25 лютого 2026 року у стінах Університету третього віку в Первомайську відбулося свято української жінки, яке наповнило залу словом, піснею і глибокими сенсами. Головною окрасою заходу став квартет «Будьмо разом» під керівництвом Оксани Лісовець. Саме його учасники створили атмосферу душевного єднання, де слово «жінка» звучало як символ внутрішньої сили та любові.
Історія свята: від традиції — до сучасності
Свято української жінки має глибоке коріння. Його започаткували українські громадські діячки у міжвоєнний період ХХ століття як день вшанування ролі жінки в суспільстві, родині та національному відродженні. В Україні його відзначають 25 лютого, у день народження Лесі Українки. Це свято про материнство, творчість і внутрішню стійкість, про те, як жінка своїми руками, словом і піснею будує дім і громаду.
В образі Лесі Українки
Оксана Лісовець
Особливу атмосферу заходу створювала керівниця квартету «Будьмо разом» Оксана Лісовець — сценаристка, співачка й організаторка культурних заходів. Попри життєві труднощі, вона продовжує творити красу, співати й об’єднувати людей.
Цього дня пані Оксана постала перед присутніми у вишиванці, в образі Лесі Українки. Вона проникливо декламувала вірш «Стояла я і слухала весну», передавши глибину жіночої душі, її ніжність і силу водночас. Сценарій свята був життєвим, емоційним і продуманим до деталей.
Учасниці квартету підготували інтерактиви, теплі слова привітань, спільні пісні. Жінки говорили про важливе, ділилися власними історіями.
Жінка: рід, який треба тримати
Серед присутніх — люди з непростими долями, але з великою внутрішньою силою.
Катерина Сидоренко
Катерина Сидоренко, мати двох синів, які нині боронять Україну, говорить: «Сьогодні для мене свят не існує. Мені важливо просто жити, дихати і тримати рід. Чотири роки, як син воює. Мені треба тримати мою сім’ю, щоб у всіх було добре».
Тетяна Николайчук
Тетяна Николайчук переконана: «Українська жінка — це, перш за все, мама. Кожна має право на материнство. Зараз ми маємо свій рід тримати навколо себе. І в цьому наша сила».
Валентина Немченко
Валентина Немченко додає: «Для мене це не просто день. Це означає бути важливою, допомагати іншим, волонтерити, бути корисною. Хочу, щоб від мене була користь».
Світлана Степанова ліворуч
Світлана Степанова підкреслила значення жіночої енергії: «Жінка — це, в першу чергу, енергія. Я намагаюся підтримувати жінок, пробуджувати в них цю силу, коли вони забувають про неї».
Ольга Лепська
Ольга Лепська, завідувачка відділення денного перебування, наголосила, що українські жінки заслуговують на свята, бо саме такі дні дають можливість говорити про їхню роль і цінність.
Ніна Чорна
А Ніна Чорна, її колежанка, подякувала жінкам-переселенкам за їхню стійкість і вміння жити попри всі обставини.
Сергій Грушанський
Директор терцентру Сергій Грушанський зазначив, що важливо знаходити час для єднання і спільних справ, і з усмішкою зауважив, що гендерного балансу цього дня дотриматися не вдалося, бо чоловіків було лише двоє. Разом із Володимиром Кульовим вони віншували жіноцтво, говорили про материнство та вшановували матерів і воїнів.
Володимир Кульов
Де є жінка — є життя
Цей день у Первомайську став доказом, що українська жінка — це, в першу чергу, про витримку, любов, творчість і перемогу. Це про здатність підтримувати воїнів, працювати й залишатися світлом для інших. Свято завершилося спільними піснями та щирими обіймами. І, мабуть, найголовніше: відчуттям, що жінка сьогодні є не лише берегинею дому, а й фундаментом країни. Бо там, де є жінка, там є життя. А там, де є життя, обов’язково буде перемога.
