З прапорами, квітами, сльозами радості та почуттям глибокої вдячності 31 жовтня первомайці зустрічали свого земляка Романа Батовського, який повернувся додому після російського полону. Біля Ветеранського офісу зібралися студенти Первомайського фахового коледжу, очолювані кураторкою Іриною Островською, представники офісу та небайдужі містяни.
«Ми прийшли сказати: «Дякую»»
31 жовтня. 13. 00. Біля Ветеранського офісу у Первомайську людно. Тут багато студентів місцевого фахового коледжу та працівників Ветеранського офісу. Практично в кожного в руках прапори. Поки чекаємо приїзду Романа Батовського запитуємо у студентів, що для них значить така зустріч.
Максим Доскач
— Ми вже не вперше приходимо на такі зустрічі, — розповідає голова студпарламенту Максим Доскач. — Ми активні учасники різних заходів, що проходять у Ветеранському офісі. І ось сьогодні теж прийшли під прапорами і з вірою в Україну. Вважаємо, що це наш обов’язок.
Дмитро Астаненко
— Якби не воїни, — додає Дмитро Астаненко, — то зараз ми могли би тут і не стояти. Я вважаю, що це дуже важливо прийти, зустріти, підтримати, показати, що ми їм раді, ми їх чекаємо. Ми радіємо, що вони повертаються до нас живими.
Софія Ковалик
— На мою думку, — вступає в розмову студентка Софія Ковалик, — саме так ми демонструємо свою позицію: ми пам’ятаємо і чекаємо кожного, хто повертається. Це дуже важливо, особливо зараз, коли деякі люди, на жаль, починають забувати про війну.
До речі, студенти тісно співпрацюють із Ветеранським офісом, беруть участь у волонтерських толоках і благодійних марафонах. Кажуть, що для що для них це не просто акція, а можливість висловити повагу й вдячність тим, хто захищав Україну.
«Наше завдання — дати відчути, що їх тут люблять і підтримують»: Олена Орляк
— Це дуже потрібно, — говорить і Олена Орляк, працівниця Ветеранського офісу. — Ми маємо показати цим людям, що чекали на них, що вони не самі. Вони пройшли пекло, і наше завдання — дати відчути, що їх тут люблять і підтримують. Ми чекали, ми вірили, ми дочекалися.
За її словами, подібні зустрічі у Первомайську стали традицією. У Ветеранському офісі допомагають звільненим не лише морально, а й з оформленням документів, консультаціями, реєстрацією на реабілітацію.
— Не завжди можемо вирішити всі питання, — каже пані Олена. — Але ніколи не залишаємо людину без уваги. Допомагаємо, скеровуємо, підтримуємо, як можемо.
«Дуже приємно, коли так зустрічають»
Нарешті приїхала автівка. Роман вийшов у супроводі Олександра Ярового, очільника Ветеранського офісу. Тепла зустріч, обійми, слова підтримки та вигуки: «Слава Україні!». Атмосфера хвилююча до сліз. У кожному погляді відчувається гордість і вдячність.
Сам Роман Батовський — мешканець селища Чаусове-2. Після полону уперше на рідній землі.
— Був у реабілітації трохи більше місяця. Зараз уже нарешті на рідній землі. Дуже приємно, коли так зустрічають, це підтримує, додає сил, — говорить Роман.
З Романом ми домовилися найближчим часом про зустріч, де він пообіцяв розповісти про свій шлях.
На зустріч також завітав військовослужбовець Ігор Пономарчук разом із дружиною Анною. Ігор приїхав у коротку відпустку. Каже, що не міг не зайти до мами Олени (Олену Орляк має за названу маму — авт.).
— Для мене це завжди сюрприз, — зі сльозами на очах каже Олена. — Але завжди приємний. Ці хлопці для нас — усе.
Далі короткі перемовини, відвідування офісу, світлини на пам'ять — і всі відправляються у своїх справах. А Роман їде на свою маленьку батьківщину в Чаусове-2. Там на нього очікують рідні. Дякуємо тобі, воїне.
