12 червня в артхабі Вінграновський у Первомайську відбулася презентація третьої поетичної збірки із серії «Краплі світла» мисткині Антоніни Пожарницької. Зустріч об’єднала поетів, краєзнавців, видавців, бібліотекарів і фотохудожників. Про проведений захід та його важливість в контексті культури — на Гард.City.
У п’ятницю, 12 червня, о 13:00, в артхабі Вінграновський розпочалася презентація книги української мисткині Антоніни Пожарницької «Краплі світла 3». Попри те, що анонсована програма заходу була чітко окресленою, розмова між поетесою й авдиторією відбувалася природно й невимушено, як і атмосфера була радше теплою й приязною, аніж суворо-офіційною.
Вірші, спогади й понад 500 текстів у новій збірці
Спершу — невеличке знайомство із самою Антоніною Пожарницькою, місцевою художницею та авторкою численних текстів, яка поділилася цікавими нюансами зі свого життя, зокрема з особливостями написання творів і підбору рим. Останніх, власне, не бракує — у «Краплях світла 3» більше 500 публікацій, переважно — поезій, написаних у 2025 році, тож кожен читач зможе знайти котрийсь, який відгукнеться серцю.
Присутні могли не лишень почути, як авторка декламує власні тексти, а й самі прочитати їх уголос для присутніх. Окрім того, відбувся інтерактив «Словниковий квілт», така собі лінгвістична гра (розминка для тих, хто все ж не забув, що таке кабиця чи белебень), в результаті котрої переможниця отримала новеньку поетичну збірку.
Приємна бесіда поступово перейшла в затишне частування та кавування, а це щось-таки значить — небажання покидати зустріч, а продовжити спілкування в компанії, де обговорюють картини та вірші.
Чому такі зустрічі важливі для громади
Зазвичай локальна творчість — насамперед про упереджену меншовартість: це не вийшло на світовий рівень, а значить — не має цінності; якщо про це не говорять навіть українці — таке мистецтво примітивне. Проте у таких зустрічах (і їхньому висвітлюванні), яка-от сталася на Парковій, 10, інколи ховається дещо істотніше: насамперед, це можливість доторкнутися до мистецтва у місті, де його обмаль. Водночас під час блоку питань-відповідей до авторки пролунала, на мою думку, головна цінність таких подій:
«Криве озеро — в мене асоціація це з водичкою і дуже поганими дорогами, а тепер буде — з вами».
Тож ось. Ця поезія, ця зустріч і, безумовно, ці люди, які були на ній присутні — це фіксація нашого «Я» у просторі культури. Нехай воно звучить віршами Олега Каніфольського, віддзеркалюється у фотороботах Олександра Ігнатьєва, манить картинами й творами Антоніни Пожарницької та шириться книгами видавництва «ЛиСТок», бо ми — є, ми — мистецтво, і про нас мають знати та чути.
Охочі можуть придбати збірку до своєї колекції — примірники «Крапель світла 3» з передмовою Наталії Терещенко є в наявності в артхабі та чекають на свого читача.
