У Львові є місце, де смак татарських страв розповідає про пам'ять цілого народу. «Кримський дворик» — не просто заклад з національною кухнею. Це жива історія, яку можна почути від власниці Леране Хайбуллаєвої за чашкою напою, церемонія пиття якого стала нематеріальною культурною спадщиною України.
Леране Хайбуллаєва ділиться родинною історією, у якій переплелися пам’ять про депортацію, сила традицій і любов до рідної культури. Малюнок жінки з сигарою на задньому плані — «пам’ять» від попередніх орендаторів. «Чим тільки не намагалися змити. А зафарбувати — не варіант: стіні понад 400 років, її треба берегти», — зітхає Леране.
Дивіться, як виглядає місце, де історія стає смаком
Львів не здивуєш смачною кавою, але татарською кавовою церемонією, внесеною до переліку нематеріальної культурної спадщини, — так. Саме це відкрила для себе редакторка Гард.City, коли зайшла до «Кримського дворика».
Леране Хайбуллаєва
Пригощаючи вечерею, Леране розповіла про долю своєї родини, повторювану з покоління в покоління. Її бабусю росіяни депортували у 1944-му до Узбекистану. Маленьку маму Леране тоді врятувала узбечка, ставши їй молочною матір'ю.
Привітна господиня розповідає не лише про утиски та війну. Її історії — про традиції, побут та звичаї, про цікавих людей та знакові події, вони іноді сумні, трагічні, а іноді — смішні, кумедні.
Кримськотатарська кавова церемонія — це не просто ритуал гостинності, а визнана нематеріальна культурна спадщина України
Послухаєте і відчуєте історію цілого народу крізь призму однієї родини. Минуле перестає бути абстракцією, стає живим. Паралелі із сьогоденням проступають самі, без пояснень. Висновки — болісно очевидні.
Кримчанки з гордістю розповідали, скільки літрів запашної кави вони зварили для гостей. Для кожної чашки кавові зерна мололи вручну до дрібного порошку.
Найкраще знайомитися з Леране та «Кримським двориком» особисто. Для тих, хто поки не може завітати до Львова, — фоторепортаж.
