які стоять перед річкою Південний Буг, — розповіла координаторка проєкту Інна Тимченко.
До участі запросили не лише екологів. У Мигії зібралися представники громад, природоохоронних територій, музеїв, туристичних ініціатив, науковці з різних регіонів України, а також люди, які вже створюють власні культурно-туристичні проєкти.
Разом із національним природним парком «Бузький Гард» було організовано виставку світлин місцевого фотохудожника та захисника Південного Бугу Олександра Ігнатьєва.
Олександр ІгнатьєвФото: з особистого архіву
Під час конференції учасники провели практичне заняття з громадянської науки. Разом із дітьми вони відібрали проби води в Мигії та порівняли їх із зразками, взятими біля гирла Південного Бугу в Миколаєві. Так учасники наочно побачили, яку роль природні пороги відіграють у самоочищенні річки та збереженні якості води.
Фото: Олександр Ігнатьєв
«Ми повинні зберегти те, що ще залишилося»
Руслан Гаврилюк, який очолює раду Національного екологічного центру, наголошує: боротьба за Бузький Гард триває вже десятиліттями і фактично стала одним із символів українського природоохоронного руху. Понад шістдесят членів організації зібралися не лише для звітної зустрічі, а й для визначення пріоритетів роботи на наступні два роки.
Серед них — екологічна освіта, розвиток природно-заповідного фонду, збереження біорізноманіття, водних ресурсів, адаптація до змін клімату, а також документування екологічної шкоди, завданої російською агресією. Сьогодні експерти НЕЦУ оцінюють наслідки забруднення ґрунтів, водойм, Чорного моря після розливів нафти, працюють над фіксацією екологічних злочинів у зоні відчуження та інших регіонах України. Втім, саме Бузький Гард залишається одним із символів багаторічної природоохоронної боротьби організації.
— Саме боротьба за збереження Бузького Гарду стала одним із перших великих напрямів діяльності Національного екологічного центру України. Ще наприкінці 1960-х років ця територія опинилася під загрозою через будівництво Південноукраїнського енергетичного комплексу, — говорить Руслан Гаврилюк.
За словами пана Руслана, за десятиліття частину природної та історичної спадщини вже втрачено через підняття рівня Олександрівського водосховища. Проте тут досі залишилися останні в Україні незатоплені козацькі пороги, гранітні каньйони, рідкісні види флори й фауни, пам'ятки різних історичних епох.
— Ми повинні зберегти те, що ще залишилося. Це єдині незатоплені козацькі пороги України. Такі природні ландшафти більше ніде не збереглися, — розповідає Руслан.
«Енергоатом» не відмовився від своїх планів
Інна ТимченкоФото: Олександр Ігнатьєв
Попри повномасштабне вторгнення Росії, плани підняти рівень Олександрівського водосховища не припинилися. Саме на цьому наголосила Інна Тимченко. За її словами, нині прихильники добудови гідроспоруд дедалі частіше апелюють до енергетичної кризи, намагаючись довести необхідність реалізації проєкту. Однак екологиня переконана, що питання не можна розглядати лише з погляду енергетики. Йдеться про втрату безцінної природної та культурної спадщини, яку вже неможливо буде відновити.
— «Енергоатом» не відмовився від своїх планів.Навпаки, зараз вони дедалі частіше говорять про потреби енергетики, відсуваючи на другий план питання збереження природної та культурної спадщини, — зазначає Інна Тимченко.
При цьому, каже вона, громадський рух, який роками захищав Бузький Гард, суттєво ослаб:
— Багато людей, які боролися за Бузький Гард, сьогодні воюють. Дехто загинув, захищаючи Україну. Тієї сили громадського спротиву, яка була кілька років тому, вже немає. І це теж відчувають прихильники цього проєкту.
Після Каховської ГЕС загрози стали очевиднішими
Війна змусила по-новому подивитися й на роль великих гідротехнічних споруд. Інна Тимченко переконана, що після підриву Каховської ГЕС оцінювати подібні об'єкти лише з точки зору енергетики вже неможливо:
— Ми побачили, якими можуть бути наслідки війни для великих гідроспоруд. І навіть після перемоги ризик обстрілів таких об'єктів ще довго залишатиметься. Це також потрібно враховувати.
Не менш важливим є й інший аспект. Сьогодні саме Південний Буг забезпечує Миколаїв питною водою, а природні пороги відіграють ключову роль у її природному очищенні.
Боротьба триває: у судах, громадах і публічному просторі
Захист Бузького Гарду триває не лише в публічному просторі. Сьогодні Національний екологічний центр України бере участь у трьох судових процесах. Позивачем у частині справ є ветеран російсько-української війни Олександр Прутян із Вознесенська, який, захищаючи Україну, втратив ногу.
— Суди — це один зі шляхів боротьби, — говорить Інна Тимченко. — Але не менш важливо постійно говорити про проблему. Бо дуже часто люди думають, що питання давно закрите, хоча це зовсім не так.
Вона нагадує, що попередні громадські слухання щодо оцінки впливу на довкілля добудови Ташлицької ГАЕС стали найбільшими за всю історію таких обговорень і тривали понад сім годин. Саме активна участь громад, науковців та експертів стала однією з причин, через яку проєкт тоді не отримав позитивного висновку:
— Я переконана, що усі ці роки рівень водосховища не підняли саме завдяки громадськості. Це заслуга людей, які не залишилися байдужими.
Майбутнє Бузького Гарду — в руках людей
Підсумовуючи конференцію, її організатори наголошують: головний результат — не лише нові знання, а й нові союзники. Науковці з різних регіонів України, які раніше мало знали про проблему, тепер готові долучатися до громадських слухань, незалежної експертизи та захисту Бузького Гарду.
— Ми працюємо для перемоги. Але водночас повинні берегти свою землю. Дуже важливо, щоб якомога більше людей знали про Бузький Гард, його цінність і ризики, які йому загрожують, — наголошує голова Національного екологічного центру України Руслан Гаврилюк.
Інна Тимченко переконана, що саме громади залишаються головною силою, здатною зупинити незворотні рішення:
— Роль кожної людини сьогодні надзвичайно важлива. Саме люди й громади можуть захистити Південний Буг, його історичний ландшафт і Гардовий острів. Це наша спільна відповідальність і наша спільна заслуга, що Бузький Гард досі живий.
Нагадаємо: «Енергоатом» планує підняти рівень Олександрівського водосховища для завершення будівництва Ташлицької ГАЕС. Екологи застерігають: проєкт застарілий, а підняття рівня спричинить подальше затоплення територій НПП «Бузький Гард» та історичних пам'яток. У попередні роки Міндовкілля двічі не погодило проєкт через зауваження до оцінки його впливу на довкілля.
