Понад 130 років тому, одного червневого вечора — 6 червня 1889 року, після дощу, жителі Мигії почули свист, шипіння та гуркіт «начебто від пострілу кількох гармат». Того вечора на баштані у володіннях Скаржинських впав унікальний метеорит, фрагменти якого нині зберігаються в Чикаго, у музеї природної історії. А 80 років тому, у січні 1946 року, «космічний гість» впав у Кримці, налякавши жителів не тільки Миколаївщини, а й деяких сусідніх областей. Чим цікаві метеорити «Мигія» та «Кримка»: спогади місцевих жителів, думки науковців та історичні публікації зібрав Гард.City.
Метеорит Мигія: «космічний гість» серед соняшників
6 червня 1889 року стояв тихий літній вечір, у повітрі було трохи душно після дощу. Близько пів на дев’яту четверо селян поверталися з балки, де поливали баштан, як раптом почули шум і тріск. Одна з селянок, Євдокія Костенкова, йшла іншим шляхом і тому не тільки чула метеорит, але й бачила його падіння. Вона розповідає, що бачила чорну сферу розміром з великий кавун, що, обертаючись, падала майже вертикально. Від падіння утворився потужний вихор: соняхи на баштані прилягли до землі, а дерева в балці сильно гнулися. Під час польоту метеорит свистів та шипів, у момент падіння на землю пролунав гуркіт, подібний до пострілу з кількох гармат, а земля затремтіла. Курінь селян був менш як за півсотні метрів від місця падіння; підійшовши туди, вони відчули сильний запах сірководню.
Соняшникове поле на Первомайщині
Олександр Вітенко, грушівський старожил, він же дід Сашко, пригадує, як родичі по лінії матері розповідали, що мигійський метеорит впав у балці за селом, неподалік сільськогосподарського училища Скаржинських (сучасного аграрного коледжу).
Олександр Вітенко
Камінь вагою 25 фунтів (близько 11,34 кг) наполовину увійшов у землю. Селяни відкололи собі на згадку десь третину, а решту передали херсонському губернатору Олександру Ерделі (так, Мигія тоді відносилася до Херсонщини). Той своєю чергою відправив знахідку в Санкт-Петербург професору Юліану Симашку, котрий провів аналіз метеорита і надрукував наукову статтю в журналі «Нива» №21, 1890 р.
Титульна сторінка журналу, де вийшла стаття Симашка про мигійський метеоритФото: фото з книги «Гості з космосу. Метеорити Мигія і Кримка»
Ця стаття передрукована в газеті «Прибузький комунар» за 27 липня 1985 року та разом з іншими публікаціями на цю тему наведена у книзі «Гості з космосу. Метеорити Мигія і Кримка», яку видав у 2023 році Анатолій Коваленко зі Врадіївки.
Видавець розповідає про ідею створення книги: «Була ідея започаткувати серію видань під назвою «Дивовижне поруч» про незвичайні і маловідомі події нашого краю. Метеоритна тема стала першою. Спочатку я випадково дізнався про факт падіння метеориту «Мигія». Уявив, наче він був такий великий, що його падіння могло навіть змінити русло Південного Бугу поблизу Мигії. Почав детальні пошуки і дізнався, що цей «космічний гість» був величиною з футбольний м'яч. Трохи розчарувався, але зате дізнався багато іншого цікавого, зокрема про статтю професора Юліана Симашка. А вже про метеорит «Кримка» дізнався від Миколи Силовича Ковальчука з Кримки, коли ми з ним працювали над виданням «Урочище Катеринка» (2008). Він поділився зі мною деякими матеріалами про цей метеорит і його активного збирача Павла Романюка. Наостанок звернувся у відділ метеоритики НАНУ до В. П. Семененка».
Мигійський метеорит. Дата падіння вказана за старим стилемФото: «Первомайщина у світлинах, документах і спогадах»
Дослідник Юліан Симашко передав основну масу мигійського метеорита до музею Одеського університету, а собі залишив зовсім трошки. В 1936 році космічна знахідка з Одеського музею була передана до РАН у москві. А фрагменти, що їх собі залишив професор, нині зберігаються в США, в Чиказькому музеї природної історії. В колекції НАН України з 7 кг 948 г загальної ваги метеориту є лише 11 грамів зразків.
Метеорит Mighei в колеції Американського музею природної історіїФото: www.amnh.org
Чим унікальний мигійський метеорит
За всю історію наукових спостережень на землю впало лише два кам’яних метеорити такого складу: у 1864 році біля села Оргей (Франція) та у 1889 році в Мигії. А ще метеорит «Мигія» — один із перших, де виявлено хлорит (мінерал, який містить у собі воду). Також гість з космосу містить органічну речовину (сполуку вуглецю з воднем і киснем) — таких метеоритів всього чотири у всьому світі. Завдяки «космічній воді» та органічній речовині у складі мигійський метеорит і є особливо цінним для дослідників. По це йдеться в дописі краєзнавця Сергія Шевченка у групі «Первомайщина у світлинах, документах і спогадах».
Цікаво: про метеорит «Мигія» йдеться у новелі письменника Сергія Миська, яка так і зветься: «Мигіївський метеорит».
Метеорит «Кримка»: 80 років тому
21 січня 1946 року, о 18.00 годині, поблизу сіл Кримка, Катеринка, Петрівка на Первомайщині під час метеорного дощу впав метеоритний дощ «Кримка», один з 4-х, які падали на території України. Протягом 1946-1954 років зібрали 78 шматків метеорита загальною вагою майже 40 кг. Його зразки зберігають у Національному науково-природничому музеї НАН України, а у 2021 році експонувалися у Миколаївському краєзнавчому музеї на унікальній виставці уламків метеоритів, присвяченій 75-річчю його падіння.
Виставка уламків метеоритівФото: ukrinform.ua
Метеорит летів з північного заходу на південний схід, а видно його було не тільки у багатьох районах Миколаївщини, а ще й на Одещині, Кировоградщині, на півдні Київщини та Полтавщини.
Фрагмент індивідуального зразка метеорита КримкаФото: igmr.org.ua
Житель Кримки Павло Романюк організував пошук уламків метеориту. Він працював бригадиром садівничої бригади, яка висаджувала дерева, щоб зупинити сипучі піски, котрі були колись на місці Катеринівського лісу. Саме під час садових робіт вдалося знайти більшість фрагментів.
Фотолистівка, виготовлена і поширена серед населення Павлом РоманюкомФото: фото з книги «Гості з космосу. Метеорити Мигія і Кримка»
«Щось загуло, і стало ярко, як вдень»: спогади старожила про метеор Кримка
Дід Сашко з Грушівки пам’ятає падіння метеориту в Кримці. Хоча Грушівка начебто далеченько від Кримки, проте чути і навіть бачити падіння «космічного гостя» було добряче: перелякалося чи не все село. Тоді саме завершувалися зимові свята, пригадує пан Олександр, і люди після денних турбот і роботи вечорами займалися своїми справами, ходили одне до одного в гості, на «вечорниці». 9-річний Сашко того січневого вечора сидів на печі у літній кухні в Грушівці:
— Вже вечір був, і я на лежанці з книжками, з уроками займався. А воно щось як загуде, земля наче задрижала. І ярко-ярко стало, бо це вже вечір був, сутінки: сонечко зайшло, і не темно ще, і не видно. Таке врем’я було. А тут прямо так ярко стало!
— То ви, мабуть, злякались спочатку? — запитую.
— Я злякався, звісно. І люди порозбігалися з вечорниць по домах. Як вмирати, так вдома, а не десь. Війною добре були люди налякані (йдеться про Другу світову, — прим. авт.). Як тільки загримить — та й куди? У погріб тікали. Вони вже знали, що робити треба: тікати треба десь. Та й вони з тих вечорниць у погріби стали лізти. Всі гуртом. А ті вже додому тікають: діти малі кричать, верещать. А це така зустріч була з «космічним прибульцем».
Розпитую, коли ж дізналися, що то було.
— Пішли ми в школу, — усміхається дід Сашко, — там вже у школі говорили нам, що то у Кримці впав метеорит.
Телефонний зв'язок тоді вже був, а радіо ще не було (його провели у 1950-х роках, і круглі радіоприймачі звалися в народі «брехунці», пригадує грушівський старожил). То із Кримки подзвонили, розповіли, що там «щось у землю гупнуло».
Метеориту «Кримка» присвячена окрема монографія «Унікальний метеорит Кримка», що вийшла у 2022 році у видавництві «Наукова думка». Її автори — науковці Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України.
Якщо тема зацікавила, можете вивчити її глибше. А у нас на сайті є ще цікаві матеріали про астрономічні події та Миколаївщину.
