У Первомайському краєзнавчому музеї в рамках Артмарафону Вінграновський — 2024 відкрилася виставка робіт фотомитця Олександра Ігнатьєва. Як все відбувалося, хто прийшов та скільки робіт представлено на експозиції, розповість журналістка Гард.City.
11 жовтня. 15 година. У Первомайському краєзнавчому музеї людно. Тут проходить перша виставка фоторобіт знаного у Первомайську громадського діяча та фотохудожника Олександра Ігнатьєва. Виставку назвали «Шляхами маестро» та облаштували експозицію в залі, де не так давно містилися роботи фотомитця, захисника України Дениса Кривого. Експозиція тематична. В об’єктиві — Південний Буг в різні пори року та за різних погодних умов. Всього близько семи десятків робіт. Серед присутніх друзі та рідні митця, краєзнавці та журналісти, шанувальники та знайомі пана Олександра. Відчувається дружня та тепла атмосфера. Перше слово бере Олександр Висоцький, організатор, режисер та ідейний натхненник Артмарафону.
Олександр Висоцький: «Роботи Олександра Ігнатьєва — скарб нашого краю»
Олександр Висоцький та Олександр Ігнатьєв
— Це перша виставка Олександра Ігнатьєва, — говорить Олександр Висоцький, — нашого земляка і чудового фотографа, який оспівує в своїх фотографіях Південний Буг і проблематику порятунку цієї річки. А могла б бути уже десятою. Виставка буде до кінця жовтня експонуватися в краєзнавчому музеї Первомайська і дуже хочеться, щоб люди прийшли й побачили її, адже це не одне й те ж саме, що дивитися фото у фейсбуці. Ця виставка для тих, хто знову хоче закохатися в річку Південний Буг і дізнатися, що у нашому місті є такий талановитий, надзвичайно закоханий у свій край Олександр Ігнатьєв, який дивиться на світ, напевне, такими ж очима, як і Микола Вінграновський — поетичними, художніми. Тому я всіх запрошую і дякую усім, хто сьогодні тут побував.
— Ви сказали, що це могла б уже бути не перша виставка митця. То, можливо, є проблема в тому, що талановиті люди не наважуються виставляти свої роботи на загал? — цікавлюся.
«Разом ми багато можемо зробити і дати імпульс нашому краю й нашій країні переламати ситуацію»
— Активні люди, художники в широкому сенсі цього слова, — часто з наївним дитячим тонким світовідчуттям. Чекають, що хтось прийде, візьме і змусить їх виставлятися. Але таких людей немає, тому що менеджерів культури в Україні бракує. Саме тому ми, завдяки Артмарафону, спонукаємо людей демонструвати свою творчість. Олександр Ігнатьєв — один із таких, хоча він уже давно виконав роботи на десять виставок, і він мав би бути вже зіркою регіону та й всієї України. Я слідкую за ним багато років. Скажу, що ця проблема для міста величезна. Чи немає у нас талановитих людей? Та їх повно, але в таланті 99 відсотків праці, а без виставок, без активностей, без комунікації з глядачем, слухачем та читачем неможливо зрозуміти, хто ти, як тобі рухатися. Це гра вдвох, і сьогодні Олександр Ігнатьєв зробив мужній крок. Він зіграв у цю гру і відкрився, щоб люди подивилися на одразу десятки його робіт.
— Я закликаю сьогодні усіх активних людей: хто малює, вишиває, співає, танцює, винаходить, — продовжує Олександр. — Люди, нумо будемо об’єднуватися і робити це разом! Бо разом ми багато можемо зробити і дати імпульс нашому краю й нашій країні в такий важкий час, коли у нас не вистачає грошей, безпеки, ми зможемо своїми талантами надихнутися і зламати цю ситуацію. Бо це той секретний інгредієнт, який у нашому житті змінює дивним чином усе. Тому я за те, щоб талановиті люди не сиділи дома, не «скромнічали», не були «застєнчивими» маленькими дівчатками, а були активними у своєму житті, бо вони дуже потрібні своїй країні.
Олена Красіна: «Ми маємо право жити»
Олена Красіна
— У цьому році не просто фестиваль, а цілий марафон, — говорить на відкритті виставки Олена Красіна, завідувачка музеєм. — У нас розпочалося все з толоки, а далі три виставкових проєкти. Це виставка книг Вінграновського і про Вінграновського з приватної колекції Олександра Висоцького, потім 1 жовтня, в День захисників та захисниць, відкрилася виставка «Історія українського війська» і також «Реконструкція обладунків періоду середньовіччя» і ось сьогодні — це третій виставковий проєкт в рамках фестивалю: виставка світлин Олександра Ігнатьєва. Краєзнавчий музей долучається до марафону усіма силами. А хто, як не ми? Так сталося, що в нашому місті ми стали модними. І ми дуже раді цьому. Ми приймаємо усіх, бо розуміємо, наскільки важливо сьогодні жити. Багато хто каже, що війна, то не можна проводити свята, не можна радіти. Ні, ми не мусимо страждати, бо наші хлопці там стоять і гинуть за наше з вами життя і за наше майбутнє. Тому ми маємо жити, бо це найстрашніше для нашого ворога, що ми живемо, проводимо виставки, фестивалі, форуми, що люди живуть. І їх це розриває, мовляв, яке ми право маємо жити. А ми маємо право жити, ми, українці.
Олександр Ігнатьєв: «Якась подія стається, і вона тебе прискорює зробити те, про що ти навіть не думав»
Олександр Ігнатьєв
— Я дуже задоволений, що сьогодні відбувається моя персональна виставка. Про неї мріяв давно, але, напевне, не був готовий. Та, як часто буває в житті, що якась подія стається і вона тебе прискорює зробити те, що ти навіть вчора і не думав. Мене прискорив Артмарафон та його організатор Олександр Висоцький, який своєю енергетикою надихає. За це йому щиро дякую. Сашко завжди був креативним та мотивуючим. Шкода, що я уже немолодий, але ще маю багато планів. І я обов’язково їх реалізую. Сьогодні завдячую усім і своїй родині, в першу чергу, яка привила мені любов до творчості. Моя мама була вчителькою, а тато фотографом та художником. То я пензлика спробував ще в п’ять років. Дякую усім, хто дотичний до мого творчого шляху. А він у мене хоч і тернистий, та багатий. У житті довелося виконувати різні ролі — від простого інженера, до очільника міста. А творчість була завжди присутня в моєму житті. І ось сьогодні вона — у виставці фоторобіт.
Відгуки про виставку
Катерина Маслова
Катерина Маслова, художниця: «Як, як тільки побачила оголошення, що будуть роботи Олександра Ігнатьєва, то відразу вирішила — приїду. І ось я тут. Завжди пан Олександр писав: треба на картини та на фото дивитися у великому розмірі. Справді, треба дивитися у великому розмірі. Це сприймається зовсім по-іншому, аніж у фейсбуці. Це такий простір, повітря, велич каміння. Це захоплює дух. Це такий дуже поетичний та ніжний погляд на наш Південний Буг».
Сергій Шевченко
Сергій Шевченко, краєзнавець: «Я як непрофесіонал можу судити тільки за таким принципом: подобається чи не подобається, бо якихось технічних порад давати не можу. Я знаю пана Ігнатьєва ще з моменту боротьби проти підняття рівня Олександрівського водосховища. Разом їздили на громадські слухання. Його роботи бачив і раніше, і зараз радію, що моя найулюбленіша теж тут викладена. Це млин Скаржинського. Мені всі роботи подобаються, але ця — найбільше. Такі роботи душевні та впізнавані. Ми це все бачимо в житті, але можливо, не так. А фотограф показав нам, як може бути краще».
Ірина Відмиш
Ірина Відмиш, освітянка: «Я багато бачила фотокартин пана Олександра, брала їх своєї педагогічної роботи. Тут нещодавно була виставка Дениса Кривого, і це символічно. Це таких два потужних наших степових орли, продовжувачі мистецької справи Миколи Вінграновського і Андрія Антонюка. І найголовніше, що дуже приємно, це те, що творчі люди, митці у нас уміють товаришувати. Це дуже цінно і вагомо. Не конкурувати, а бути друзями, як це робили Вінграновський і Андрій Антонюк. І ми маємо цьому вчитися та радіти, десь співчувати один одному. Це важливо для нашого краю, для всієї України, щоб бути прикладом, як люди можуть у важкі часи згруповуватися. Звісно, фотографія Ігнатьєва надихає і я теж маю таку мрію і натхнення — написати вірші на його фотороботи за прикладом Антоніни Пожарницької, художниці та поетеси. І я думаю, треба не відставати».
Антоніна Пожарницька
Антоніна Пожарницька, художниця, поетеса: «Я щиро вдячна долі, що познайомилася з паном Олександром. Це було на теренах фейсбуку, коли я побачила його роботу, то захотілося написати поезію. З тих пір ми і задружилися. Тепер маємо спільний проєкт у задумі. Ми хочемо його реалізувати найближчим часом. Це віршований фотоальбом. Ми зараз працюємо над цим. Вже й макети готові. Я вважаю роботи пана Олександра шедевральними. Не знаю в Україні іншого такого художника, який би так уміло робив картини з річки та так був залюблений у природний заповідник "Бузький Гард"».
