Це не просто книга — це хроніка душі. У бібліотеці Первомайська зібралися ті, кому близькі слово, сенс і світло. 23 жовтня Антоніна Пожарницька презентувала свою нову збірку «Краплі світла — 2» — продовження поезій, що народжуються з тиші, болю і надії.

Збірка «Краплі світла — 2» Збірка «Краплі світла — 2» Автор: Наталія Клименко

Нова збірка вийшла у видавництві ЛиСТоК

Серед присутніх на презентації у читальному залі міської бібліотеки — багато активістів та шанувальників українського слова. Усі прийшли підтримати творчість художниці та поетеси. У Первомайську вона не вперше і багато хто уже знайомий з її творчими доробками. Цього разу пані Антоніну запросили працівники бібліотеки презентувати її нову книгу — «Краплі світла — 2», продовження її першої однойменної збірки. Поетеса говорить, що буде і третя.

— То це буде трилогія? — цікавлюся.

— Це не зовсім трилогія, — усміхається Антоніна. — Просто пишеться, коли є натхнення. Поезії народжуються щодня, я передаю їх видавцеві, і от так збірка поступово визріває.

Видання побачило світ у врадіївській друкарні подружжя Коваленків ЛиСТоК. Як каже поетеса, усе робиться «вручну й з душею» — від набору тексту до обкладинки.

Про теми, що не мають меж

Антоніна ПожарницькаАнтоніна ПожарницькаАвтор: Наталія Клименко

— Про що переважно ваші поезії в цій збірці?

— Вони не поділені за розділами — викладені в хронологічному порядку, так, як писалися день за днем. Я просто нумерую їх. От зараз, наприклад, у мене вже літера «В» і 490-й твір. У попередній книзі було близько 445 поезій. Теми — найрізноманітніші: лірика, філософські роздуми, фантазії, сьогодення. Пишу про все, що торкає серце.

— Як війна впливає на вашу творчість?

— Час від часу тригерить, звичайно. Ось навіть учора знову народився вірш — він уже піде в третій том, бо другий надруковано. Усе, що ми переживаємо — тривожні дні, спокійні миті — все це відображається у поезії. Це як своєрідний щоденник душі.

— Це перша презентація «Крапель світла — 2»?

— Так, для цієї громади — перша. Загалом людей зараз виснажено, вони психологічно вигоріли, тому великих заходів не планую. Їжджу за запрошенням. Коли кличуть — приїжджаю, читаю, спілкуюся. Усе має йти природно, без примусу.

— Ви згадували, що планується спільний проєкт із фотографом Олександром Ігнатьєвим. На якому етапі він?

— Так, ми з паном Олександром обоє люди натхнення. У нього багато творів, деякі вже відзначені на виставках. Тож він ще визначається з тим, які з них увійдуть до спільного видання. Усе дозріває, як кажуть, своїм плином.

— Що для вас означає сьогоднішня презентація?

— Кожна мистецька подія для мене — як розквіт квітки. Вона розцвітає, дає насіння, і те насіння потім проростає в душах людей. Коли мене запрошують спонтанно — це навіть краще, ніж заплановані заходи. Усе відбувається щиро, експромтом.

Наталія Клименко
Наталія Клименко
Наталія Клименко
Наталія Клименко
Наталія Клименко
Наталія Клименко
Наталія Клименко
Наталія Клименко
Наталія Клименко

Поезія зсередини: короткі відповіді на великі запитання

— Кілька коротких запитань. Що найбільше цінуєте в людині?

— Людяність. Це вже відповідь у самому слові.

— Місце, де вам найкраще пишеться?

— Усередині мене самої. Я заглиблююся в себе — і там знаходжу натхнення. Не знаю, чи це стан трансу, чи просто робота музи.

— Кого з літераторів читаєте сьогодні?

Вінграновського. Навіть не треба пояснювати — просто Вінграновський, і все.

— Що побажаєте українцям та зокрема первомайцям?

— Найперше — миру. Бо коли буде мир, прийде й натхнення. Зараз багато людей, навіть талановитих поетес, просто заніміли через війну. І це боляче. Але я вірю, що Україна — земля талантів. Як казав Іван Марчук, ми народжуємо геніїв на кожен квадратний метр.

Наталія Клименко
Наталія Клименко
Наталія Клименко
Наталія Клименко
Наталія Клименко
Наталія Клименко
Наталія Клименко
Наталія Клименко
Наталія Клименко

Такі зустрічі додають світла

Презентація стала творчим мінівечором мисткині. Звучали її поезії у виконанні присутніх. Говорили про життя, віру і сенси. І, як сказала одна з відвідувачок, «такі зустрічі додають світла. І не тільки в книгах, а й у серцях».

Довідково: Антоніна Пожарницька — українська художниця та поетеса, родом із Кривого Озера. Її творчий шлях розпочався ще в дитинстві, серед мальовничої природи межиріччя Ревухи та Ятрані, що глибоко вплинуло на її світогляд. Має освіту агрохіміка (закінчила Київський аграрний університет), паралельно навчалася в музичній школі. У творчому доробку — кілька поетичних збірок і персональні виставки живопису.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися